Лазарович Микола Васильович
Микола Лазарович | |
---|---|
Микола Васильович Лазарович | |
Народився | 17 березня 1963 (61 рік) с. Баня-Березів, нині Яблунівська громада, Косівський район, Івано-Франківська область, Україна |
Країна | УРСР → Україна |
Національність | українець |
Діяльність | історик |
Alma mater | Кам'янець-Подільський педагогічний інститут |
Галузь | політичні науки, історія, українознавство |
Заклад | Західноукраїнський національний університет |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор політичних наук, кандидат історичних наук |
Війна | Війна на сході України |
Батько | Василь |
Мати | Ганна |
Нагороди | |
Лазарович Микола Васильович у Вікісховищі |
Мико́ла Васи́льович Лазаро́вич (нар. 17 березня 1963, с. Баня-Березів, Україна) — український історик, політолог, громадський діяч, кандидат історичних наук (1996), доктор політичних наук (2014), професор (2016)[1], почесний професор Тернопільського національного економічного університету (2018)[2], заслужений працівник освіти України (2009).
Микола Лазарович народився 17 березня 1963 року в селі Бані-Березовій, нині Яблунівської громади Косівського району Івано-Франківської области України.
Закінчив механічне відділення Коломийського технікуму механічної обробки деревини (1982), Кам'янець-Подільський державний педагогічний інститут (1989, з відзнакою). Працював слюсарем ремонтно-механічної майстерні Берегівського меблевого комбінату (1981—1982, Закарпатська область), старшим майстром ремонтно-механічного цеху Балтського меблевого комбінату (1982), завідувачем бібліотеки Чемеровецького медичного училища (1988), головою профкому (1989—1990), викладачем (1990—1993) Кременецького педагогічного училища імені Тараса Шевченка, від 1993 — в Тернопільській академії народного господарства (нині Західноукраїнський національний університет): старший викладач (1995—1997), доцент (1997—2005), т. в. о. завідувача (2005—2006), завідувач (2006—2008); член профспілкового комітету (2005—2020); доцент (2008—2014), професор (2014—2019) катедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства; директор Центру інформаційної аналітики (від 2019)[3]; професор (від 2019) катедри інформаційної та соціокультурної діяльності; професор (від 2020) катедри філософії та політології.
У 1982—1984 роках проходив службу в армії. Від 14 лютого 2015[4] до 22 січня 2016 року[5] — доброволець російсько-української війни (позивний «Професор»); старший сержант, командир взводу 14-ї ОМБр Збройних сил України.[6] Вдруге прийшов добровольцем на війну в лютому 2022 (позивний «Васильович»), брав участь у бойових діях на Харківщині і Донеччині та після двох поранень був комісований військово-лікарською комісією влітку 2022 року та восени того ж року повернувся до наукової роботи і викладання[7].
Депутат Кам'янець-Подільської міської ради (1987).
Активний учасник Помаранчевої революції та Революції гідності.
29 листопада 2018 року взяв участь у встановленні меморіальної дошки в селі Гужівці Чернігівської области на честь місцевого уродженця, учасника підпілля ОУН і УПА, керівника осередку ОУН Василя Теребуна.
Одружений (1986), з дружиною Наталкою виховують сина Олега (нар. 1987).
Автор понад 570 наукових і навчально-методичних праць, зокрема 33 монографій, 14 видань підручників і навчальних посібників з економічної історії, 19 видань — з історії України, 3 видань — із політичного менеджменту та понад 130 публіцистичних статей, дописів.
Книги та підручники:
- «Українські Січові Стрільці: національно-політична та культурно-просвітницька діяльність» (2000);
- «Чорна тінь Голодомору 1932—1933 років над Тернопіллям» (2003);
- «Культурно-просвітницька діяльність Українських Січових Стрільців у роки Першої світової війни» (2003);
- «Гей ви, стрільці січовії» (2004);
- «Легіон Українських Січових Стрільців: формування, ідея, боротьба» (2005);
- «Економічна історія України» (2004, підручник);
- «Історія України» (2008);
- «Історія економіки та економічної думки» (2008);
- «Ілюстрована історія України» (2007);
- «Не погасне біль Голодомору» (2007);
- «Голодомор 1932–1933 років в Україні: передумови, механізми здійснення, наслідки» (2008);
- «Історія України» (2013);
- «Етнополітика української влади доби національно-визвольних змагань 1917–1921 років» (2013);
- «Російсько-українська війна (2014-2017 роки): короткий нарис» (2018)[8]
Сфера наукових інтересів — політична історія українського національно-визвольного руху 1914—1921 рр., Голодомор 1932—1933 рр., українсько-російські відносини, російсько-українська війна (2014-дотепер)[7].
