Перейти до вмісту

Лайла Хірвісаарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лайла Хірвісаарі
фін. Laila Hirvisaari Редагувати інформацію у Вікіданих
Лайла Хірвісаарі га книжковому ярмарку в Турку, 2009
Ім'я при народженніфін. Laila Ellen Kaarina Hirvisaari Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася7 червня 1938(1938-06-07)[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Виборг, Фінляндія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла16 червня 2021(2021-06-16)[1] (83 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Гельсінкі, Фінляндія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Фінляндія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця, драматургиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьтворче та професійне письмоd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфінська Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зHeikki Hietamiesd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти (3 Редагувати інформацію у Вікіданих)Eve Hietamiesd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 0383214 Редагувати інформацію у Вікіданих

Ла́йла Е́ллен Каарі́на Хірвісаа́рі (уроджена Хірвісаарі 1958–2004, в шлюбі Хіетамієс; *7 червня 1938(19380607), Виборг (Війпурі), Фінляндія — 16 червня 2021[5], Гельсінкі, там же) — фінська письменниця та драматургиня.[6] Її творчість включає велику серію романів, а також п'єс і телесеріалів, дія яких відбувається на Карельському півострові, а також у Росії, Індії та Римі. Разом із Урсулою Похйолан-Пірхонен та Каарі Утріо є однією з найвидатніших фінських письменниць, які писали на історичну тематику.

До осені 2008 року було продано понад 4 мільйони примірників книг Хірвісааарі.[7] Попри велику популярність, авторка рідко давала інтерв'ю і навіть тоді дуже мало розповідала про приватне життя.[5]

Життя і кар'єра

[ред. | ред. код]

Лайла Хірвісаарі народилась 7 червня 1938 року у Виборзі. Батько Аарне загинув у радянсько-фінській війні, коли Лайлі було лише три роки.

Лайла Хірвісаарі одружилася з письменником Хейккі Хієтамієсом у 1958 році і взяла його прізвище. Народила трьох доньок: Крістіну (1958 р.н.), Евеліну (1964 р.н.) і Ануліїну (1968 р.н.). Ева Хіетамієс, одна з дочок, також є письменницею та сценаристкою.

Почала жити окремо від чоловіка в 1985 році; офіційно розлучилася лише 1991-го. 9 грудня 2004 року разом зі своїми трьома двоюрідними сестрами Лайла Хіетамієс повернула своє дошлюбне прізвище і відтоді публікувала свої романи під іменем Лайла Хірвісаарі.

Перший роман Л. Хіетамієс «Місто лип» (Lehmusten kaupunki) був опублікований у 1972 році та розпочав цілу серію романів про Лаппеенранту, сьомий том якої вийшов аж восени 2004 року. У цій романіаді розповідається про місто та його жителів починаючи з 1920-х років. Інша відома серія романів Kannas (1980–1984) розповідає про життя жителів села Суонтаа в Каннасі в 1920–1940-х. Серія включає, серед іншого, опис евакуації у Західну Фінляндію.

Два об'єднаних разом романи Hamina, опублікованих між «Містом лип» і «Каннасом», описують життя людей у маленькому селі та в Гаміні. Цикл з 6-и романів Laatokka (1986–1991) розповідає про Біломорську Карелію та Росію під час революції. Цикл «Соня» (Sonja, 1993–1997) досліджує життя російської дівчини Соні з вищих суспільних верств та її найближчого оточення на рубежі ХХ століття й дає авторський погляд на російську революцію. Серія з 3-х романів «Анні» (Anni) описує маленьке село Метсякюля та яскраве життя його мешканців — як вони спершу опиняються у Виборзі, а після війни у Віролахті.

Лайла Хірвісаарі жила в Лаппее та Лаппеенранті до 1974 року, поки не переїхала до Вуосаарі (Гельсінкі).[5]

Починаючи від 2002 року фонд імені Лайли Хірвісааарі щороку виділяє письменниці-початківиці грант у розмірі 5 000 євро.[8]

Письменниця померла влітку 2021 року.

