Ервін фон Лагузен

Ервін фон Лагузен
Ервін фон Лагузен
нім. Erwin Heinrich René Lahousen, Edler von Vivremont
Народився	25 жовтня 1897 ; Відень, Австро-Угорщина
Помер	24 лютого 1955 (57 років); Інсбрук, Австрія
Країна	Австрія
Діяльність	військовослужбовець, офіцер
Галузь	війська , спецслужба[d] і military counterintelligenced
Alma mater	Терезіанська академія
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	генерал-майор[d] і бригадний генерал
Нагороди
	Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

|підпис зображення=

Ервін Генріх Рене Лагузен, Едлер фон Вівремонт (нім. Erwin Heinrich René Lahousen, Edler von Vivremont; 25 жовтня 1897(18971025), Відень — †24 лютого 1955, Інсбрук) — австрійський воєначальник, який служив також в армії Третього рейху.

Біографія

Батько Лахузена, за походженням з Північної Німеччини, дослужився до високих військових чинів в армії Австро-Угорщини і в 1880 отримав дворянське звання. Ервін Лахузен продовжив військову кар'єру батька, вступивши 1913 в Терезіанську військову академію і вже після двох років навчання, 18 серпня 1915 року, в неповних 18 років, отримав чин лейтенанта і був направлений в піхотний полк, дислокований у Лінці. За час Першої світової війни брав участь у військових діях в Італії, був двічі поранений.

Служба в розвідці Австрії (1935—1938)

Продовживши після закінчення війни армійську кар'єру, Лахузен в кінці 1935 був призначений в Службу інформації (тобто військову розвідку) Генерального штабу Австрії і став одним із творців і фактичним керівником австрійської розвідки. Після аншлюсу Австрії (1938) разом зі своїм відділом був переведений на службу в абвер і призначений заступником начальника 1-го відділу абверу (розвідка) полковника Ганса Пікенброка.

Служба в Абвері (1939—1945)

З 1939 року начальник 2-го відділу абверу (диверсії і саботаж), в його підпорядкуванні також був полк Бранденбург-800.

Співпраця з ОУН по створенню Військових Відділів Націоналістів (1939)

У червні 1939 р. між ОУН та німецькою військовою розвідкою було укладено угоду про створення українського диверсійного підрозділу, який мав бути переправлений у Польщу з території Словаччини або повітряним шляхом через Східну Прусію, і під час вибуху антипольського повстання у Східній Галичині мав посилити його учасників^[4]^[5]. Формування підрозділу було доручено шефу 2 управління Ервіну фон Лагузену, а його статус було визначено як «спеціальний загін (або спеціальна група) особливого застосування»^[5].

Протягом 13 червня — 3 липня 1939 р. між представником ОУН Романом Сушком («Сичем») та Ервіном фон Лагузеном відбулася низка зустрічей, на яких обговорювалися питання створення та вишколу Легіону^[6].

Німецька сторона була зацікавлена в існуванні такого українського підрозділу передовсім через пропагандивний ефект. Натомість українські націоналісти отримали реальний шанс долучитись до військових операцій Вермахту^[4].

У 1943 році замінений полковником В. фон Фрейтаг-Лорінгофеном і призначений командиром 41-го гренадерського полку на радянсько-німецькому фронті.

З грудня 1944 року — начальник розвідувального бюро 17-го воєнного округу (Відень).

У травні 1945 року заарештований американськими військами, і перебував в особливому центрі Бад-Ненндорф. Співпрацював з американською розвідкою. Виступав як свідок звинувачення на Нюрнберзькому процесі і незабаром був звільнений. Жив у Австрії.

Звання

Австрійська армія

Лейтенант (18 серпня 1915)
Обер-лейтенант (1 травня 1917)
Гауптман (8 липня 1921)
Майор (25 серпня 1933)
Оберст-лейтенант Генштабу (8 червня 1936)

Вермахт

Майор (37 липня 1938)
Оберст-лейтенант (20 квітня 1939)
Оберст (1 січня 1941)
Генерал-майор (1 січня 1945)

Нагороди

Перша світова війна

Військовий Хрест Карла
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
Медаль «За поранення» (Австро-Угорщина) з двома смугами
Медаль «За відвагу» (Гессен)

Міжвоєнний період

Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу для офіцерів (25 років)
Хрест «За військові заслуги» (Австрія) 3-го класу (30 січня 1937)
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)

Друга світова війна

Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Німецький хрест
- в сріблі (15 вересня 1943)
- в золоті (20 липня 1944)
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Орден Зірки Румунії, командорський хрест з мечами

Див. також

Теодор Ровель

Примітки

↑ ^а ^б ^в SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ ^а ^б ^в Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ ^а ^б ^в Nuremberg Trials Project — 2016.
d:Track:Q78909371
↑ ^а ^б М. Шмігель. Український легіон Романа Сушка. Напад зі Словаччини на Польщу // Український визвольний рух. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху, 2007. — Збірник 11, с. 86.
↑ ^а ^б А. Боляновський. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939—1945) / Львівський національний університет імені Івана Франка; Канадський інститут українських студій Альбертського університету. — Львів: 2003, с. 29.
↑ М. Шмігель. Український легіон Романа Сушка. Напад зі Словаччини на Польщу // Український визвольний рух. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху, 2007. — Збірник 11, с. 87.

Література

Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002.
Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X.

Посилання

Нагороди Ервіна фон Лагузена. [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.]

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q35127_citetype_Q36524_citetype_Q194166"_data-entity-id="Q29861311">SNAC<span_class="wef_low_priority_links">_—_2010.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q29861311]]</div>-1] а ^б ^в SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q856638_citetype_Q1982918_citetype_Q36524"_data-entity-id="Q13550863">Чеська_національна_авторитетна_база_даних<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q13550863]]</div>-2] а ^б ^в Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127"_data-entity-id="Q78909371">[[:d:Q78909371|Nuremberg_Trials_Project]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2016.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q78909371]]</div>-3] а ^б ^в Nuremberg Trials Project — 2016.
d:Track:Q78909371

[:0-4] а ^б М. Шмігель. Український легіон Романа Сушка. Напад зі Словаччини на Польщу // Український визвольний рух. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху, 2007. — Збірник 11, с. 86.

[:1-5] а ^б А. Боляновський. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939—1945) / Львівський національний університет імені Івана Франка; Канадський інститут українських студій Альбертського університету. — Львів: 2003, с. 29.

[6] М. Шмігель. Український легіон Романа Сушка. Напад зі Словаччини на Польщу // Український визвольний рух. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху, 2007. — Збірник 11, с. 87.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]