Перейти до вмісту

Кіхіра Ріка

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Заголовок цієї статті — японське ім'я, в якому прізвище Кіхіра традиційно записане перед особовим ім'ям Ріка.
Ріка Кіхіра
яп. 紀平 梨花
Кіхіра із золотою медаллю Чемпіонату Чотирьох континентів 2019
Кіхіра із золотою медаллю Чемпіонату Чотирьох континентів 2019
Кіхіра із золотою медаллю Чемпіонату Чотирьох континентів 2019
Загальна інформація
ГромадянствоЯпонія Японія
Народження21 липня 2002(2002-07-21) (22 роки)
Нішіномія, Префектура Хьоґо, Японія
Зріст155 см
Alma materKansai Universityd
Спорт
КраїнаЯпонія Японія
Вид спортуфігурне катання
Дисциплінажіноче одиночне фігурне катання
ТренериБраян Орсер
Міе Хамада
Ямато Тамура
Харуко Окамото
Кеті Рід
Нагороди
Спортивні медалі
Чемпіонати чотирьох континентів
Золото Анагейм 2019 одиночне катання
Золото Сеул 2020 одиночне катання
Командні Чемпіонати світу
Срібло Фукуока 2019
Бронза Осака 2021
CMNS: Кіхіра Ріка у Вікісховищі

Рíка Кіхíра (яп. 紀平 梨花; нар. 21 липня 2002, Нісіномія, Японія) — японська фігуристка, що виступає в жіночому одиночному катанні. Дворазова чемпіонка чотирьох континентів (2019, 2020). Переможниця Фіналу Гран-прі (2018). Дворазова Чемпіонка Японії (2020, 2021), срібна призерка (2019), бронзова призерка (2018) Чемпіонату Японії. Срібна (2019) і бронзова (2021) призерка Командного чемпіонату світу (2019).

Станом на 16 березня 2023 року посідає 55-е місце в рейтингу Міжнародного союзу ковзанярів[1].

Кіхіра — перша в історії фігуристка-одиночниця, яка виконала каскад потрійний аксель-потрійний тулуп на змаганнях Міжнародного союзу ковзанярів. Вона також є першою фігуристкою в історії, яка отримала 83 бала за коротку програму.

Спортивна кар'єра

[ред. | ред. код]

На рівні юніорів

[ред. | ред. код]

Сезон 2016—2017

[ред. | ред. код]

У вересні 2016 дебютувала на юніорських етапах Гран-прі, спочатку завоювала срібло в Остраві[2], потім в Любляні[3]. У фіналі юніорського Гран-прі посіла четверте місце[4].

Сезон 2017—2018

[ред. | ред. код]

Кіхіра розпочала сезон, вигравши золоту медаль на Asian Trophy у Гонконгу. У вересні завоювала срібло на етапі юніорського Гран-прі в Ризі[5], а у жовтні завоювала бронзу на юніорському етапі Гран-прі в Больцано[6]. У Фіналі юніорського Гран-прі посіла четверте місце, виконавши потрійний аксель. В кінці року стала чемпіонкою Японії серед юніорів та бронзової медалісткою дорослого чемпіонату Японії[7][8]. У березні 2018 року на Чемпіонаті світу серед юніорів посіла восьме місце[9].

Ріка Кіхіра на Чемпіонаті світу серед юніорів

На рівні дорослих

[ред. | ред. код]

Сезон 2018—2019

[ред. | ред. код]

У сезоні 2018—2019 (в 16 років) дебютувала на дорослому міжнародному рівні, спочатку перемогла в серії челленджер «Меморіал Ондрея Непела» в Словаччині[8], а потім на двох етапах серії Гран-прі — японському NHK Trophy[10][11][12][13] та французькому Internationaux de France, — забезпечивши собі місце в фіналі серії[14].

Ріка Кіхіра виступає з показовим номером на етапі Гран-прі Internationaux de France 2018

6 грудня в канадському Ванкувері брала участь в фіналі Гран-прі, де встановила в короткій програмі новий світовий рекорд, набравши 82,51 бала, і стала першою, обійшовши росіянку Аліну Загітову на 4,58 бала[15][16][17]. Через дві доби виконала довільну програму, включивши в неї два потрійних акселя, один з яких був виконаний з помилкою і недокрутом, а інший — чисто, в каскаді з подвійним тулупом (вперше в історії фігурного катання[18])[19]. Ріка в сумі набрала 233,12 бала і стала переможницею фіналу Гран-прі, перемігши як в короткій, так і в довільній програмах[20].

