Лалово
| село Лалово | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Мукачівський район |
| Тер. громада | Верхньокоропецька громада |
| Код КАТОТТГ | UA21040030080052098 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1378 |
| Перша згадка | 1378 (646 років)[1] |
| Населення | 965 |
| Площа | 1,704 км² |
| Густота населення | 566,31 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89664 |
| Телефонний код | +380 3131 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°24′14″ пн. ш. 22°48′37″ сх. д. / 48.40389° пн. ш. 22.81028° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
129 м |
| Водойми | річка Мочила |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89664, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Лалово, вул. Миру, 25а |
| Карта | |
  Лалово | |
 Лалово | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Лалово — село в Україні, у Закарпатській області, Мукачівському районі.
У 1995 р. назву села Лалове було змінено на одну літеру. Угорська назва — Береглеаньфолва.
Селом протікає річка Мочила, права притока Чорної Води.
Археологічні знахідки (побутові речі з глини, каменю і бронзи) свідчать про те, що на території Лалівської сільради люди жили в період неоліту (IV тисячоліття до н. е.) та бронзи (II тисячоліття до н. е.).
Село вперше згадується в грамоті в 1378 та у 1465 році як Ланьфолво — Дівоче село. У 1566 році це село було знищено татарами. У 17 столітті сюди переїхали німецькі поселенці, щоб збільшити населення. У XVIII столітті Лалове деякий час мало привілеї міста.
Колишній орган місцевого самоуправління - Лалівська сільська рада.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1047 осіб, з яких 509 чоловіків та 538 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 965 осіб.[3]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,13 % |
| німецька | 0,93 % |
| російська | 0,41 % |
| угорська | 0,31 % |
| білоруська | 0,10 % |
| словацька | 0,10 % |
Церква в селі була в 1692 р. У 1733 р. згадують стародавню дерев'яну церкву з одним малим дзвоном, а священиком був Симон Нитка. На 1798 р. дерев'яна церква дуже занепала і потрібно було 1300 форинтів на її відбудову та 800 форинтів на відбудову дерев'яної фари. У 1881 р. ще існувала дерев'яна церква (згадують також дерев'яну церкву, що стояла на старому цвинтарі, — очевидно, це була давніша церква), біля якої добудовували кам'яну. Тривало будівництво за священиків Олександра, а пізніше Олексія Грибовських.
На той час філії були в Фоґараші, Березинці та Верхньому Коропці. Очевидно, спорудження мурованої церкви тривало досить довго, бо в селі твердять, що після закладення фундаменту будівництво зупинилося, а церкву закінчили нібито аж у 1904 р. за священика Олексія Головача; цю дату написано на підлозі під вежею. Каміння, що легко тесалося, брали на околиці села. Будував церкву, за спогадами, майстер з Паланку. У нижній частині жертовника зберігся напис, що доносить до нас ім'я різьбяра: «Во славу Божію сей жертовник поставил Феєр Василій об лаловский 1906». Кажуть, що В. Феєр зробив також іконостас та престол. На задньому боці кивота проступає напис: «Во славу Божу украшен храм сей в літо АЦИЄ (1955) у жертву благочестивих вірников святой православной церкви веси Лалова при священику Матинко М., півци Машіко В. Машіко М., куратори Калинин М. і Машіко М.» [В даті помилка: АЦИЕ не дає ніякої дати, треба АЦНЕ = 1955. Прим. М.Жарких] Останній зовнішній ремонт проведено в 1979 р.
Як згадує Юрій Машіко (1912 р. н.), біля церкви стояла стара дерев'яна дзвіниця, а дзвони забрали в Першу світову війну. Теперішні два дзвони відлив Ф. Еґрі в 1921 p., а третій виготовив Октав Вінтер у Чехії теж у 1921 р. Очевидно, тоді ж, за кураторів Дмитра Машіка і Михайла Геґедоша збудовано нову каркасну дерев'яну дзвіницю. У 1998 р. споруджено цегляну дзвіницю.
Тепер церква православна, а греко-католики відвідують римо-католицьку церкву, що належить місцевим німцям.
Останній греко-католицький священик Федір Цібере був заарештований у 1949 р. і засуджений на 25 років. Помер в ув'язненні за невідомих обставин у Львові 1950 р.
У селі народився Василь Цібере (1931—2007), український педагог та художник, відмінник народної освіти.
- Археологічні знахідки (побутові речі з глини, каменю і бронзи) свідчать про те, що на території люди жили в період неоліту (IV тисячоліття до н. е.) та бронзи (II тисячоліття до н. е.).
- храм св. Матері Параскеви. 1864
- ↑ ВРУ
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- Погода в селі [Архівовано 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |