Перейти до вмісту

Кіранов Теодосій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Теодосій (Феодосій) Миколайович Кіранов (10 липня 1897, с. Сулицьке, тепер у складі Нікополя, Дніпропетровська область — 23 вересня 1935, Нікополь) — український археолог. Дослідник пам'яток археології Нікопольщини, помічник директора Нікопольського краєзнавчого музею.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у селі Сулицькому (нині передмістя Нікополя) у вчительській родині. З 1914 року навчався в Олександрівській українській учительській змішаній семінарії, 1917 року перетворену у середню школу. Закінчив її 1919 року. Як практику вів заняття з дітьми в початковому училищі при семінарії[1].

Працював народним учителем у школах Нікополя, викладав географію, історію та природознавство. Приблизно в середині 1920-х років Кіранов розпочинає науково-пошукову роботу з вивчення пам'яток археології Нікопольщини. Матеріали розвідок передавав до Нікопольського музею мистецтв, завідувачем якого на той час був Я. П. Волошин[1].

1927 року Теодосій Кіранов зв'язався з Всеукраїнським археологічним комітетом, отримав Відкритий лист на проведення польових досліджень і, відповідно, обов'язок звітувати про них. Його листуванню з ВУАКом зберігається в науковому архіві Інституту Археології НАН України. Того ж року дослідник здійснив обстеження Кам'янських кучугур на лівому березі Дніпра, де були залишки одного з найбільших городищ скіфського часу (IV—III ст. до Р. Х.). Він вивчав численні знахідки давньогрецьких амфор та курганні групи на території м. Нікополя. У 1928 році Т. М. Кіранов продовжив археологічні розвідки по балці р. Кам'янка, склавши ретельно її опис, і вивчення території Кам'янських кучугур. Зібрані ним матеріали, як і знахідки попереднього року, були передані до Нікопольського музею мистецтв[1].

У 1927—1932 pp. у зв'язку з будівництвом ДніпроГЕС і пов'язаним з цим затопленням дніпровських порогів уперше була організована наукова археологічна експедиція для вивчення археологічних пам'яток в даному регіоні. Очолив експедицію директор Дніпропетровського історичного музею Дмитро Яворницький. Враховуючи величезний масштаб робіт, він просив Управління науки наркомату освіти УСРР включити до складу експедиції музейних працівників, які б мали хоча б мінімальний досвід археологічних досліджень. Теодосій Кіранов отримав запрошення для роботи в експедиції, і протягом 1927—1929 рр. працював під керівництвом Д. І. Яворницького і Д. Р. Добровольського на розкопках курганів і поселень, отримавши цінний досвід польових досліджень[1].

З 1 жовтня 1929 року Т. Кіранов обіймав посаду помічником директора Нікопольського краєзнавчого музею та археолога музею. Для нього розпочався новий етап у житті, невід'ємно пов'язаний із становленням музею як наукової установи. Важливу роль у цьому мало рішення про будівництво у Нікополі Південнотрубного заводу. Територія, що була відведена під його будівельно-промисловий майданчик, захоплювала частину Нікопольського курганного поля, і тому органи влади виділили кошти на дослідження курганів, що потрапляли під знищення[1].

Використовуючи досвід роботи Дніпрогесівської експедиції, Т. М. Кіранов організував при музеї постійно діючу експедицію. Протягом трьох польових сезонів було досліджено близько 30 курганів доби міді-бронзи (IV—II тис. до н. е.), скіфо-сарматського часу (V ст. до н. е. — II ст. н. е.), і кочових племен періоду V—XIII ст. Завдяки дослідженням Теодосія Кіранова Кам'янського городища, острова Томаківка та урочища Товсті Піски, вони були оголошені урядовими органами УСРР історико-культурними заповідниками[1].

Дослідник рано овдовів. 23 вересня 1935 року покінчив життя самогубством (за деякими даними, в робочому кабінеті Нікопольського краєзнавчого музею). Припускають, що до цього привело фізичне і нервове перевантаження, пов'язане з великим обсягом польових робіт і конфліктами на роботі[1].

2023 року на честь археолога названо колишню вул. Каспійську в Нікополі[2].

Примітки

[ред. | ред. код]