Ластовецький Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ластовецький.
Ластовецький Микола Миколайович
Народився9 липня 1936(1936-07-09)
Кривий Ріг, Дніпропетровська область, УРСР, СРСР
Помер3 березня 2023(2023-03-03) (86 років)
Суми, Україна
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьактор театру
Alma materХарківський державний театральний інститут (1960) і Харківська державна академія культури (1964)
ЗакладСумський національний академічний театр драми та музичної комедії імені Михайла Щепкіна
Нагороди
орден «Знак Пошани»
заслужений артист УРСР Народний артист України

Микола Миколайович Ластовецький (9 липня 1936, Кривий Ріг — 3 березня 2023, Суми) — український артист. Актор Сумського обласного театру драми та музичної комедії. Народний артист України (2007)[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї службовця. З 1945 по 1953 навчався у восьмирічній школі м. Кривий Ріг.

У 1954 працював учнем слюсаря на Ремонтно-металургійному заводі у залізно-дорожньому цеху помічником кочегара на паротягу, у тому ж році влаштувався на Південний гірничо-збагачувальний комбінат, де закінчив курси електрика. При комбінатському клубі діяв самодіяльний театр під керівництвом Павла Ярошенка. Саме Ярошенко помітив у молодому електрику талановитого актора і порадив не обмежуватися аматорським театром. Як згадує Микола Миколайович:

Чесно кажучи не вірилося, що зможу поступити до театрального. Якоюсь захмарною здавалася ця мрія. Часто ходив з мамою до театру і не думав, що це так просто стати артистом. Та після кількох вдалих ролей у клубному театрі Павло Ярошенко наполягав, щоб пішов учитися. Перший рік після вечірньої школи я не поїхав, поїхав на наступний.

1956 поступає до вечірньої школи робочої молоді.

1959 поступив до Харківського Театрального інституту. Провчився рік. 1960, за порадою Данила Антоновича перейшов на режисерське відділення Харківського Державного інституту культури. У 1964 році поїхав до Талди-Кургану. Там у Будинку культури поставив дипломну роботу. У 1965 р. здав державний залік в Харківській академії культури і у тому ж році направлений до Сумського театру, у якому й пропрацював актором до кінця днів, понад 50 років, де створив понад 300 сценічних образів в різножанрових виставах[2].

Дружина — актриса Сумського театру ім. Щепкіна Ластовецька Алла Федорівна (донька сумського скульптора Федора Каравая). Троє дітей: Ярослав Ластовецький  — актор, режисер, сценарист, мешкає у Києві; Анастасія (1979), Роксолана (1980). Троє онуків.

Помер 3 березня 2023 року у м. Суми[2].

Ролі у театрі

[ред. | ред. код]

Сумський театр драми та музичної комедії

М. М. Ластовецький у ролі
  • «Циганка Аза» М. Старицького — В'асиль
  • «Майська ніч» М. Гоголя — Писар
  • «Без вини винні» О. Островського — Шмага
  • «Лікар мимоволі» Мольєра — Філіп
  • «Сільва» І. Кальмана — граф Воляпюк
  • «Летюча миша» Й. Штрауса — черговий
  • «Наталка Полтавка» І. Котляревського — Возний
  • «Сорочинський ярмарок» О. Рябова — Цибуля
  • «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка — Кандзюба
  • «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого — Омелько
  • «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського — Карась
  • «Герцог Гонзаго» Н. Йорданова — Бонволіо
  • «Оргія» Л. Українки — Прокуратор
  • «Тартюф» Мольєра — Оргон
  • «Вожак» З. Станку — Фердік
  • «Мамина хата» Л. Никоненка — Байда
  • «Маріца» І. Кальмана — Морщ
  • «Російське питання» О. Симонова — Вільямс
  • «Все його життя» Є. Габриловича — Сергеєв
  • «Сільські дівчата» Л. Никоненка — Федько
  • «З коханням не жартують» П. Кальдерона — Дон Педро
  • «Бронзова фаза» М. Зарудного — шабашник
  • «Яблучна леді» О. Фляпровського — Ля Торе
  • «Старик» Ю. Трифонова — Шиганцев
  • «Паганіні» Ф. Легара — Хедувіль
  • «Тітка Чарлей» О. Фельцмана — Спейтлак
  • «Декамерон» Дж. Бокаччо — єпископ
  • «Балдера» І. Кальмана — Філіп
  • «Холопка» М. Стрельнікова — Граф Кутайсов
  • «Жіночий бунт» Є. Птічкіна — Стешко
  • «Лимерівна» П. Мирного — Кнур
  • «Чмир» М. Кропивницького — Вареник
  • «Одруження» М. Гоголя — Яічниця
  • «Сватав Гриць удовицю» В. Капівеця — Закроцюбенко
  • «Шельменко денщик» Г. Квітки-Основ'яненка — Шпак
  • «Сестри» Л. Разумовської — Старий
  • «Роз-Марі» Г. Стодгарта — Чорний Орел
  • «Хулій Хурина» Миколи Куліш — Ямка
  • «Маритана» Петра Градова — Маркіз
  • «Філумена Мартурано» Е. де Філіппо — Альфредо
  • «Дамських справ майстер» М. Старицького — Прокіп
  • «Майор, Тоот та інші» І. Еркеня — Псіхіатр
  • «Дім божевільних» Є. Скарлетта — Майор
  • «Снігова королева» Є. Шварца — Король
  • «Весілля в стилі ретро» А. Галіна — Чмутін
  • «Віват, водевіль!» А. Бонді — Синичкин
  • «Дами і гусари» А. Фредо — Ротмістр
  • «Малюк» А. Горіна — Едмондт
  • «Верона» Г. Горіна — Лоренцо
  • «Ціаністий калій з молоком, чи без?» за однойменною п'єсою Хуана Мільян — Дон Григоріо
  • «Вишневий сад» А. Чехова — Фірс
  • «Пригвожденні» В. Винниченка — Лобкович
  • «Циганський барон» Й. Штрауса — Карнеро
  • «Лісістрата» Аристофана — Радин
  • «Кам'яний господар» Л. Українки — Дон Пабло
  • «Конотопська відьма» Г. Квітки-Основ'яненка — Кум
  • «Місто без кохання» Л. Устінова — Страж
  • «Витівки Хануми» Г. Канчелі — Князь

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Указ презтдента України № 715/2007 [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б Юлія МАРКОВСЬКА (4 березня 2023). Помер народний артист України, актор сумського театру ім. Щепкіна Микола Ластовецький (укр.). «Суспільне Новини». Процитовано 5 березня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ластовецький_Микола_Миколайович&oldid=38823993