Доробок

[ред. | ред. код]
Лайла Хірвісаарі дає інтерв’ю на Гельсінському книжковому ярмарку 2009 року.

Лайла Хірвісаарі опублікувала 41 роман, кілька п'єс, оповідань та інших творів. Свою першу книгу видала 1972 року. Дорогий рідний край (Kallis kotimaa, 2004) став її останнім романом, опублікованим під іменем Лайли Хіетамієс; твори, опубліковані після цього, публікувалися під ім'ям Лайли Хірвісаарі. Книги були опубліковані видавництвом Otava, за винятком повісті «Різдвяний спогад» (Joulumuisto), що вийшла в Gummerus (1985).

Твори Хірвісаарі протягом багатьох років були бестселерами фінської художньої літератури. Наприклад, найбільш продаваним твором у 2004 році став «Дорогий рідний край» (121 600 прим.),[9] в 2009 — «Годинники Пскова» (Pihkovan kellot, 82 400 прим.),[10] у 2011 — «Я, Катаріна» (Minä, Katariina, 83 900 прим.)[11] і в 2013 — «Ми, імператриця» (Me, Keisarinna, 62 800 прим.).[12]

Мільйонну книгу Лайли Хірвісааарі (на той час Хіетамієс) було надруковано в 1982 році,[13] другого мільйона авторка сягнула 1992 року,[13] третього — 2002 і четвертого — 2008.

Вибрана бібліографія

[ред. | ред. код]
Романи
Твір Рік видання Серія / Цикл видавець
під іменем Лайла Хіетамієс
Lehmusten kaupunki 1972 Lehmusten kaupunki Otava
Unohduksen lumet 1973
Käden kosketus 1974
Elämän huipulla 1974
Rakkaani tuli vuorilta 1975
Kukkivat kummut 1976 Lehmusten kaupunki
Maan väkevän lapset 1977 Hamina
Kaikilla elämän kaipuu 1978
Kuin tuuli tähkäpäissä 1979
Mäeltä näkyy toinen mäki 1980 Kannas
Maa suuri ja avara 1981
Hylätyt talot, autiot pihat 1982
Vierailla poluilla, oudoilla ovilla 1983
Edessä elämän virrat 1984
Pilvissä taivaanlaiva 1986 Laatokka
Maan kämmenellä 1987
Valamon yksinäinen 1988
Jäiden soitto 1989
Valkeat yöt 1990
Valoa kohti 1991
Vienan punainen kuu 1992
Sonja 1993 Sonja
Valkoakaasiat 1994
Myrskypilvet 1995
Satakielimetsä 1996
Viktoria 1997
Kylä järvien sylissä 1998 Anni
Siniset Viipurin illat 1999
Kesän korkea taivas 2000
Syksyksi kotiin 2001 Lehmusten kaupunki
Koivu ja tähti 2002
Siellä jossakin 2003
Kallis kotimaa 2004
під іменем Лайла Хірвісаарі
Kruununpuisto 2005 Imatra Otava
Myrskyn edellä 2006
Grand Hotel 2007
Vuoksen helmi 2008
Pihkovan kellot 2009
Minä, Katariina 2011 Katariina
Me, Keisarinna 2013
Hiljaisuus 2016
Інші твори
  • Joulumuisto, Gummerus 1985
П'єси
  • Unohduksen lumet, прем'єра в лютому 1975 року в Лаппеенрантському міському театрі
  • Olga, прем'єра в березні 1977 року в Лаппеенрантському міському театрі
  • Muuttolinnut, прем'єра в листопаді 1992 року в Лаппеенрантському міському театрі
  • Keisarin perhe ja pyhä paholainen, прем'єра у вересні 1993 року в Фінському національному театрі
  • Katariina Suuri, прем'єра у вересні 1996 року у Фінському національному театрі
  • Maan kämmenellä, аранжування разом з Пану Райала, прем'єра в літньому театрі Пийник 17 червня 1998 р.
  • Mannerheim − mies moneksi, прем'єра 24.03.1999 у Фінському національному театрі

