Лакакрія лілова
| Лакакрія лілова | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Laccaria amethystina Cooke, 1884 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Лакакрія лілова[1], лаковиця бузкова, лаковиця лілова (Laccaria amethystina) — вид грибів роду лакакрія (Laccaria). Видова назва вказує на аметистовий колір гриба.
У цього гриба шапинка діаметром 5 см. У молодих плодових тіл форма випукло розпростерта, а в зрілих — плоско розпростерта. Край шапки вигнутий, хвилястий, поверхня суха, має зморшки і луски. Перевернувши шапку, видно прирослі пластинки, які ніби опускаються до ніжки. Вони досить товсті, видаються рідкими, у молодих грибів фіолетові, а в дорослих — синювато–лілові. М'якуш лілуватий.
Росте цей шапковий гриб на мокрому ґрунті спорадично, невеликими групами у листяних та хвойних лісах. Плодові тіла з'являються в серпні — листопаді. В Україні зростає в Карпатах та Лівобережному Лісостепу.
Їстівний гриб, який можна споживати у свіжому вигляді, а для приготування страв беруть лише шапки.
- ↑ М. Я. Зерова, Сосін П. Є., Роженко Г. Л. Базидіоміцети. Книга 2. Болетальні, стробіломіцетальні, трихоломатальні, ентоломатальні, русулальні, агарикальні, гастероміцети // Визначник грибів України. — Київ : Наукова думка, 1979. — Т. 5. — С. 168.
- Гриби Хмельниччини. Навчальний посібник. Говорун В. Д., Тимощук О. О. — Хмельницький: Поліграфіст-1, 2014. — 176 с. — С. 34.
- E. Lawrence, S. Harniess Mushroom and other fungi. Identification guides British & European. // Flame tree publishing. London, 2007. — 384 p. — P. 174.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |