Перейти до вмісту

Лазарович Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Микола Лазарович
Микола Васильович Лазарович
Народився17 березня 1963(1963-03-17) (61 рік)
с. Баня-Березів, нині Яблунівська громада, Косівський район, Івано-Франківська область, Україна
Країна УРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКам'янець-Подільський педагогічний інститут
Галузьполітичні науки, історія, українознавство
ЗакладЗахідноукраїнський національний університет
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор політичних наук, кандидат історичних наук
ВійнаВійна на сході України Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоВасиль
МатиГанна
Нагороди
Заслужений працівник освіти України
Заслужений працівник освіти України

Мико́ла Васи́льович Лазаро́вич (нар. 17 березня 1963, с. Баня-Березів, Україна) — український історик, політолог, громадський діяч, кандидат історичних наук (1996), доктор політичних наук (2014), професор (2016)[1], почесний професор Тернопільського національного економічного університету (2018)[2], заслужений працівник освіти України (2009).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Микола Лазарович народився 17 березня 1963 року в селі Бані-Березовій, нині Яблунівської громади Косівського району Івано-Франківської области України.

Закінчив механічне відділення Коломийського технікуму механічної обробки деревини (1982), Кам'янець-Подільський державний педагогічний інститут (1989, з відзнакою). Працював слюсарем ремонтно-механічної майстерні Берегівського меблевого комбінату (1981—1982, Закарпатська область), старшим майстром ремонтно-механічного цеху Балтського меблевого комбінату (1982), завідувачем бібліотеки Чемеровецького медичного училища (1988), головою профкому (1989—1990), викладачем (1990—1993) Кременецького педагогічного училища імені Тараса Шевченка, від 1993 — в Тернопільській академії народного господарства (нині Західноукраїнський національний університет): старший викладач (1995—1997), доцент (1997—2005), т. в. о. завідувача (2005—2006), завідувач (2006—2008); член профспілкового комітету (2005—2020); доцент (2008—2014), професор (2014—2019) катедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства; директор Центру інформаційної аналітики (від 2019)[3]; професор (від 2019) катедри інформаційної та соціокультурної діяльності; професор (від 2020) катедри філософії та політології.

У 1982—1984 роках проходив службу в армії. Від 14 лютого 2015[4] до 22 січня 2016 року[5] — доброволець російсько-української війни (позивний «Професор»); старший сержант, командир взводу 14-ї ОМБр Збройних сил України.[6] Вдруге прийшов добровольцем на війну в лютому 2022 (позивний «Васильович»), брав участь у бойових діях на Харківщині і Донеччині та після двох поранень був комісований військово-лікарською комісією влітку 2022 року та восени того ж року повернувся до наукової роботи і викладання[7].

Громадсько-політична діяльність

[ред. | ред. код]

Депутат Кам'янець-Подільської міської ради (1987).

Активний учасник Помаранчевої революції та Революції гідності.

29 листопада 2018 року взяв участь у встановленні меморіальної дошки в селі Гужівці Чернігівської области на честь місцевого уродженця, учасника підпілля ОУН і УПА, керівника осередку ОУН Василя Теребуна.

Родина

[ред. | ред. код]

Одружений (1986), з дружиною Наталкою виховують сина Олега (нар. 1987).

Доробок

[ред. | ред. код]

Автор понад 570 наукових і навчально-методичних праць, зокрема 33 монографій, 14 видань підручників і навчальних посібників з економічної історії, 19 видань — з історії України, 3 видань — із політичного менеджменту та понад 130 публіцистичних статей, дописів.

