Ланграйн малий
Ланграйн малий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Artamus minor Vieillot, 1817 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ланграйн малий[2] (Artamus minor) — вид горобцеподібних птахів родини ланграйнових (Artamidae).
Ендемік Австралії. Ареал виду займає більшу частину країни, відсутній в 300-кілометровій смузі, яка простягається майже на всьому південному узбережжі країни, але поширений на півострові Ейр. Місця проживання цих птахів — відкриті трав'янисті або чагарникові ділянки з наявністю ізольованих дерев.
Дрібний птах, завдовжки 12—14 см, вагою 13—21 г. Це птах з міцною зовнішністю, з сплющеною головою, коротким конічним дзьобом, довгими загостреними крилами з дуже широкою основою і коротким квадратним хвостом, а також досить короткими ногами. Оперення рівномірного темно-коричневого кольору по всьому тілу, темнішого на крилах і хвості. Криючі та махові крил та криючі хвоста чорного кольору. Кінчик хвоста білий. Нижня поверхня крил світло-сіра. Між дзьобом та очима є вузька чорна маска. Дзьоб синювато-сірий з чорним кінчиком, очі темно-карі, а ноги чорнуваті.
Трапляється поодинці або у дрібних зграях. Проводять більшу частину дня в польоті, рухаючись у пошуках їжі та води. Живиться комахами, переважно летючими. Інколи поїдає нектар. Сезон розмноження триває з вересня по січень. Утворює моногамні пари. Гніздо будується обома партнерами в розколі кори або на роздвоєнні гілки. Гніздо має форму сплющеної чашки і будується з рослинних волокон, грубіших для зовнішньої сторони і м'якших для внутрішньої. У гнізді 2—5 білих яєць. Інкубація триває два тижні. Пташенята вчуться літати через три тижні після вилуплення.
- Artamus minor minor Vieillot, 1817 - номінальний підвид, широко поширений у Західній Австралії приблизно від Пілбари до Середнього Заходу;
- Artamus minor derbyi Mathews, 1912 - поширений у центральній та східній частині ареалу.
- ↑ BirdLife International (2017). Artamus minor: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 25 липня 2020
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |