Лаврентія (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Лаврентія.
Лаврентія

Координати 65°35′02″ пн. ш. 170°59′20″ зх. д. / 65.584153611138788165° пн. ш. 170.98890277780776614° зх. д. / 65.584153611138788165; -170.98890277780776614Координати: 65°35′02″ пн. ш. 170°59′20″ зх. д. / 65.584153611138788165° пн. ш. 170.98890277780776614° зх. д. / 65.584153611138788165; -170.98890277780776614

Країна  Росія
Адмінодиниця Q19836600?[1]
Дата заснування 1928
Населення 809 осіб (1959)[2],
1702 осіб (1970)[3],
2369 осіб (1979)[4],
3012 осіб (1989)[5],
1333 осіб (2002)[6],
1325 осіб (2006)[7],
1668 осіб (2009)[8],
1459 осіб (2010)[9],
1452 осіб (2011)[10],
1470 осіб (2012)[11],
1415 осіб (2013)[12],
1388 осіб (2014)[13],
1426 осіб (2015)[14],
1345 осіб (2016)[15],
1290 осіб (2017)[16],
1185 осіб (2018)[17],
1208 осіб (2019)[18],
1170 осіб (2020)[19],
1420 осіб (2021)[20],
1451 осіб (2023)[21]
Телефонний код 42736
Поштовий індекс 689300
GeoNames 4031637
OSM ↑5261144 ·R (Q19836600)
Лаврентія. Карта розташування: Росія
Лаврентія
Лаврентія
Лаврентія (Росія)
Мапа

Лаврентія (рос. Лаврентия) — село, адміністративний центр Чукотського району Чукотського автономного округу Росії. Утворює сільське поселення Лаврентія.

Єдиний районний центр Чукотки, що має сільський статус[22].

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на південному березі затоки Лаврентія навпроти селища Пінакуль, яке було збудовано за радянських часів і потім закрито, за 600 км на північний схід від Анадиря[23]. За 10 км від селища Пінакуль розташовувалося селище Нунямо, яке теж було побудовано за радянських часів, але, так само як і Пінакуль, воно було нерентабельним і було закрите. Останні жителі виїхали в 1978—1979 роках. Нині Пінакуль — це невеликий перевал-база для морських звіробоїв.

За 27 км від села розташовані Лорінські ключі — родовище мінеральних теплоенергетичних вод[23], а за 17 км на південь — історико-культурний комплекс «Яндогай», на території якого розташоване стародавнє чукотське поселення, датоване I тисячоліттям н. е.[24].

Історія[ред. | ред. код]

Село Лаврентія засноване 1927 року, коли тут почала діяти чукотська культбаза, що мала з'єднати різноманітні адміністративно-господарські установи регіону та сприяти закріпленню радянської влади (пароплав із будівничим лісоматеріалом і робітниками увійшов до затоки Лаврентія в серпні того ж року)[25][26]. До осені 1928 року культбаза складалася з низки будівель: ветеринарного пункту, майстерні з ремонту кермо-моторів і побутової техніки, лікарні, цинкового складу, будинку факторії, школи-інтернату і трьох житлових будинків[27].

Після утворення 10 грудня 1930 року Чукотського національного округу ця культбаза стала центром нового територіального формування, однак у квітні 1932 року окружним центром став Анадир[28].

18 грудня 1933 року на засіданні райбюро ВКП(б) було порушено питання про перенесення до Лаврентія районних установ, які на той час перебували в Уелені. Проте остаточне рішення про перенесення було ухвалено тільки 20 жовтня 1940 року, а перші районні установи переїхали в село 1942 року. Через Велику Вітчизняну війну остаточне переведення завершилося тільки до 1946 року[29].

З перенесенням до Лаврентія районного центру в селі було побудовано новий ґрунтовий аеродром. У роки Великої Вітчизняної війни на ньому здійснювали проміжну посадку літаки, які доставляли зі США до СРСР вантажі за ленд-лізом[27][30].

У 1955 році між селом Лаврентія та Анадиром було налагоджено регулярне авіасполучення[28]. У 1958 році в село було переселено частину ескімосів, які проживали в селищі Наукан, що знаходилося в найвужчому місці Берингової протоки[31].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ЗКТМУ
  2. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населённых пунктов - районных центров по полу
  3. ↑ Всесоюзная перепись населения 1970 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населенных пунктов - районных центров по полу (рос.). Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 14 жовтня 2013.
  4. ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населённых пунктов - районных центров (рос.). Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 29 грудня 2013.
  5. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Численность сельского населения РСФСР - жителей сельских населённых пунктов - районных центров по полу (рос.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2013. Процитовано 20 листопада 2013.
  6. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более (рос.). Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
  7. ↑ Страны Арктики и Антарктика
  8. ↑ Поселения Чукотского района на 1 января 2009 года (рос.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 9 травня 2015.
  9. ↑ Численность населения Чукотского автономного округа, городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений. Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года (рос.). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 25 листопада 2014.
  10. ↑ Оценка численности населения на 1 января текущего года, человек
  11. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года (рос.). Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 31 травня 2014.
  12. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года (рос.). М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат. 2013. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 16 листопада 2013. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  13. ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года (рос.). Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  14. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года (рос.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  15. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года (рос.). 5 жовтня 2018. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
  16. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2017 года (рос.). 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  17. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  18. ↑ Численность населения Чукотского автономного округа по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года
  19. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020.
  20. ↑ Таблица 5. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, городских округов, муниципальных районов, муниципальных округов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов с населением 3000 человек и более (XLSX) (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 1 вересня 2022. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  21. ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2023 года
  22. ↑ Губернатор Роман Копин поздравил Чукотский муниципальный район со столетним юбилеем. rkopin-chukotka.ru. 29 серпня 2009. Процитовано 19 червня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=dead (довідка)
  23. ↑ а б Село Лаврентия. Избирательная комиссия Чукотского АО. Архів оригіналу за 19 червня 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  24. ↑ Участки парка / Лаврентия. Природно-этнический парк Берингия. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 19 червня 2011.
  25. ↑ Лаврентия. Избирательная комиссия Чукотского автономного округа. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 19 червня 2011.
  26. ↑ Историческая справка. МОУ "Центр образования с. Лаврентия". Архів оригіналу за 19 червня 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  27. ↑ а б Валерій Писигін. Частина III. Лаврентія. Лист двадцять четвертий. 21 грудня. Лаврентія // Посолонь (листи з Чукотки). — М. : ЕПИЦентр, 2001. Архівовано з джерела 17 вересня 2017
  28. ↑ а б Никифоров, Виктор. Уездная история. Общественно-политическая газета Чукотского АО "Крайний Север". Архів оригіналу за 15 липня 2011. Процитовано 19 червня 2011.
  29. ↑ Никифоров, Виктор. Уездная история. Продолжение (начало в № 34 от 28 августа 2009 года). Общественно-политическая газета Чукотского АО "Крайний Север". Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 19 червня 2011.
  30. ↑ Лаврентия. Институт географии РАН. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 19 червня 2011.
  31. ↑ Советская Чукотка. Чукотский автономный округ. Портал государственных органов. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 19 червня 2011.
Перегляд цього шаблону
  Географія та географічні карти
Нормативний контроль
Сільські поселення:
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лаврентія_(село)&oldid=42379174