У грудні завоювала срібло на чемпіонаті Японії[21], тим самим забезпечивши собі місце в складі збірної на Чемпіонаті чотирьох континентів 2019 і Чемпіонаті світу 2019[22].

Перемогла на Чемпіонаті чотирьох континентів 2019.

У лютому виступила на турнірі Challenge Cup в Гаазі. Після короткої програми посідала друге місце з 66,44 балами[23], в довільній програмі посіла перше місце з 141,90 балами. За підсумком здобула перемогу в турнірі з загальною сумою балів 208,34[24] . У березні виступила на Чемпіонаті світу 2019 року в місті Сайтама, після короткої програми посідала 7 місце з 70,90 балами[25]. У довільній програмі посіла 2 місце з 152,59 балами, і за загальною сумою балів 223,49 в підсумку посіла 4 місце[26], програвши бронзовій призерці змагання Євгенії Медведєвій 0,31 бала.

У квітні виступила у складі збірної Японії на командному Чемпіонаті світу 2019 року в місті Фукуоці, де встановила новий світовий рекорд у короткій програмі — 83,97 бала[27]. У довільній програмі посіла 5 місце з 138,37 балами[28], були допущені падіння з потрійного акселя, на якому технічна бригада знайшла недокрут, а також падіння і недокрут на другому стрибку в каскаді потрійний лутц-потрійний тулуп[29] . У складі збірної команди Японії завоювала срібло турніру[30].

Сезон 2019—2020

[ред. | ред. код]

У вересні 2019 року Кіхіра виступила на канадському турнірі серії «Челленджер» Autumn Classic International. Чисто виконавши коротку програму, вона посіла проміжне перше місце з 78,18 балами[31]. У довільній програмі також посіла перше місце з 145,98 балами і за підсумком завоювала золото цього турніру з 224,16 балами[32]. Потім виступила на етапах серії Гран-прі: у жовтні на Skate Canada, у листопаді на NHK Trophy, на яких здобула дві срібні медалі[33][34], тим самим забезпечивши собі місце в фіналі серії[35]. На початку грудня виступила в Фіналі Гран-прі, де посіла посіла 4 місце[36].

Ріка Кіхіра на 2019 Autumn Classic International

На Чемпіонаті Японії виграла коротку і довільну програми, ставши першою у загальному заліку[37].

У лютому брала участь у Чемпіонаті чотирьох континентів. Вигравши коротку і довільну програми, Кіхіра стала першому в загальному заліку з найкращим результатом сезону — 232,34 бала. На цьому змаганні Кіхіра стала першою, хто виконав дванадцять потрійних стрибків на міжнародних змаганнях.

Потім вона виграла International Challenge Cup 2020, знову набравши у загальному заліку понад 230 балів.

Кіхіра мала взяти участь у Чемпіонаті світу 2020 в Монреалі, але змагання було скасовано через пандемію коронавірусу[38]. У червні Кіхіра оголосила, що додасть Брайана Орсера, тренера олімпійських чемпіонів Кім Йон А та Юдзуру Ханю, до своєї тренерської команди та розпочне тренування в Клубі крикету, катання та керлінгу Торонто, як тільки скасують обмеження на подорожі[39]. Вона заявила, що мотивацією цієї зміни було бажання вдосконалити свою техніку та освоїти більший діапазон четверних стрибків[40]. Проте обмеження на поїздки, які діяли до липня, змусили її відмовитися від планів.

Ріка Кіхіра на Skate Canada

Сезон 2020—2021

[ред. | ред. код]

Кіхіру призначили брати участь в Internationaux de France, але змагання було скасовано через пандемію[41].

На Чемпіонаті Японії посіла перше місце.

На Чемпіонаті світу, який проходив з 24 по 27 березня 2021 року у Стокгольмі, Кіхіра посіла 7 місце з сумою балів 205,7[42]. Вона посіла 2 місце за підсумком короткої програми, отримавши 79, 08 балів та програла своїй суперниці Анні Щербаковій менше двох балів[43]. Під час довільної програми вона припустилася помилки, впала й посіла 9-те місце з сумою балів 126,62[44].

Згодом Ріку було включено до японської команди на Командному чемпіонаті світу 2021, де вона посіла четверте місце у короткій програмі і п'яте у довільній, а команда Японії виграла бронзову медаль[45][46][47].

