Лакшмінатх Безбаруа

Лакшмінатх Безбаруа
асс. লক্ষ্মীনাথ বেজবৰুৱা
Народився	14 жовтня 1864 або листопад 1868 Аахатгурі
Помер	26 березня 1938 Дібругарх
Країна	Британська Індія
Діяльність	письменник, поет
Alma mater	Калькуттський університет, City Colleged і Шотландський церковний коледжd
Знання мов	асамська
Magnum opus	Burhi Aair Sadhud, Belimard, Chakraddhaj Singhad і Joymoti Kunwarid
Конфесія	індуїзм
Батько	Дінанатх Безбаруа
У шлюбі з	Праг'ясундарі Деві
Сайт	sahityarathi.com
Медіафайли у Вікісховищі

Лакшмінатх Безбаруа (*লক্ষ্মীনাথ বেজবৰুৱা, 14 жовтня 1864 або листопад 1868 —26 березня 1938) — індійський поет, письменник, драматург, що складав твори ассамською мовою.

Життєпис

Народився у човні на березі р. Брахмапутра, неподалік с. Аахатгурі в Ассамі. Дотепер існують суперечки щодо дати народження Лакшмінатха. Його батько Дінанатх Безбаруа знаходився на британській цивільній службі. У зв'язку з цим родина часто переїздили з місця на місце, поки не осіла у м. Сібсагар. Тут Лакшмінатх отримав початкову освіту у місцевій школі, після чого послідовно навчався у Сіті Коледжі у Калькуті та Калькутському університеті, який закінчив зі ступіню бакалавра мистецтв. У 1891 році одружився з небогою Рабіндраната Тагора.

У 1921 році обирається головою Ассамської студентської конференції. У 1924 році головував на 7-й щорічній сесії Ассам Сахітья Сабха (Ассамська літературна рада), що відбулася у Гувахаті.

У 1931 році Ассамська літературна рада присудила Безбаруа почесні титули Расарадж, тобто цар гумору, та Сахіт'яратхі (Колісничий літератури).

Творчість

У доробку Л.Безбаруа — 8 п'єс, 3 комедії, 3 історичні праці, 1 драма, 3 біографії, 2 автобіографії, 2 збірки поезії (у 1913 та 1968 роках).

П'єси та драми написані під впливом творів В.Шекспіра. Найвідомішими п'єсами є «Чакрадхвадж Сінха» (1914 рік), присвячена боротьбі ассамського народу проти могольских імператорів у 1663-69 роках, «Захід» («Белімар», 1915 рік), яка розповідає про оборону Ассаму від бірманських військ у 1816 році, «Джаяматі» (1916 рік).

Його вірш «Моя батьківщина» («Мор дес») виконано у піднесеній любові до батьківщини, її людей, рідної природи, який став національним гімном Ассаму. Також популярність здобули вірші «Наша батьківщина» («Амар джанмабхумі»), «Пісні Ассаму» («Ассам Сангі»), «Співак з лютнею» («Бін Бараг»).

Безбаруа надихався як подіями сучасного життя, так з ассамської хронікально-історичної літератури — буранджі. Він збирав перекази, народні пісні, творчо використовував фольклорні жанри. Безбаруа писав на повсякденній мові, повному невигадливого гумору. Широко відомі серії його есе про хитрого Простака Барбаруа: «Згорток паперів Барбаруа», «Сплутані думки Барбаруа», «Бульбашки думок Барбаруа».

Він зібрав і склав збірку народних казок Ассаму (Ксадхукотха).

Впровадив до ассамської літератури жанр коротеньких оповідей, став засновником сучасної ассамської новели (збірки «Русалка» («Джол-кунвари»), «Розповіді дідуся» («Садху катхар кукі»), «Весна» («Сурабхі»). Водночас є автором прозорових творів для дітей.

Англійською мовою написав розвідку «Історія вішнуїзму в Індії».

Джерела

• Barua B. K., Modern Assamese literature, Gauhati, 1957.