Перейти до вмісту

Лайош Орвош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лайош Орвош
Народився28 липня 1923(1923-07-28) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ужгород, Перша чехословацька республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер27 липня 2002(2002-07-27) (78 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Будапешт, Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКерепеші[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, письменник, редактор, перекладач художніх творів, перекладач Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьлітература[2], творче та професійне письмоd[2], поезія[2] і переклад[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[3] і угорська Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоJános Örvösd Редагувати інформацію у Вікіданих

Лайош Орвош (28 липня 1923, Ужгород — 27 липня 2002, Будапешт) — письменник, поет, перекладач.

Діяльність

[ред. | ред. код]

Його батьком був Янош Орвош, журналіст та редактор видавничих робіт. У 1941 році Лайош Орвош розпочав свою кар'єру у Жігмонда Моріца в редакції «Східного народу». Моріц зарахував його на французький факультет університету, сказавши, що угорський письменник повинен володіти світовою мовою. Після закінчення університету він був першим стипендіатом ЮНЕСКО, який вивчав лінгвістику в паризькій Сорбонні. З 1958 року виходили його власні томи поезії, романи та оповідання, у «Літературній газеті».

Він часто з'являвся в Парижі, на довші чи коротші періоди часу. Він повернувся до Угорщини назавжди у 1966 році, після чого щороку виїжджав вивчати лінгвістику лише на один місяць. Серед відомих французьких письменників він перекладав твори Бальзака, Верна, Камю, Леві-Строса, Сіменона, Лекальока угорською мовою.

У 2001 році президент Французької Республіки присвоїв йому звання офіцера французького Національного ордена «За заслуги», а того ж року тодішній прем'єр-міністр Франції присвоїв Лайошу Орвошу звання офіцера Академії пальм.

Лайош Орвош помер у 2002 році як останній угорський письменник, який працював із Жігмондом Моріцем у редакції «Східного народу».[4]

Творчість

[ред. | ред. код]
  • Csillagok alatt (1941)
  • Tücsök (1944)
  • Nyomozás (1947)
  • A szegénység dicsérete (1947)
  • A forró föld küldötte (1952)
  • Furulya (1954)
  • Elvágva a világtól (1988)
  • Arcok éjszaka (1994)
  • Külvárosi lelkek (1994)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://temeto.envimap.hu
  2. а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  3. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  4. Juhász, Lajos; Varga, Sámuel Zsolt (2019). Az örvös galamb (Columba palumbus) fészkelőhely-használatának sajátosságai urbán környezetben. Magyar Apróvad Közlemények. Т. 14. с. 131—139. doi:10.17243/mavk.2019.131. ISSN 1418-284X. Процитовано 28 квітня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]