Сезон 2021—2022

[ред. | ред. код]

Кіхіра пошкодила праву щиколотку в липні, діагностовано як остеохондрольну проблему[48]. У зв’язку з тим, що 7 вересня 2021 року канадський кордон знову відкрився для міжнародних мандрівників, 8 вересня стало відомо, що Ріка залишить свою швейцарську тренувальну базу зі Стефаном Ламб'єлем, щоб тренуватися в Торонто під керівництвом Брайана Орсера.

Кіхіра знялася з 2021 CS Asian Open Trophy, її першого призначеного змагання в сезоні, і її замінила Маї Міхара. Продовжуючи реабілітацію щиколотки, фігуристка знялася з Skate Canada International 2021, її першого Гран-прі, і її знову замінила Міхара[48]. Пізніше Ріка відмовилася від участі в 2021 NHK Trophy, її замінила Мана Кавабе.

Кіхіра знялася з Чемпіонату Японії через перелом таранної кістки правої стопи, вперше виявлений у липні 2021 року. Вона висловила намір зосередитися на лікуванні відповідно до рекомендацій лікарів. У результаті фігуристка не змогла претендувати на місце в олімпійській збірній Японії[49].

Сезон 2022—2023

[ред. | ред. код]

Продовжуючи лікувати травму, Ріка прийняла запрошення взяти участь у Japan Open. Змагаючись зі зниженим рівнем стрибків, вона була п’ятою серед шести учасниць, набравши 113,44 бала. Кіхіра була задоволена результатом, сказавши, що вона «трішки відновила свою витривалість» і «сподівається повністю відновитися» для Гран-прі.

Після Japan Open Кіхіра змогла повернутися до Клубу крикету, катання на ковзанах і керлінгу Торонто, щоб особисто тренуватися з тренером Брайаном Орсером протягом трьох тижнів напередодні Skate Canada International 2022. Ріка Кіхіра посіла п'яте місце на цьому змаганні. На Гран-прі Еспоо 2022 Кіхіра стала шостою в короткій програмі і четвертою в довільній, а в загальному заліку стала четвертою[50].

На Чемпіонаті Японії посіла 11 місце[51].

Сезон 2023—2024

[ред. | ред. код]

Кіхіра мала брати участь у Skate Canada 2023, але не змогла повністю відновитися після травми та знялася зі змагання. Також вона заявила, що пропустить увесь сезон 2023/2024, щоб приділити час лікуванню травми, адже має намір відвідати Олімпійські ігри 2026 року в Мілані[52].

Сезон 2024—2025

[ред. | ред. код]

У вересні 2024 року Кіхіра оголосила, що вже майже повністю відновилася від травми, але поки що не може брати участі у змаганнях, хоча вона тренуватиметься кожен день, щоб відновити спортивну форму. Відповідно, вона пропустить змагальний сезон 2024/2025[53].

Техніка

[ред. | ред. код]

Кіхіра вважається «ідеальною» фігуристкою завдяки поєднанню технічної та артистичної досконалостей. Аналітики високо оцінили виконання та якість її стрибків, ефективну техніку та виняткову дистанцію, швидкість обертання, ритм, легкість, якість приземлення та положення тіла.

З сезону 2016—2017 стала включати потрійний аксель в свої програми[54].

У фіналі юніорського Гран-прі 2017—2018 виконала каскад потрійний аксель і потрійний тулуп, ставши першою в світі жінкою, якій вдалося це зробити на змаганнях під егідою ISU[55] .

У січні 2019 року була опублікована відео, де Ріка Кіхіра на тренуванні виконує четверний тулуп, а також четверний сальхов[56][57][58].

Програми

[ред. | ред. код]
Сезон Коротка програма Довільна програма Показові виступи
2022—2023
[59]
  • «The Fire Within»
    Дженніфер Томас.
    Хореограф-постановник Бенуа Рішо
  • Музика з фільму «Титаник»
    Джеймс Хорнер.
    Хореограф-постановник Девід Вілсон
2021—2022
[59]
  • «The Fire Within»
    Дженніфер Томас.
    Хореограф-постановник Бенуа Рішо
  • Музика з фильму «Титаник»
    Джеймс Хорнер.
    Хореограф-постановник Девід Вілсон
2020—2021
[59]
  • «The Fire Within»
    Дженніфер Томас.
    Хореограф-постановник Бенуа Рішо

«International Angel of Peace»:

