Лаврін
| Лаврін | |
|---|---|
| Особове ім'я | |
| По батькові чол | Лаврінович |
| По батькові жін | Лаврінівна |
| Варіанти імені | Лаврентій |
| Споріднені імена | Лавр |
| Похідні прізвища | Лаврінок, Лавріненко, Лаврінчук, Лавринович |
| Іншими мовами: | |
| Пошук статей у Вікіпедії | які починаються з імені містять ім'я |
Лаврі́н (засвідчене також «Лаврин», ст.-укр. Лавринъ) — українське ім'я, за походженням є народною формою канонічного імені Лаврентій[1]. Цікаво, що святий з ім'ям «Лаурін» (лат. Laurinus) згадується й у католицьких святках (14 квітня)[2].
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (листопад 2017) |
Ім'я Лаврін часто згадується в історії та літературі. Ще починаючи зі списків реєстрових козаків часто зустрічається Лаврін, син Лавріна. У той час багато козаків брали прізвище Лавріненко, «син Лавріна».
Як прізвище Лаврін формується ймовірно в 16-17 століттях. Так у населеному пункті Маркопіль Бродівського району Львівської області значна частина населення носять прізвище Лаврін. За переказами, в середині 18 століття Маркопіль переходить від сина Яна ІІІ Собецького Якова-Людовіка Собецького у власність руського воєводи Речиського. Воєвода для полегшення управління містечком запрошує бурмистром руського боярина Лавріна. У Лавріна народжується 10 синів і з того часу розійшлися по світу Лавріни.
За матеріалами історика Петра Лаврінчука, швидше за все походження прізвища Лаврінчук давнє українсько-руське. Рід зародився на території Жовкви, Бродів та Ратомщини. Адже в Жовкві знаходиться храм святого Лаврентія. Принаймні рід Лавріна Ратомського був дуже знатним та багатим. А сам Лаврін та його син Михайло Ратомський були Остерськими старостами та воєводами. Є версія, що до цього роду належить і Лаврін Капуста, права рука Богдана Хмельницького, який товаришував іще з батьком Богдана Михайлом Хмельницьким і який теж довгий час перебував у молоді роки на Бродівщині в Жовкві та Ратомщині. Після татарського нашестя осередком роду Лаврінів стали Маркопіль та Підкамінь. Лавріни там живуть і зараз. Нащадки Лаврінів, що живуть на Волині, Вінниччині, Рівненщині, Хмельниччині та багато на Київщині й у Білорусі, стали називатись Лаврінчуками.
Прізвища записувалися на слух, тому часто змінювалися. Прізвища Лаврін, Лавріненко, Лаврінчук та Лаврінович брали ті караїми, яких переселив із Криму литовський князь Вітовт: 400 родин, що були чиновниками та охоронцями Тракайського замку й резиденції у Вільні. Серед оточення Вітовта, Ягайла та інших князів знаходимо писарів та чиновників на прізвище Лаврін. Лавріни русько-караїмського походження були гарними майстрами-будівельниками земельних міст, серед яких є місто Маркопіль[3]. Лаврінів-Лаврінчуків шанували і польські королі, особливо Ян Собеський, який теж пов'язаний із Жовквою та Бродами. Саме він під час експансії на Київщину після створення Речі Посполитої використав рід Лаврінів.
- Лаврін Капуста — соратник Б. Хмельницького
- Вигадані персонажі
- Лаврін Кайдашенко — герой повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я».
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ Католический календарь: Имена на «Л». kurufin.ru. Европейские имена: Значение и происхождение. Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 12 листопада 2017.
- ↑ Рибчинський Олег. Маркопіль — місто з землі. — Незалежний культурологічний часопис Ї. — № 36, 2005. — С. 95-105.