Лайман Спітцер

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Лайман Спітцер
Lyman Strong Spitzer, Jr.
Ім'я при народженні	англ. Lyman Strong Spitzer II
Народився	26 червня 1914(1914-06-26) Толідо (Огайо)
Помер	31 березня 1997(1997-03-31) (82 роки) Принстон
Поховання	цвинтар Принстонаd
Країна	США
Національність	американець
Діяльність	астроном, астрофізик, фізик, викладач університету
Alma mater	Єльський університет Кембриджський університет Принстонський університет
Галузь	астрономія, фізика
Заклад	Єльський університет Колумбійський університет Принстонський університет
Посада	голова
Вчене звання	професор
Науковий керівник	Генрі Норріс Расселл
Аспіранти, докторанти	Trinh Xuan Thuand  George B. Fieldd  Брюс Елмегрін  David C. Montgomeryd  Robert Hugh Sandersd  J. Richard Gottd  Haldan Cohnd  Michael Shulld  Malcolm Paul Savedoffd  Leonard Searled  John Beverley Oked
Членство	Американська академія мистецтв і наук  Фі Бета Каппа  Американське філософське товариство  Американське астрономічне товариство  Американське фізичне товариство  Лондонське королівське товариство  Національна академія наук США
Відомий завдяки:	дослідження формування зірок та фізики плазми, просування космічних телескопів
Батько	Lyman Strong Spitzer, Sr.d
У шлюбі з	Doreen Canaday Spitzerd
Діти	Nicholas Spitzerd
Нагороди	премія Жуля Жансена (1980) медаль Генрі Дрейпера (1974) лекція Генрі Норріса Рассела (1953) медаль Карла Шварцшильда (1975) медаль Кетрін Брюс (1973) медаль Франкліна (1980) член Американського фізичного товариства James Clerk Maxwell Prize for Plasma Physicsd (1975) Crafoord Prize in Astronomyd (1985) Член Американської академії мистецтв і наук (1953) іноземний член Лондонського королівського товариства (28 червня 1990) Лекція Карла Янського (1974) James Madison Medald (1989)
Лайман Спітцер у Вікісховищі

Лайман Спітцер (англ. Lyman Strong Spitzer, Jr.; 26 червня 1914(19140626) — 31 березня 1997) — американський астроном і фізик, член Національної АН США (1952).

Біографія

Народився в Толідо (штат Огайо). 1935 року закінчив Єльський університет, продовжував освіту в Кембриджському (Англія) і Принстонському університетах. У 1938—1939 працював у Гарвардському університеті, у 1939—1942 викладав астрономію і фізику в Єльському університеті. У роки Другої світової війни займався дослідженнями з військової тематики у Колумбійському університеті, у 1946—1947 — професор астрономії Єльського університету, з 1947 — професор астрономії Принстонського університету і директор університетської обсерваторії. У 1953—1966 очолював Лабораторію фізики плазми в Принстонському університеті.

Основні наукові роботи присвячені зоряній динаміці, фізиці міжзоряного середовища й зоряних атмосфер, фізиці плазми. У ранніх роботах розглянув низку питань утворення спектральних ліній, зокрема, теорії некогерентного розсіяння світла в зоряних атмосферах і розширення ліній тиском; виконав детальний аналіз атмосфер надгігантів спектрального класу M — α Оріона і α Геркулеса —, вперше звернув увагу на аномальне поле швидкостей в атмосферах цих зір, яке згодом було інтерпретовано А.Дейчем як витікання речовини з них. Довів неспроможність гіпотези утворення Сонячної системи внаслідок проходження зорі поблизу Сонця: показав, що речовина, яка відділилася від Сонця, не зможе сконденсуватися та утворити планети й розсіється в просторі внаслідок переважання внутрішнього тиску над силами власної гравітації. Досліджував еволюцію кулястої самогравітуючої хмари точкових мас; показав, що зорі в таких скупченнях поступово набувають швидкості, яка перевищує критичну, і залишають скупчення. Визначив рівноважні температури в міжзоряних хмарах іонізованого й нейтрального водню, вперше здійснив обрахунок нагрівання міжзоряного газу космічними променями. Вивчив хімічний склад міжзоряних хмар, зокрема вміст у них літію та берилію; розглянув такі питання фізики міжзоряного середовища, як утворення молекул, орієнтація частинок пилу, зв'язок газових і пилових хмар, динаміка взаємодії зір і газових хмар. Висловив припущення про існування протяжної гарячої «галактичної корони» навколо нашої Галактики і про те, що в аналогічних коронах навколо далеких галактик можуть утворюватися сильно зміщені в червоний бік лінії поглинання, які спостерігаються в спектрах деяких квазарів. Розглянув процеси конденсації речовини в ядрах галактик й утворення щільних ядер, що містять масивні зорі. Висловив припущення про часті зіткнення зір у таких надщільних ядрах, у результаті яких вивільнюється величезна кількість енергії, що може пояснити високі світності ядер сейфертівських галактик і квазарів.

Виконав низку фундаментальних досліджень з фізики плазми та керованого термоядерного синтезу. Запропонував систему утримання гарячої плазми сильним магнітним полем — стеларатор.

Велика заслуга Спітцера у розвитку в США астрономічних досліджень за допомогою космічних літальних апаратів. Був ініціатором створення перших орбітальних астрономічних обсерваторій.

Автор монографій «Фізика повністю іонізованих газів» (1956, рос. пер. 1957), «Дифузна речовина в космосі» (1968), «Фізичні процеси в міжзоряному середовищі» (1978, рос. пер. 1981).

Президент Американського астрономічного товариства (1960—1962).

Медаль «За видатні наукові досягнення» НАСА (1972), медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1973), медаль Генрі Дрейпера Національної АН США (1974), Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1978), Національна наукова медаль уряду США (1980).

На його честь названо астероїд 2160 Спітцер та космічний телескоп Спітцера.

Посилання

• NASA biography [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.]
• Papers by Lyman Spitzer at the Princeton University Library
• Oral History interview transcript with Lyman Spitzer 15 March 1978, American Institute of Physics, Niels Bohr Library and Archives [Архівовано 28 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Oral History interview transcript with Lyman Spitzer 27 November 1991, American Institute of Physics, Niels Bohr Library and Archives [Архівовано 28 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Biographical Memoirs, National Academy of Sciences [Архівовано 17 жовтня 2012 у Wayback Machine.]