  • «O Virtus Sapientae»
    Хильдегарда Бингенська.
    У виконанні Маїі Бейзер
  • «Beirut Taxi»
    (з фільму «Сиріана»).
    Александр Деспла
  • «Wings of The Eagle»
    Uttara-kuru
  • «Caravans on the Move»
    Майк Бетт
  • «Mother Tongue»
    Dead Can Dance
  • «Sacred Stone»
    Sheila Chandra
  • «In A Moment Of Greatness»
    Larry Groupé.
    Хореограф-постановник Том Діксон
  • «Baby, God Bless You»[59]
    Син'я Кийодзука.
    Хореограф-постановник Стефан Ламбель
  • «Bebop and Lulu»
    Луїза Хоффстен
2019—2020[60]
  • «Breakfast In Baghdad»
    Ульф Вакеніус
    (у виконанні Юн Сун На).
    Хореограф-постановник Шей-Лінн Бурн
 International Angel of Peace:
  • «O virtus sapientiae»
    Хільдегарда Бінгенська
    у виконанні Маїі Бейзер
  • «Beirut Taxi»
    Александр Деспла
  • «Wings of The Eagle»
    Uttara-Kuru
  • «Caravans on the Move»
    Майк Бетт
  • «Mother Tongue»
    Dead Can Dance
  • «Sacred Stone»
    Шейла Чандра
  • «In A Moment Of Greatness»
    Ларрі Груп.
    Хореограф-постановник Том Діксон
2018—2019[60]
  • «A Beautiful Storm»
    Дженніфер Томас
  • «Mercy in Darkness»
    Two Steps from Hell.
    Хореограф-постановник Том Діксон
2017—2018
[60]
  • «Kung Fu Piano»
    The Piano Guys.
    Хореограф-постановник Том Діксон
2016—2017

[60]

  • "А Whole New World"
    Алан Менкен, Тім Райс
    (з мультфільму «Аладдін»)

Спортивні досягнення

[ред. | ред. код]
Призерки Гран-прі Франції 2018 (зліва направо): Маї Міхара (срібло), Ріка Кіхіра (золото), Брейді Теннелл (бронза)
Змагання 15/16 16/17 17/18 18/19 19/20 20/21 21/22 22/23
Міжнародні індивідуальні[61]
Чемпіонат світу 4 7
Чемпіонат чотирьох континентів 1 1
Фінал Гран-прі 1 4
Етап Гран-прі. Фінляндія. 4
Етап Гран-прі. Internationaux de France 1
Етап Гран-прі. NHK Trophy 1 2
Етап Гран-прі. Skate Canada 2 5
Челленджер. Autumn Classic International 1
Челленджер. Меморіал Ондрея Непела 1
International Challenge Cup 1 1
Міжнародні командні
Командний Чемпіонат світу 2 3
Japan Open 2 1
Національні
Чемпіонат Японії 3 2 1 1 11
Чемпіонат Японії серед юніорів 11 11 1
Міжнародні юніорські[61]
Чемпіонат світу серед юніорів 8
Фінал юніорського Гран-прі 4 4
Етап юніорського Гран-прі. Італія 3
Етап юніорського Гран-прі. Латвія 2
Етап юніорського Гран-прі. Словенія 1
Етап юніорського Гран-прі. Чехія 2
Asian Trophy 1

