Лаврик Геннадій Іванович
Геннадій Іванович Лаврик | |
---|---|
рос. Геннадий Иванович Лаврик | |
![]() | |
Народження | 20 серпня 1930 |
Смерть | 21 червня 2014 (83 роки) |
Країна (підданство) | ![]() ![]() |
Навчання | Харківський інженерно-будівельний інститут |
Діяльність | архітектор ![]() |
Членство | Національна спілка архітекторів України ![]() |
Геннадій Іванович Ла́врик (рос. Геннадий Иванович Лаврик; 28 серпня 1930, Красний Куток — 21 червня 2014) — український архітектор, доктор архітектури з 1980 року, професор з 1982 року. Член Спілки архітекторів УРСР з 1962 року, дійсний член Української академії архітектури з 1993 року[1].
Народився 28 серпня 1930 року в селі Красному Кутку Борисовського району Бєлгородської області на Східній Слобідщині. 1955 року закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут. Відтоді працював у Харківській філії інститу «Діпромісто». У 1959—1960 роках — у Ворошиловському гірничо-металургійному інституті; у 1963—1967 роках — у Київському зональному науково-дослідному інституті експериментального проектування; у 1967—1970 роках — у Київському науково-дослідному інституті теорії і історії архітектури; у 1970—1975 роках — у Київському НДПІ містобудування; у 1975—2006 роках — у Київському університеті будівництва і архітектури:
- у 1976—1985 роках — завідувач кафедри архітурного проектування;
- у 1989—2006 роках — завідувач кафедри архітектурної кваліметрії;
Від 2006 року — професор кафедри архітектурири Бєлгородського технологічного університету[1].
Основні наукові дослідження в галузі типології, методології та моделювання архітектурних систем. Запропонував і розвинув новий аспект у архітурній теорії — демоекологію. Досліджував проблемні питання містобудування та районного планування. Серед проектів:
- музична школа в Лисичанську (1956—1958);
- комплекс Будинку інвалідів у Слов'янську (1958—1963);
- Палац культури в Донецьку (1978—1985);
- серія перспективних житлових секцій для умов України (1966);
- детальне планування житлової забудови (1958—1970);
- прогнозування розвитку міст Казахстану (1970—1974);
- методологія та методи дослідження і проектування архітектурних систем (1980—1995).
Праці:
- Економіка проектування житла. Системні методи дослідження. К., 1970;
- Методологические основы районной планировки. Москва, 1975;
- Качество проектирования жилища. К., 1976;
- Основи системного аналізу в архітектурних дослідженнях і проектуванні: Підручник К., 2002;
- Методологические основы районной планировки. Введение в демоэкологию: Учеб. Белгород, 2006;
- Методы оценки качества жилища. Исследование, проектирование, экспертиза: Учебник. Белгород, 2007[1].
- ↑ а б в Енциклопедія сучасної України
- ↑ Белгородский государственный технологический университет. [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 840 . — ISBN 5-88500-042-5.
- Народились 20 серпня
- Народились 1930
- Померли 21 червня
- Померли 2014
- Уродженці Борисовського району Бєлгородської області
- Випускники Харківського національного університету будівництва й архітектури
- Українські архітектори
- Радянські архітектори
- Архітектори XX століття
- Доктори архітектури СРСР
- Радянські професори
- Російські професори
- Члени Національної спілки архітекторів України
- Науковці Київського національного університету будівництва і архітектури
- Персоналії:Київ
- Персоналії:Бєлгород