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]

Лайла Хірвісаарі удостоєна численних нагород і відзнак:

  • Літературна премія Меморіального фонду П. Е. Свінхуфвуда 1973
  • Нагорода визнання Великого фінського книжкового клубу 1979 та 1983
  • Нагорода Кір'япелло 1987
  • Державна премія з літератури 1988 року за книгу Maa kämmenelle.
  • Премія «Літературна Карелія» 1988 року за книгу Valamon sikninäinen
  • Премія Lukijan Finlandia 1993 за книгу Sonja
  • Медаль Pro Finlandia 1993
  • Письменницька стипендія 1997
  • Нагрудний знак Pro Carelia 2000
  • Вчене звання почесного професора 2002
  • Поштова марка 2010 року
  • Премія Спілки письменників Фінляндії 2011 [14]
  • Номінація на Фінляндську премію 2011 (Minä, Katariina)[15]
  • Премія Вейо Мері 2015[16]
  • Хрест Свободи 4 ступеню 2017

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Vilkman S., Mannermaa J. Kirjailija Laila Hirvisaari on kuollut: "Hän oli historiallisen romaanin peruskallio" // Yle Uutiset — Helsinki: Yleisradio, 2021.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #121861732 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ ČSFD — 2001.
  4. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ а б в Kerttula, Suvi – Kolsi, Eeva-Kaarina (17.6.2021). Kirjailija Laila Hirvisaari on kuollut. Ilta-Sanomat. Процитовано 17.6.2021.
  6. ↑ Paavilainen, Ulla (päätoim.) (2014). Kuka kukin on: Henkilötietoja nykypolven suomalaisista 2015. Helsinki: Otava. с. 203–204. ISBN 978-951-1-28228-0.
  7. ↑ Laila Hirvisaaren teoksia myyty yli neljä miljoonaa kappaletta. Iltalehti.fi. 1.10.2008. Архів оригіналу за 22.10.2014. Процитовано 22.10.2014.
  8. ↑ Laila Hirvisaaren rahasto. Kirjakauppaliitto.fi. Архів оригіналу за 8.12.2011. Процитовано 6.6.2012.
  9. ↑ Bestsellerit 2004: Myydyimmät kotimaiset kaunokirjat (PDF). Suomen Kustannusyhdistys. Архів оригіналу (PDF) за 8.10.2015. Процитовано 1.1.2015.
  10. ↑ Bestsellerit 2009: Myydyimmät kotimaiset kaunokirjat (PDF). Suomen Kustannusyhdistys. Архів оригіналу (PDF) за 8.10.2015. Процитовано 1.1.2015.
  11. ↑ Bestsellerit 2011: Myydyimmät kotimaiset kaunokirjat (PDF). Suomen Kustannusyhdistys. Архів оригіналу (PDF) за 8.10.2015. Процитовано 1.1.2015.
  12. ↑ Bestsellerit 2013: Myydyimmät kotimaiset kaunokirjat (PDF). Suomen Kustannusyhdistys. Архів оригіналу (PDF) за 27.2.2015. Процитовано 1.1.2015.
  13. ↑ а б Saure, Salme: Laila Hietamies läheltä. Otava 1998.
  14. ↑ Kirjailijaliitto palkitsi Hirvisaaren, Kejosen ja Harjanteen. Helsingin Sanomat. 2.10.2011. Процитовано 17.6.2021.
  15. ↑ Edelliset Finlandia-palkinnon voittajat ja -ehdokkaat. Suomen Kirjasäätiö. Архів оригіналу за 17.11.2014. Процитовано 23.10.2014.
  16. ↑ Veijo Meri -palkinto. Otavan Kirjasäätiö. 2021. Процитовано 12.4.2021.

Джерела, література та посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лайла Хірвісаарі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лайла_Хірвісаарі&oldid=42839735