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ISU World Standings 2022/2023 — Women. International Skating Union (англ.).
  2. ↑ Гран-при среди юниоров. 2-й этап. Губанова победила, Лозко – 3-я (рос.). sports.ru. 3 вересня 2016. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
  3. ↑ Гран-при среди юниоров. 5-й этап. Японка Кихира победила, Загитова – 3-я (рос.). sports.ru. 24 вересня 2016. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
  4. ↑ Гран-при среди юниоров. Финал. Загитова одержала победу, Губанова – 2-я, Нугуманова – 5-я (рос.). sports.ru. 6 грудня 2016. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
  5. ↑ Гран-при среди юниоров. 3-й этап. Паненкова одержала победу, Федичкина – 4-я (рос.). sports.ru. 8 вересня 2017. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
  6. ↑ Гран-при среди юниоров. 7-й этап. Самодурова выиграла, Косторная – 2-я (рос.). sports.ru. 14 жовтня 2017. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
  7. ↑ Чемпионат Японии. Сатоко Мияхара выиграла, Сакомото вторая, Кихира третья (рос.). sports.ru. 23 грудня 2017. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
  8. ↑ а б 紀平 梨花：強化選手 | 公益財団法人 日本スケート連盟 (яп.). Japan Skating Federation. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 10 листопада 2018.
  9. ↑ Чемпионат мира среди юниоров. Трусова одержала победу, установив мировой рекорд по технике, Косторная – 2-я (рос.). sports.ru. 10 березня 2018. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 29 січня 2019.
  10. ↑ 16-летняя Рика Кихира выиграла этап Гран-при в Японии, Туктамышева – третья. Советский спорт (рос.). 10 листопада 2018. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
  11. ↑ 紀平梨花がＧＰデビュー戦で優勝 フィギュア・ＮＨＫ杯：朝日新聞デジタル (яп.). asahi.com. 10 листопада 2018. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
  12. ↑ GPシリーズ初出場でSP5位の紀平梨花 会心の演技で暫定首位に. Livedoor News (ライブドアニュース) (яп.). 10 листопада 2018. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
  13. ↑ Sponichi Annex (10 листопада 2018). 紀平梨花 アクセル２発で日本初ＧＰデビューＶ！「心から嬉しい」 宮原２位で日本勢ワンツー (яп.). Yahoo! News. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 10 листопада 2018.
  14. ↑ Rika Kihira punches ticket for Grand Prix Final with second GP victory of season. The Japan Times (англ.). 25 листопада 2018. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 7 грудня 2018.
  15. ↑ Rika Kihira in lead at Grand Prix Final; Shoma Uno in second place. The Japan Times (англ.). 7 грудня 2018. Архів оригіналу за 7 грудня 2018. Процитовано 7 грудня 2018.
  16. ↑ Figure skating: Rika Kihira opens Grand Prix Final with stellar SP. Kyodo News (англ.). 7 грудня 2018. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 7 грудня 2018.
  17. ↑ Mainichi Japan (7 грудня 2018). Figure skating: Kihira opens Grand Prix Final with stellar SP. The Mainichi (англ.). Архів оригіналу за 8 грудня 2018. Процитовано 7 грудня 2018.
  18. ↑ Загитова упустила победу в финале Гран-при (рос.). Газета.Ru. 9 грудня 2018. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 10 грудня 2018.
  19. ↑ ISU Grand Prix of Figure Skating Final 2018 - Ladies FS - Judges Details Per Skater (PDF) (англ.). ISU. 8 грудня 2018. Архів (PDF) оригіналу за 8 грудня 2018. Процитовано 8 грудня 2018.
  20. ↑ Кихира победила в Финале Гран-при в Ванкувере, Загитова - вторая (рос.). РИА Спорт. 9 грудня 2018. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 8 грудня 2018.
  21. ↑ Чемпионат Японии. Сакамото победила, Кихира – 2-я, Мияхара – 3-я (рос.). Sports.ru. 23 грудня 2018. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
  22. ↑ Ханю, Уно, Кихира, Сакамото и Мияхара вошли в состав сборной Японии на чемпионат мира (рос.). Sports.ru. 24 грудня 2018. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 29 січня 2019.
  23. ↑ Challenge Cup. Гленн лидирует после короткой программы, Кихира – 2-я, Хигучи – 4-я (рос.). Sports.ru. 23 лютого 2019. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 24 лютого 2019.
  24. ↑ Challenge Cup. Кихира одержала победу, Эндрюс – 2-я, Хигучи – 3-я (рос.). Sports.ru. 24 лютого 2019. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 24 лютого 2019.
  25. ↑ Загитова выиграла короткую программу на чемпионате мира, Медведева – 4-я, Самодурова – 9-я (рос.). Sports.ru. 20 березня 2019. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 20 березня 2019.
  26. ↑ Загитова выиграла золото на чемпионате мира в Сайтаме, Медведева – бронзу (рос.). Sports.ru. 22 березня 2019. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  27. ↑ Кихира с мировым рекордом выиграла короткую программу на командном чемпионате мира, Туктамышева – 2-я, Самодурова – 6-я (рос.). Sports.ru. 11 квітня 2019. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 11 квітня 2019.
