Смирнов Іван Федорович
| Іван Федорович Смирнов | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Микола Ласточкін |
| Народився | 3 (15) січня 1885 Москва |
| Помер | 2 квітня 1919 (34 роки) Одеса |
| Поховання | Маріїнський парк |
| Підданство |  Російська імперія |
| Діяльність | революціонер |
| Партія | РСДРП |
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Біля домовини Івана Смирнова |
Смирно́в Іва́н Фе́дорович (партійний псевдонім — Микола Ласточкін; 3 [15] січня 1885, Москва — 2 квітня 1919, Одеса) — професійний революціонер, робітник-кравець, учасник боротьби за владу Рад у Києві.
Народився 15 (15) січня 1885 року в Москві. Член РСДРП з 1906 року. Партійну роботу вів у Москві, Ростові-на-Дону, Самарі, Царицині.
В 1912–1914 роках у Києві, очолював профспілку кравців «Голка», правління якої містилося у будинку № 3 на теперішньому бульварі Тараса Шевченка. Часто був заарештований. В 1914 році засланий до Сибіру.
Після Лютневої революції навесні 1917 року повернувся до Києва. З травня 1917 року — член Київ виконкому Ради робітничих депутатів, з серпня того ж року — голова Київської центральної ради фабзавкомів. Один з керівників Жовтневого збройного повстання 1917 в Києві. У 1917 році деякий час жив на Львівській вулиці (нині вулиця Січових Стрільців), № 10.
З 1918 року — на нелегальній роботі в Одесі, голова підпільного обкому КП(б) України, один з керівників «Іноземної колегії», що проводила революційну агітацію у військах інтервентів. Був головою Одеського ревкому. У 1919 році член ВУЦВК. Викритий та заарештований білогвардійцями наприкінці березня 1919 року[1], страчений у ніч з 1 на 2 квітня.
Тіло Івана Смирнова було перевезено до Києва і 22 квітня 1919 року поховано в Маріїнському парку[2] (могила не збереглася).
У 1928–2015 роках у Києві на його честь було названо вулиця Смирнова-Ласточкіна[3][4] (нині — Вознесенський узвіз). На будинку № 3 по бульвару Тараса Шевченка, де розміщувалося правління профспілки кравців «Голка», 10 травня 1960 року встановлено мармурову меморіальну дошку.
Ласточкін — прототип головного героя фільму 1968 року «Інтервенція» Мішеля Воронова, роль якого виконав Володимир Висоцький.
- ↑ Аресты большевиковъ / Наше слово. — 1919. — 2 апреля.
- ↑ Пам'яти т. Смирнова / Більшовик. — 1919. — № 11. — 24 квітня. — С. 4.
- ↑ Протокол засідання Президії Київської Міської Ради ІХ скликання від 8 лютого 1928 року Ч. 35, п. 541 «Про перейменування вулиць» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 463. Арк. 202, 204. [Архівовано з першоджерела 2 листопада 2015.]
- ↑ Рішення Київської міської ради від 19 березня 2015 року № 269/1134 «Про повернення історичної назви вулиці у місті Києві» // Хрещатик. — 2015. — № 59 (4655). — 24 квітня. — С. 4. [Архівовано з першоджерела 17 червня 2016.]
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 204–205. — ISBN 5-88500-070-0.
- Смирнов Иван (Ласточкин Николай) // Памятник борцам пролетарской революции, погибшим в 1917—1921 гг. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] / сост. Л. Лежава, Г. Русаков. — 3-е изд., испр. и доп. — М.–Л. : Гос. изд-во, 1925. — С. 533 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]–535 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Герцман С. М. I. Ф. Смирнов-Ласточкін. — К., 1959.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 510. (рос.)
- Смирнов Иван Федорович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Ті, що одійшли [Архівовано 15 липня 2016 у Wayback Machine.] // Пролетарська правда. — 1927. — № 255 (1868). — 6 листопада. — С. 10.