Головний редактор фахового наукового збірника «Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє» (2007—2017). Заступник голови редакційної колегії довідково-біографічного видання «Тернопільський національний економічний університет: історія, звершення, особистості» (2006). Член редколегій, зокрема періодичних видань, як «Evropsky politicky a pravni diskurz» (Брно, Чехія), «Прикарпатський вісник НТШ. Серія : Думка» (Івано-Франківськ), «Вісник Донецького національного університету ім. В. Стуса. Серія: Політологія» (Вінниця); «Гуманітарні студії: історія та педагогіка» (Тернопіль, 2017—2018 рр.); ілюстрованої історії «ЗУНР, 1918—1923» (Львів та Івано-Франківськ); енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл»; 4-томної енциклопедії «Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923» (Івано-Франківськ, 2018—2021) та інших.
- заслужений працівник освіти України (2009);
- всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2011);
- Тернопільська обласна премія імені Петра Медведика (2014)[9];
- премія імені Стефана Федака (2016);
- лауреат конкурсу «Людина року — 2015» (Тернопільщина)[10];
- «100 кращих тернополян 2015»[11];
- відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016);
- відзнака головнокомандувача Збройних сил України «Учасник АТО» (2016);
- відзнака Тернопільської ОДА «За заслуги перед Тернопільщиною» імені Ярослава Стецька (2022)[12];
- відзнака Тернопільсько-Зборівської архиєпархії та митрополії УГКЦ на честь Патріарха Йосифа Сліпого «Великого бажайте» (2023)[13][14].
- ↑ Рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 25 лютого 2016 р., протокол № 1/01-П
- ↑ Рішення Вченої ради Західноукраїнського національного університету від 13 березня 2018 р.
- ↑ Рішення Вченої ради ЗУНУ (протокол № 10 від 26 червня 2019 р.); Наказ ректора ЗУНУ (№ 462 від 5 липня 2019 р.).
- ↑ Олійник Д. Професор історії з університету пішов добровольцем з п'ятої спроби [Архівовано 29 січня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2015. — 29 березня.
- ↑ Припис
- ↑ Ґуґушвілі Т. «Якби не пішов, я б себе не поважав [Архівовано 6 серпня 2021 у Wayback Machine.]» // День. — 2015. — 20 березня.
- ↑ а б Про досвід, здобутий на війні, розповів тернопільський історик і військовий Микола Лазарович. Т1 Новини (укр.). 8 вересня 2022. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Баліцька М. Професор ТНЕУ Микола Лазарович презентував книгу «Російсько-українська війна (2014-2017 роки): короткий нарис» (фото) [Архівовано 6 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Наш день. — 2018. — 17 березня.
- ↑ Розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації та обласної ради від 10 грудня 2014 року № 618-од/225а «Про присудження обласних премій в галузі культури за підсумками 2013 року [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]».
- ↑ Лауреати конкурсу «Людина року — 2015» [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Вільне життя. — 2015. — 30 грудня. — С. 3.
- ↑ 100 кращих тернополян: що скажете? [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Провсе. — 2015. — 15 травня.
- ↑ Професор з Тернополя Микола Лазарович отримав відзнаку. TeNews (англ.). Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Шподарунок Н. «Великого бажайте», панове лауреати! // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2023. — № 13 (5 квіт.). — С. 3.
- ↑ Цвик О., Максимлюк О. Нагородили перших лауреатів: на Тернопільщині заснували нову відзнаку // Суспільне Новини. — 2023. — 31 березня.
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Про важливе. Микола Лазарович на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 27 серпня. | |
Тема дня — Лазарович (03.09.2015) на YouTube // ТТБ. — 2015. — 3 вересня. | |
Відверті діалоги — Лазарович на YouTube // ТТБ. — 2015. — 8 грудня. | |
Про важливе. Микола Лазарович на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 19 жовтня. | |
Шуптарська І. Арт-терія 211. Лисоня на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 25 жовтня. |
- Щербак Л. Лазарович Микола Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 350. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Мороз В. «За 25 років Господь тричі давав нам можливість збудувати нормальну державу» — Микола Лазарович [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] / Володимир Мороз // 20 хвилин. — 2016. — 2 січня.
- Лазарович Микола Васильович [Архівовано 12 березня 2022 у Wayback Machine.] // Науковці України.
- Лазарович Микола Васильович // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.
- Микола Лазарович // Чтиво.
- Лазарович Микола Васильович [Архівовано 6 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Західноукраїнський національний університет.
- Про досвід, здобутий на війні, розповів тернопільський історик і військовий Микола Лазарович // Т1 Новини (t1news.tv), Телеканал «Тернопіль1», 8 вересня 2022.
- Праці Миколи Васильовича Лазаровича в інституційному репозитарії бібліотеки ім. Л. Каніщенка ЗУНУ
- Офіційний сайт університету
- Народились 17 березня
- Народились 1963
- Заслужені працівники освіти України
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Баня-Березова
- Дослідники історії України
- Українські громадські діячі
- Лауреати премії імені Богдана та Левка Лепких
- Учасники Євромайдану
- Лауреати конкурсу «Людина року» (Тернопільщина)
- Українські професори
- Доктори політичних наук України
- Викладачі Західноукраїнського національного університету
- Українські історики
- Автори підручників з історії
- Науковці Західноукраїнського національного університету
- Лауреати премії імені Петра Медведика
- Нагороджені відзнакою «Великого бажайте»