Лазаревський інститут східних мов

університет, школа, особняк, пам'ятка архітектури
Лазаревський інститут східних мов
55°45′36″ пн. ш. 37°38′06″ сх. д.
Країна	Росія  Російська імперія
Місто	Басманний район
Розташування	Москва
Засновано	1815
Закрито	1921
Випускники	Q29907853?
Лазаревський інститут східних мов у Вікісховищі

Лазаревський інститут східних мов (рос. Лазаревский институт восточных языков або рос. Московский армянский гг. Лазаревых институт) — колишній заклад вищої освіти, що існував у Москві

Історія створення і функціонування

Лазаревський інститут східних мов, заснований в Москві у 1815 як приватне «Вірменське училище» Лазаревих на кошти багатої вірменської родини Лазарян.

Лазаревський інститут східних мов у Москві

У 1827 отримало офіційне найменування інституту і було передане у ведення міністерства народної освіти Російської імперії.

До 1848 року фактично було гімназією з викладанням вірменської, перської, турецької та арабської мов.

У 1848–1871 роках — ліцей з викладанням східних мов у старших класах.

Інститут (окрім підготовки до університету, а також вчителів вірменських шкіл) готував чиновників і перекладачів з східних мов. З цією метою російський уряд ввів додаткові казенні стипендії, була розширена навчальна програма.

По новому статуту 1872 року інститут фактично складався з двох навчальних закладів:
перший — гімназії і спеціальних класів з трилітнім терміном вивчення арабської, перської та турецької мов;
другий — вивчення історії, мов і культури Закавказзя.

При Лазаревському інституті була друкарня; інститут видавав «Еміновську етнографічну збірку» (6 випусків) і «Праці по сходознавству» (1899–1917).

Декретом Ради Народних Комісарів РРФСР (1919) Лазаревський інститут був перетворений у Вірменський, потім у Переднєазіатський інститут, у 1920 році — в Центральний інститут живих східних мов, а в 1921 році — Московський інститут сходознавства.

Викладачі та студенти інституту — відомі особи, вихідці з України

• Агатангел Кримський — український історик, письменник, перекладач, один з організаторів Академії Наук України; у 1889—1892 — навчався, з 1898 по 1918 рік — викладач інституту;
• Білинський Михайло Іванович — український військовий діяч, контр-адмірал Української Народної Республіки, навчався в 1898—1906 роках;
• Щербина Григорій Степанович — дипломат і вчений українського походження, навчався в інституті у 1886—1889 роках;
• Ковалівський Андрій Петрович — історик-сходознавець.
• Томилін Сергій Аркадійович — лікар-гігієніст, санітарний статистик, демограф та історик медицини, фітотерапевт.

Джерела

• Базіянц Л. Н. Лазаревський інститут східних мов [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Словари и энциклопедии на Академике [Архівовано 4 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія. Історія педагогіки [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Київський університет. Галерея особистостей [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Іслам в Україні
• Білинський Михайло Іванович [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Вірменія^{[недоступне посилання з липня 2019]}