Перейти до вмісту

Фердинанд Лассаль

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лассаль Фердинанд)
Фердинанд Лассаль
Ім'я при народженнінім. Ferdinand Johann Gottlieb Lassal
Народився11 квітня 1825(1825-04-11)[4][1][…]
Бреслау, Сілезія, Королівство Пруссія[5][6]
Помер31 серпня 1864(1864-08-31)[1][2][…] (39 років)
Каруж, Женева, Швейцарія[5]
·вогнепальна рана
ПохованняOld Jewish Cemeteryd[7]
Країна Королівство Пруссія
Діяльністьписьменник, політик, економіст, адвокат, філософ
Галузьполітологія, економіка, філософія і юридична практика
Alma materHU Berlin
Знання мовнімецька[4][8]
ЗакладHU Berlin
ЧленствоAlte Breslauer Burschenschaft der Raczeksd[9] і General German Workers' Associationd
Напрямокдемократичний соціалізм
Magnum opusЛассальянство і Залізний закон заробітної плати
Посадапрезидент
ПартіяGeneral German Workers' Associationd
БатькоHeyman Lassald[10]
МатиRo­sa­lie Heiz­feldd
Брати, сестриFrederike Lassald
Автограф
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ласаль (значення).

Фердинанд Лассаль (нім. Ferdinand Lassalle, 11 квітня 1825(18250411), Бреслау — 31 серпня 1864, Женева) — німецький політичний діяч, мислитель. Лідер німецьких соціалістів. Основоположник течії в німецькому робітничому русі, названої його іменем.

Біографія

[ред. | ред. код]

Вивчав філософію у Вроцлаві, Берліні. У 1848—1849 рр. розпочав свою політичну діяльність, вступивши у революційну групу, яка об'єднувалася навколо «Нової Рейнської газети». Брав участь у революції 1848 року. 1863 року заснував «Загальну німецьку робітничу спілку» — першу Соціалістичну партію Німеччини.

1864 року, перебуваючи у Швейцарії, Лассаль закохався в 16-річну Єлену, католичку, дочку відомого баварського дипломата Деннігеса та зробив їй пропозицію. Заради цього шлюбу він готовий був на будь-які жертви, аж до переходу в католицтво. Однак, дізнавшись про революційні погляди та єврейське походження Лассаля, дипломат заборонив шлюб. Він вважав за найкраще видати свою дочку за волоського дворянина, друга дитинства Єлени Янко Раковиця. Лассаль викликав нареченого на дуель, внаслідок якої був поранений та через кілька днів помер[11] в Женеві. Похований на старому єврейському кладовищі в Бреслау.

Внесок

[ред. | ред. код]

Основний внесок Лассаля в соціалістичну думку полягає в його економічному аналізі робітничого руху і тих політичних висновках, які він із нього вивів. Він підготував різку доповідь про те, що більшу частину своїх доходів держава отримує від непрямого оподаткування, яке лягає тягарем переважно на плечі бідних, тоді як надходження від прямого оподаткування, яке сплачують багаті — мізерні. Лассаль наголошував на експлуататорській природі капіталістичних виробничих відносин. Йому належить залізний закон зарплати. У політичній сфері Лассаль домагався запровадження загальних рівних і прямих виборів для того, щоб змусити державу відображати інтереси робітників. Таким чином, Лассаль не сприймав концепцію держави-«нічного сторожа» (його вислів) і вважав, що держава повинна бачити, принаймні в перспективі. Він відчував політичну слабкість німецької буржуазії і був готовий до переговорів із самим Отто фон Бісмарком, щоб реалізувати свої пропозиції. Ці намагання узалежнити побудову соціалізму від активної і сприятливої позиції держави викликали критичні зауваження з боку марксистів. Лассаль є автором праць «Філософія Геракліта Темного» (1858) та «Система набутих прав» (1861).

Увіковічнення пам'яті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Matull W. Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Nationalencyklopedin — 1999.
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118569910 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ http://library.fes.de/cgi-bin/ihg2pdf.pl?vol=2&f=89&l=90
  7. ↑ https://fr.billiongraves.international/grave/Ferdinand-Lassal/25940483
  8. ↑ CONOR.Sl
  9. ↑ Burschenschafter-Stammrolle: Verzeichnis der Mitglieder der Deutschen Burschenschaft nach dem Stande vom Sommer-Semester 1934 — B: Willy Nolte, 1934.
  10. ↑ http://www.rheinische-geschichte.lvr.de/Epochen-und-Themen/Themen/rebell-im-rheinland.-ferdinand-lassalle-die-revolution-18481849-und-die-arbeiterbewegung/DE-2086/lido/57d12cf49c8909.43544228#toc-3
  11. ↑ Фердинанд Лассаль — Елене фон Деннигес. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 20 листопада 2013.

Література

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фердинанд Лассаль
  • В. Бушанський. Лассаль Фердинанд // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.391. — ISBN 978-966-611-818-2
  • Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник. — Львів: Астролябія. — 2005. — 488 с.
  • Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем: Навч. посібник. — Львів: Тріада плюс.- 2004. — 528 с.
  • Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навч. посібник / За ред. М. І. Обушного. — К.: Арістей. — 2006.- 432 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фердинанд_Лассаль&oldid=42621770