Ладовіра

Ладовіра — неоязичницький культ українців, ідейно оформлений у працях О. Шокала та Ю. Шилова, зокрема в журналі «Український світ», що видається з 1992 року.

Мета

• Відновити дохристиянські вірування українців на сучасному історичному етапі
• Довести, що українці — прадавня нація, наші предки заснували колиску європейських цивілізацій Оріану, відкіля розповсюдилися знання і стали досягненнями європейських цивілізацій

Зміст

Ладовірство виникло в другій половині XX ст. на ґрунті інтересу до національних вірувань і традицій давнього, дохристиянського періоду історії України. Засновники цих культів виходять із того, що тільки язичницькі дохристиянські культи є природними для менталітету українця, і намагаються систематизувати, реформувати їх, пристосувати до сучасних умов. Представники цих культів наголошують на особливому місці України та українців у світовій історії та підкреслюють національний характер своєї релігії на противагу релігіям світовим .

Ладовіра (синонім — ладовірство) — політеїстична релігія. Головна фігура ладовіри — Всеєдиний Дух Світла - Орь , але також шануються інші Боги та Богині.

Згідно з цим віровченням, світом керує Універсальний Закон, який зветься "Лад". Зло — порушення Ладу.

Майже усі Боги мають свій відповідник у Богинь, а всі Богині — у Богів. Жіночим відповідником Всеєдиного Духа Світла Ора, є його мати — Всеєдина Мати Землі й Духу - Оранта, а відповідником Ладу - Лада.

У вченні ладовірства Космос розглядають як єдність двох взаємо­пов’язаних первнів – чол. (твор. і духов.), що є Вогнем, Небом і Часом, й жін. (відтворюючого і матеріал.), яким є Вода, Простір і Земля .

Засобом гармонізації людського життя з ритмами космічної енергії тут виступають спеціальні обряди. Небесним і земним тотемом — першопредком України, згідно з Ладовірством, є журавель і явір.

Ладовірство і дохристиянська українська міфологія

У Валерія Войтовича читаємо

Отець Ор мав двох дочок, та таких вродливих, наче богині з якогось іншого світу. За прадідівським звичаєм, вийшов одного разу він у широкий степ, глянув на всі боки довкілля, але не знайшов там мужів, гідних величі й слави майбутньої Оріани. Багато років стояв отець Ор з піднятими до неба руками й молив Бога:
— Дажбоже наш, ти досконалий розум світу. Ти об’єднав дух з тілом. Ти дав можливість бачити щастя тілесне в щасті духовнім. Шляхи твої, даровані людині, воістину великі й святі. Заопікуйся, Дажбоже наш, щоби діти мої народили щастя своє і надію свою, щоб вічнів рід синів і доньок твоїх, в ім’я світлого дня, твого безсмертя. Слава тобі, всюдисущий і милосердний господи Дажбоже, і нині, і завжди слава!
І така була велика святість отця, що його молитва була почута. Тайною любові й краси, безмежності й вічності зійшов Дажбог на землю і своїм чарівним золотосяйним святим духом запліднив дочок отця Оря. Сам Велес, бог достатку, погодився тоді прийняти пологи. Зраділи діви-рожаниці:
— Бог зійшов межи нас. І будуть після нас діти та внуки Дажбожі вічно, на благо і на славу могутнього Роду, в ім’я святого духа предків.
Так народилися Дажбожі діти Оріани, майбутньої Русі — квітучої колиски Матері-Землі, осяяної життєдайним промінням лагідного сонця .

І далі

В праоріїв Ор — це всеєдиний дух світла, уособленням якого було сонце. Сур’яград первісна назва града Кия, що означало місто Сонця.
Вчені доводять, що від слова сур’я виникло слово сар, а згодом — цар. Навесні тут найраніше воскресає земля, найраніше на пагорбах тане сніг і все навкруги покривається цвітінням квітів і трав. Наші діди-прапрадіди не любили камінь за його холод — дерево тепліше і рідніше. І був Сур’яград славний храмами й домами з дерева. Доми були покриті соломою, очеретом, стіни — з глини, лози й дубових балок. Дуб — священне дерево бога Перуна. Наші пращури вірили, що в дубових домах живе дух предків, а тому в них народжуватимуться мужні воїни, захисники рідної землі. В домах були печі, які й тепер є в наших хатах. На лежанках лежали шерстяні покривала, соболеві хутра, а на долівках хутра ведмежі...
І дівчата-оріаночки були найпрекрасніші у світі. Вони любили й шанували красу душі й тіла. Свої глиняні хатини причепурювали квітами, пахучими травами, уквітчували зеленню. Вони носили перстені, намисто, браслети, оздоблені золотом і дорогоцінним каменем. Це були перші у світі жінки, які одягнули вовняні й лляні сукні. Крій їхнього одягу пізніше перейняли грекині, юдейки, римлянки... І взори-меандри були принесені до Пелопоннесу, на узбережжя Егейського моря, на Крит оріанами п’ять тисяч років тому. Греки у наших предків запозичили спосіб будівництва храмів, творіння скульптур, меандрів. Навіть в VIII, IX, Х століттях візантійські письменники скаржаться на слов’янізацію Греції. Так, в одній географічній хрестоматії того часу сказано, що «весь Епір і майже вся Еллада, Пелопоннес і Македонія населені нині скіфськими слов’янами» Там само [Архівовано 31 липня 2019 у Wayback Machine.].

Див. також

• РУН Віра
• Рідновірство в Україні
• Шилов Юрій Олексійович
• Шокало Олександр Андрійович

Джерела

• Плачинда С. П. Словник давньоукраїнської міфології: — К.: Укр. письменник, 1993. — 63 с.
• Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.

Посилання

• Ладовірство [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• www.karpenko.net/Dip_Neoyaz.html Олена Карпенко Неоязичництво [Архівовано 18 квітня 2010 у Wayback Machine.]
• subject.com.ua/philosophy/religion/26.html ОСНОВИ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА РОЗДІЛ 7. НОВІТНІ РЕЛІГІЙНІ ТЕЧІЇ І РУХИ 7.5. Неоязичництво (рідновірство)
• pidruchniki.com/18410519/religiyeznavstvo/klasifikatsiyni_grupi_netraditsiynih_novih_religiy_ukrayini Класифікаційні групи нетрадиційних і нових релігій в Україні [Архівовано 7 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• storinka-m.kiev.ua/article.php?id=439 Кохання та інтимні стосунки в родинних традиціях українців Олександр Шокало Есея про плекання Ладу [Архівовано 7 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• https://studfiles.net/preview/5009204/ Індивідуальна самостійна робота з релігієзнавства до модуля 1 на тему: Нові релігії XX століття: неохристиянські, орієнталістські, синтетичні, езотеричні, неоязичництво, сатаністи [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.]