Кіровоградський ґебіт
| Kreisgebiet Kirowograd Кіровоградський ґебіт |
|
|---|---|
 |
|
| Держава | .svg){kind=small} Німецька імперія
|
| Райхскомісаріат | Україна |
| Генеральна округа | Миколаїв |
| Центр | Кіровоград |
| Уряд | |
| - Ґебітскомісар | |
| Населення (1943) | |
| - Усього | 146,914 |
| Джерело: territorial.de | |
Кіровогра́дський ґебі́т, Кіровогра́дська окру́га (нім. Kreisgebiet Kirowograd) — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Миколаїв райхскомісаріату Україна з центром у Кіровограді. Існувала протягом німецької окупації Української РСР.
15 листопада 1941 року о 12:00[1] на території майбутньої Кіровоградської округи виникли дві округи: Кіровоградська міська (нім. Kreisgebiet Kirowograd-Stadt) у складі 1 району (місто Кіровоград) та Кіровоградська сільська (нім. Kreisgebiet Kirowograd-Land), що поділялася на чотири сільські райони, які відповідали чотирьом передвоєнним радянським районам Кіровоградської області: Аджамському, Великовисківському, Кіровоградському та Компаніївському. Адміністративними центрами обох утворень було місто Кіровоград (нині — Кропивницький). 15 січня 1943 Кіровоградський міський та Кіровоградський сільський ґебіти злилися в один новий Кіровоградський ґебіт.
Станом на 1 вересня 1943 Кіровоградський ґебіт поділявся на 5 районів: район Аджамка (нім. Rayon Adshamka), район Велика Виска (нім. Bolschaja Wiska), міський район Кіровоград (нім. Rayon Kirowograd-Stadt), сільський район Кіровоград (нім. Rayon Kirowograd-Land) і район Компаніївка (нім. Rayon Kompanejewka).[1] За 7 км від Компаніївки, у селі Тернова Балка, існував концентраційний табір, де було страчено понад 800 осіб.[2]
Кіровоградському гебітскомісаріату була підпорядкована створена у перші дні окупації Кіровоградська міська управа. Гебітскомісаріат і міська управа містилися в адмінбудівлі на площі Кірова. [3]
Кожним із чотирьох сільських районів керував шеф району, а в селах носіями влади були сільські старости. Колгоспи було перетворено на номерні громадські двори на чолі з дворовими старостами, які виконували розпорядження сільського старости, районної управи та начальника райуправління сільським господарством – крайсляндвірта.
У 1941—1942 роках в окружному центрі виходила газета «Голос України», редактором якої до вересня 1941 був Василь Пасічник. З травня 1942 видання називалося «Українські вісті».[4] Органом Кіровоградського гебітскомісаріату і штадткомісаріату у 1941 році була газета «Український голос» (редактор — Шевченко), яка з 31 грудня 1941 змінила назву на «Українські вісті», а згодом — на «Кіровоградські вісті» (по 1943 рік). У 1943 році видавалася газета для біженців та евакуйованих «Хлеб. Убежище. Труд». У Кіровограді також вийшло останнє (четверте) число часопису «Український засів» (редактор — Віктор Петров), перші числа якого було випущено у Харкові (ч. 1 і 2 — 1942; ч. 3 — 1943).
8 січня 1944 року внаслідок Кіровоградської наступальної операції адміністративний центр ґебіту зайняли радянські війська.
- ↑ а б [Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945. (нім.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 липня 2014. Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945. (нім.)]
- ↑ Офіційний сайт Компаніївської районної ради. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 14 липня 2014.
- ↑ Топонімічна політика української міської влади у період німецької окупації Кіровограда 1941-1943 рр. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 14 липня 2014.
- ↑ Періодичні видання на окупованій території України в 1941-1944 роках. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 липня 2014.