  28. ↑ Туктамышева с личным рекордом выиграла произвольную программу на командном чемпионате мира. Ее результат – 153,89 балла (рос.). Sports.ru. 13 квітня 2019. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
  29. ↑ ISU World Team Trophy in Figure Skating 2019 — Ladies Free Skating — Judges Details Per Skating (PDF) (англ.). ISU. 13 квітня 2019. Архів (PDF) оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
  30. ↑ США выиграли командный чемпионат мира, Россия – 3-я (рос.). Sports.ru. 13 квітня 2019. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
  31. ↑ Японка Кихира захватила лидерство на Autumn Classic International после короткой программы (рос.). sportsdaily.ru. 13 вересня 2019. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 13 вересня 2019.
  32. ↑ Кихира выиграла Autumn Classic, Медведева — вторая (рос.). nevasport.ru. 14 вересня 2019. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 14 вересня 2019.
  33. ↑ Трусова выиграла Skate Canada с мировыми рекордами, Кихира – 2-я, Медведева – 5-я, Саханович – 8-я. sports.ru. 27 жовтня 2019. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  34. ↑ Косторная выиграла Гран-при Японии, Кихира – 2-я, Загитова – 3-я. sports.ru. 23 листопада 2019. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  35. ↑ Загитова, Трусова, Щербакова и Косторная вышли в Финал Гран-при. sports.ru. 23 листопада 2019. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 23 листопада 2019.
  36. ↑ Косторная победила в Финале Гран-при с мировым рекордом, Щербакова – 2-я, Трусова – 3-я, Загитова – 6-я. Sports.Ru. 2019-12-7. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
  37. ↑ Кихира выиграла чемпионат Японии, Мияхара – 4-я, Сакамото – 6-я. Sports.Ru. 21 грудня 2019. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
  38. ↑ World figure skating championships cancelled in Montreal. CBC (англ.). 11 березня 2020.
  39. ↑ Kihira Rika to add Hanyu's mentor Brian Orser as second coach. Olympics (англ.). 14 липня 2020.
  40. ↑ Figure skating: Rika Kihira to add Yuzuru Hanyu's coach Brian Orser. Kyodo News (англ.). 13 липня 2020.
  41. ↑ Grand Prix of France figure skating event canceled due to coronavirus. Olympics (англ.). 20 жовтня 2020.
  42. ↑ - Ladies. www.isuresults.com. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 26 березня 2021.
  43. ↑ - Ladies - Short Program. www.isuresults.com. Архів оригіналу за 24 березня 2021. Процитовано 26 березня 2021.
  44. ↑ - Ladies - Free Skating. www.isuresults.com. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 26 березня 2021.
  45. ↑ 2021 World Team Trophy: Day 1. Golden Skate (англ.). 15 квітня 2021.
  46. ↑ 2021 World Team Trophy: Day 2. Golden Skate (англ.). 16 квітня 2021.
  47. ↑ 2021 World Team Trophy: Day 3. Golden Skate (англ.). 17 квітня 2021.
  48. ↑ а б Olympic hopeful Rika Kihira withdraws from Skate Canada. The Japan Times (англ.). 19 жовтня 2021. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 15 березня 2023.
  49. ↑ World number three Kihira to miss Beijing Olympics - reports. Reuters (англ.). 21 грудня 2021.
  50. ↑ Japan's Mai Mihra leaps to gold in Espoo. Golden Skate (англ.). 26 листопада 2022.
  51. ↑ Kaori Sakamoto Captures Third National Title at Japan Championships (англ.). 24 грудня 2022.
  52. ↑ Instagram. www.instagram.com (яп.). 28 вересня 2023. Процитовано 31 серпня 2024.
  53. ↑ Instagram. www.instagram.com (яп.). 18 вересня 2024. Процитовано 11 листопада 2024.
  54. ↑ ISU JGP Ljubljana 2016 Junior Ladies Free Skating: Judges Details Per Skater (PDF) (англ.). International Skating Union. 24 вересня 2016. Архів (PDF) оригіналу за 16 травня 2018. Процитовано 29 січня 2019.
  55. ↑ Paula Slater (9 грудня 2017). Alexandra Trusova leads Russian sweep at Junior Grand Prix Final. Golden Skate (англ.). Архів оригіналу за 13 грудня 2018. Процитовано 29 січня 2019.
  56. ↑ Рика Кихира исполнила на тренировке сразу 2 четверных прыжка (рос.). eurosport.ru. 29 січня 2019. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
  57. ↑ Кихира прыгнула на тренировке четверной тулуп и четверной сальхов (рос.). sport24.ru. 29 січня 2019. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
  58. ↑ Рика Кихира прыгает 4T и 4S (рос.). 29 січня 2019. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
  59. ↑ а б в г Rika Kihira Bography (англ.). ISU.
  60. ↑ а б в г Rika Kihira Bography (англ.). ISU.
  61. ↑ а б Competition Results: Rika KIHIRA (англ.). International Skating Union. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 7 грудня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кіхіра_Ріка&oldid=43867114