Книги та підручники:

  • «Українські Січові Стрільці: національно-політична та культурно-просвітницька діяльність» (2000);
  • «Чорна тінь Голодомору 1932—1933 років над Тернопіллям» (2003);
  • «Культурно-просвітницька діяльність Українських Січових Стрільців у роки Першої світової війни» (2003);
  • «Гей ви, стрільці січовії» (2004);
  • «Легіон Українських Січових Стрільців: формування, ідея, боротьба» (2005);
  • «Економічна історія України» (2004, підручник);
  • «Історія України» (2008);
  • «Історія економіки та економічної думки» (2008);
  • «Ілюстрована історія України» (2007);
  • «Не погасне біль Голодомору» (2007);
  • «Голодомор 1932–1933 років в Україні: передумови, механізми здійснення, наслідки» (2008);
  • «Історія України» (2013);
  • «Етнополітика української влади доби національно-визвольних змагань 1917–1921 років» (2013);
  • «Російсько-українська війна (2014-2017 роки): короткий нарис» (2018)[8]

Сфера наукових інтересів — політична історія українського національно-визвольного руху 1914—1921 рр., Голодомор 1932—1933 рр., українсько-російські відносини, російсько-українська війна (2014-дотепер)[7].

Головний редактор фахового наукового збірника «Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє» (2007—2017). Заступник голови редакційної колегії довідково-біографічного видання «Тернопільський національний економічний університет: історія, звершення, особистості» (2006). Член редколегій, зокрема періодичних видань, як «Evropsky politicky a pravni diskurz» (Брно, Чехія), «Прикарпатський вісник НТШ. Серія : Думка» (Івано-Франківськ), «Вісник Донецького національного університету ім. В. Стуса. Серія: Політологія» (Вінниця); «Гуманітарні студії: історія та педагогіка» (Тернопіль, 2017—2018 рр.); ілюстрованої історії «ЗУНР, 1918—1923» (Львів та Івано-Франківськ); енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл»; 4-томної енциклопедії «Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923» (Івано-Франківськ, 2018—2021) та інших.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 25 лютого 2016 р., протокол № 1/01-П
  2. Рішення Вченої ради Західноукраїнського національного університету від 13 березня 2018 р.
  3. Рішення Вченої ради ЗУНУ (протокол № 10 від 26 червня 2019 р.); Наказ ректора ЗУНУ (№ 462 від 5 липня 2019 р.).
  4. Олійник Д. Професор історії з університету пішов добровольцем з п'ятої спроби [Архівовано 29 січня 2016 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2015. — 29 березня.
  5. Припис
  6. Ґуґушвілі Т. «Якби не пішов, я б себе не поважав [Архівовано 6 серпня 2021 у Wayback Machine.]» // День. — 2015. — 20 березня.
  7. а б Про досвід, здобутий на війні, розповів тернопільський історик і військовий Микола Лазарович. Т1 Новини (укр.). 8 вересня 2022. Процитовано 11 вересня 2022.
  8. Баліцька М. Професор ТНЕУ Микола Лазарович презентував книгу «Російсько-українська війна (2014-2017 роки): короткий нарис» (фото) [Архівовано 6 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Наш день. — 2018. — 17 березня.
  9. Розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації та обласної ради від 10 грудня 2014 року № 618-од/225а «Про присудження обласних премій в галузі культури за підсумками 2013 року [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]».
  10. Лауреати конкурсу «Людина року — 2015» [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Вільне життя. — 2015. — 30 грудня. — С. 3.
  11. 100 кращих тернополян: що скажете? [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Провсе. — 2015. — 15 травня.
  12. Професор з Тернополя Микола Лазарович отримав відзнаку. TeNews (англ.). Процитовано 11 вересня 2022.
  13. Шподарунок Н. «Великого бажайте», панове лауреати! // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2023. — № 13 (5 квіт.). — С. 3.
  14. Цвик О., Максимлюк О. Нагородили перших лауреатів: на Тернопільщині заснували нову відзнаку // Суспільне Новини. — 2023. — 31 березня.
Зовнішні відеофайли
Про важливе. Микола Лазарович на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 27 серпня.
Тема дня — Лазарович (03.09.2015) на YouTube // ТТБ. — 2015. — 3 вересня.
Відверті діалоги — Лазарович на YouTube // ТТБ. — 2015. — 8 грудня.
Про важливе. Микола Лазарович на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 19 жовтня.
Шуптарська І. Арт-терія 211. Лисоня на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 25 жовтня.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]