Перейти до вмісту

Кінотеатр імені Тараса Шевченка (Сімферополь)

Координати: 44°57′00″ пн. ш. 34°05′53″ сх. д. / 44.949883° пн. ш. 34.098117° сх. д. / 44.949883; 34.098117
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
кінотеатр імені Т. Г. Шевченка
Кінотеатр ім. Шевченка, Сімферополь, 2022 рік

На честьШевченко Тарас Григорович Редагувати інформацію у Вікіданих
44°57′00″ пн. ш. 34°05′53″ сх. д. / 44.949883° пн. ш. 34.098117° сх. д. / 44.949883; 34.098117
КраїнаУкраїна Україна
РозташуванняСімферополь
Статус спадщиниоб'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd і пам'ятка архітектури місцевого значення України Редагувати інформацію у Вікіданих
АрхітекторМикола Петрович Краснов
Дата початку спорудження1904
Дата закінчення спорудження1915
Стильмодерн
Адресаул. Горького, 5[1]

кінотеатр імені Т. Г. Шевченка. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
кінотеатр імені Т. Г. Шевченка
кінотеатр імені Т. Г. Шевченка
кінотеатр імені Т. Г. Шевченка (Автономна Республіка Крим)
Мапа
shevchenko.crimea.ua

CMNS: кінотеатр імені Т. Г. Шевченка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кінотеатр імені Т. Г. Шевченка — перший стаціонарний кінотеатр Сімферополя й Криму. Розташовано на одній із центральних вулиць міста, поруч із цирком Тезікова й російським драматичним театром ім. Горького.

Історія

[ред. | ред. код]

Кінотеатр відкрився в 1904 році на вулиці Дворянській (у 1924 її було прейменовано в Радянську, із 1936 — Горького) й отримав назву «Баян» (можливо, на честь сімферопольця Володимира Івановича Сидорова, поета-футуриста, що за власні кошти друкував свої вірші під псевдонімом Вадима Баяна. У 1913—1914 він влаштував турне по Криму для Ігоря Северянина й Володимира Маяковського)[2]. Замовником будівлі був Леонід Сухомлінов, перегляд сінематографа коштував від 15 до 50 копійок. У 1910 році Сухомлінов продав «Баян» одному з найбагатших людей міста, меценату Францу Францевичу Шнейдеру (1874—1918). Великий зал вміщував 800 глядачів, також були ложі для багатіїв. Як і в решті кінотеатрах того часу, перегляд фільмів супроводжувався грою оркестру.

У 1915 році будівля набула сучасного вигляду. Радянська влада перейменувала кінотеатр у «Зірку революції», пізніше — «Більшовик». У 1954 році, із переходом Кримської республіки до складу УРСР його було присвячено Т. Г. Шевченкові (у кінотеатрі знаходиться погруддя українського поета).

Реконструкція кінотеатру відбулася в 2003 році: було відкрито дві зали. У 2011 відкрито третю залу з можливістю перегляду 3D фільмів. Велика зала отримала назву «Рубін», мала — «Аквамарин», третя зала, цифрова — «Антрацит».

Ремонт екстер'єру відбувся в 2012 році під час реконструкції вулиці Горького.

Архітектурні особливості будівлі

[ред. | ред. код]

Кінотеатр є унікальним прикладом будівлі, що протягом століття не змінила своєї спеціалізації.

Архітектор комплексу — Микола Петрович Краснов (головний архітектор Ялти з 1887 р., автор близько 60 будівель у Криму, серед яких — Лівадійський палац, вілла «Ксенія» в Сімеїзі, Товариство взаємного кредиту (філія Національного банку України), будівля Художнього музею в Сімферополі). Стиль будівлі — модерн. Прикрасою є монументальна арка. В оформленні фасаду використано стилізовані зображення тварин, птахів, сатирів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 січня 2011. Процитовано 23 листопада 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 листопада 2010. Процитовано 23 листопада 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)