Лагоріо Олександр Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лагоріо Олександр Євгенович
Народився15 (27) серпня 1852
Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер25 березня 1944(1944-03-25) (91 рік)
Берлін, Німеччина або Мюнхен, Німецький Райх
Країна Російська імперія
 Фінляндія
 Веймарська республіка
Діяльністьмінералог, викладач університету, декан
Галузьпетрографія, кристалографія[1], мінералогія[1] і петрологія[1]
Alma materДерптський імператорський університетd
Знання мовросійська[1] і німецька[1]
ЗакладІмператорський Варшавський університет і Дерптський імператорський університетd
ЧленствоПетербурзька академія наук

Олекса́ндр Євге́нович Лаго́ріо (нім. Alexander Evgenievic Karl Leo von Lagorio; 1852—1944) — вчений-петрограф, кристалограф і мінералог, дійсний статський радник (1900), таємний радник (1907).[2]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 27 серпня 1852 року в Феодосії в родині Євгена Феліксовича Лагоріо[3], сина неаполітанського віце-консула Феліче (Фелікса) Лагоріо.

Початкову освіту він здобув удома, після чого навчався в Кишинівській класичній гімназії з 1866 по 1870 рік.[4]

1870 року він продовжив навчання в Дерптському університеті (Естонія) — спочатку вивчав зоологію, але згодом зацікавився геологією. 1875 року закінчив університет, здобувши ступінь бакалавра мінералогії.

Там же він ропочав свою наукову і педагогічну дільяність. В якості асистента кафедри геології читав лекції з мінералогії у Дерптському ветеринарному інституті.

Він здобув ступінь магістра в 1877 році, після завершення дослідницької поїздки на Кавказ і в Крим та презентації дисертації «Про андезити Кавказу», а в травні 1880 року він здобув ступінь доктора наук, захистивши дисертацію на тему «Порівняльно-петрографічні дослідження кримських масивних порід». В тому ж році він був призначений доцентом Імператорського Варшавського університету, в якому пропрацював 18 років.

Від 1881 року був секретарем, а 1894—1901 років — деканом факультету фізико-математичних наук цього вишу.

1885 року став ординарним професором кафедри мінералогії.

1896 року був обраний членом-корреспондентом Петербурзької академії наук[5], а 1897 року став членом Санкт-Петербурзького товариства дослідників природи.

1897 — член оргкомітету Варшавського політехнічного інституту, а з квітня 1898 — перший директор цього вишу, в якому також був деканом гірничого відділення.[6].

1904—1917 — керуючий учбовим відділом, член ради з навчальних справ і голова Вченого Комітету Міністерства торгівлі і промисловості Росії[7][8].

1917 року з родиною переїхав до Фінляндії, а у жовтні 1920 року — до Берліна, де став помічником Вільгельма Оствальда, лауреата Нобелівської премії з хімії 1909 року. Працював у галузі хімічної геології та кольорознавства у Дрездені та Берліні.

В деяких джерелах зазначалось, що він помер 1922 року в Берліні, проте професору Еріку Амбургеру вдалось дізнатись точну дату смерті Лагоріо — він помер в Мюнхені 25 березня 1944 року. Його листи до Вільгельма Оствальда також доводять, що Лагоріо був ще живий у 1930-х роках.[9]

Наукові праці

[ред. | ред. код]
  • 1876 — «Mikroskopische Analyse ostbaltischer Gebirgsarten»
  • 1880 — «Vergleichend petrographische Untersuchungen über die massigen Gesteine der Krym»
  • 1887 — «Über die Natur der Glasbasis, sowie der Krystallisationsvorgänge im eruptiven Magma»
  • 1878 — «Die Andesite des Caucasus»
  • 1897 — «О причинах разнообразия изверженных пород»

Родина

[ред. | ред. код]

Батько, Лагоріо Євген Феліксович[3] (1820—1854) — намісник в Криму,[10] колезький реєстратор Сімферопільського окружного управління.[11] Мати Аделаїда (1829—1887), уроджена Бернардацці, швейцарсько-італійського походження.[12]

Дядько, Лагоріо Лев Феліксович (1826—1905) — видатний художник-мариніст. Дід, Фелікс Лагоріо (1781—1857) — віце-консул Королівства Обох Сицилій у Феодосії.

Дружина Жюлі-Луїза (уроджена фон Фалтін; 1860—1836). Донька Аделаїда Лагоріо (1886—1976) — художниця-мініатюристка[13] Донька Марія Ісцеленнова (1893—1979) — живописець, графік.[10] Син Олександр фон Лагоріо (1890—1965) — німецький кінооператор.

Троюрідний брат, Лагоріо Євген Олександрович (1843—1896) був директором Київського реального училища в 1895—1889 роках.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  2. Высшее чиновничество Российской империи. Краткий словарь / Сергей Волков. — С. 1372-1373. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  3. а б Отечественные члены-корреспонденты Российской академии наук XVIII-начала XXI века: геология и горные науки / Ю. Соловьев, Г. Хомизури, З. Бессуднова. — М.: Наука, 2007. — С. 82. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  4. Lagorio, Aleksander Karl Leo, itaalia päritolu mineraloog ja petrograaf(ест.)
  5. Историческая справка. Лагорио Александр Евгеньевич (Александр Карл Лео). Российская Академия наук. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 30 листопада 2012.
  6. Нижегородский государственный технический университет им. Р.Е. Алексеева. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 30 листопада 2012.
  7. Лагорио Александр Евгеньевич. Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 30 листопада 2012.
  8. Великие люди России - Лагорио Александр Евгеньевич. "Наши Корни". Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 30 листопада 2012.
  9. Bayern und Osteuropa: aus der Geschichte der Beziehungen Bayerns / Hermann Beyer-Thoma. — Otto Harrassowitz Verlag, 2000. — P. 274 [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.](нім.)
  10. а б ЛАГОРИО (Исцеленнова) Мария Александровна [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.] zdes.gallery
  11. Новороссийский календарь на 1841-й год / Павел Морозов. — С. 230. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  12. Пятигорск: РИМСКО-КАТОЛИЧЕСКАЯ ЦЕРКОВЬ (КОСТЕЛ). Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  13. О. Л. Лейкинд; К. В. Махров, Д. Я. Северюхин (11 квітня 2011). Лагорио Аделаида Александровна. Искусство и архитектура русского зарубежья. Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 30 листопада 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]