Лахденпохья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лахденпохья

Герб
Герб

Координати 61°31′ пн. ш. 30°12′ сх. д. / 61.517° пн. ш. 30.200° сх. д. / 61.517; 30.200Координати: 61°31′ пн. ш. 30°12′ сх. д. / 61.517° пн. ш. 30.200° сх. д. / 61.517; 30.200

Країна  Росія
Адмінодиниця Lakhdenpokhskoye urban settlemend
Дата заснування 1600
Площа 9 км²
Висота центру 10 м
Населення 7787 осіб (1959)[1],
7944 осіб (1970)[2],
9541 осіб (1979)[3],
10 429 осіб (1989)[4],
10 600 осіб (1996)[5],
10 400 осіб (1998)[5],
10 300 осіб (2000)[5],
10 200 осіб (2001)[5],
8751 осіб (2002)[6],
8500 осіб (2005)[5],
8400 осіб (2006)[5],
8300 осіб (2007)[5],
8300 осіб (2008)[5],
8173 осіб (2009)[7],
7813 осіб (2010)[8],
7800 осіб (2011)[5],
7716 осіб (2012)[9],
7667 осіб (2013)[10],
7539 осіб (2014)[11],
7512 осіб (2015)[12],
7493 осіб (2016)[13],
7449 осіб (2017)[14],
7294 осіб (2018)[15],
7158 осіб (2019)[16],
7050 осіб (2020)[17],
5952 осіб (2021)[18],
5855 осіб (2023)[19]
Часовий пояс UTC+3
Телефонний код 81450
Поштовий індекс 186730
GeoNames 537147
OSM 1020802 ·R (Lakhdenpokhskoye urban settlemen)
Офіційний сайт lahdenpohya-adm.ru
Лахденпохья. Карта розташування: Росія
Лахденпохья
Лахденпохья
Лахденпохья (Росія)
Мапа

Лахденпо́хья або Ла́хденпохья (до 1918 — Якімварська станція, станція Якимвара; також станція Лахденпохья; фін. Lahdenpohja) — місто (з 1945 року) в Росії в складі Республіки Карелія, розташоване в Північному Приладожжі. Адміністративний центр Лахденпохського району утворює Лахденпохське міське поселення.

Історична місцевість проживання карельських ладожан в Якимварській затоці, що отримала свою назву на згадку про шведського полководця Якоба Делагарді. Спочатку входила в Кірьязький цвинтар Новгородської землі; з часів Смутного часу до закінчення Північної війни місцевість переходила з рук до рук. У царську епоху з XIX століття — населений пункт у Виборзькій губернії, транспортний вузол Сердобольського поштового тракту. Після революції 1917 року аж до Зимової війни Якимварська станція входила до складу незалежної Фінляндії; за підсумками Другої Світової війни, увійшла до складу РРФСР і проголошена містом.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на березі Якимварської затоки Ладозького озера на річці Аура-йоки.

Історія[ред. | ред. код]

Перші сліди перебування людини у цих краях датуються близько 2000 року. до нашої ери.

До 800-1100 років з'явилися перші селища, на узбережжі Ладозького озера були побудовані фортеці.

У 1323 році територія нинішнього Лахденпохського району стала частиною Кірьязького цвинтаря Новгородської республіки, який наприкінці XV ст. разом з іншими новгородськими землями увійшов до складу Російської держави.

Згідно з умовами Столбовського договору в 1617 році, територія Кірьязького цвинтаря увійшла до складу Шведського королівства.

У 1721 р., в результаті Північної війни, територія району була звільнена російськими військами і знову приєднана до Росії.

З 1809 року територія у складі Великого князівства Фінляндської Російської імперії.

У складі Фінляндії[ред. | ред. код]

З 1918 (після проголошення незалежності Фінляндії) до закінчення Радянсько-фінської війни 1939-1940 Лахденпохья — кунта (муніципалітет або волость Фінляндії).

До 1924 р. місто називалося Сієклахті (відомо з 1600 р.), входив до складу селища Яккіма.

У 1920—1930 pp. розвивалися деревообробні комбінати, будувалися лісопильні та целюлозні заводи. На базі промислового підприємства АТ «Лаатокан Пуу» з'явилося селище Лахденпох'я; 1924 р. селище набуло статусу селища міського типу.

В 1925 Держрада Фінляндії затвердила створення в Лахденпох'ї фанерного комбінату зі статутним капіталом 5 млн марок[20].

У роки радянсько-фінських воєн 1939-1940 і 1941-1944 р. м.[ред. | ред. код]

За підсумками Радянсько-фінської війни (1939-1940) Лахденпохья відійшла до СРСР відповідно до умов Московського мирного договору 1940; включена до складу Карело-Фінської РСР. Фінляндією було здійснено евакуацію фінського населення всього Північного Приладожжя.

Торішнього серпня 1941 року під час Другої світової війни (Радянсько-фінська війна (1941—1944)) фінські війська вийшли до Ладоги і опанували Яаккимой і Лахденпохьей. У міру просування лінії фронту частина фінських жителів змогла повернутися з евакуації ще до 1942 року. У 1942 р. у свої будинки повернулося понад 70% жителів кунти Лахденпох'я. Радянська історична наука вважає Лахденпохью окупованою фінськими військами з вересня 1941 по вересень 1944 року.

Після Московського перемир'я 1944 Лахденпохья знову відійшла до СРСР, її знову покинуло фінське населення.

У складі СРСР[ред. | ред. код]

Після переходу Лахденпох'ї до СРСР у будівлі лютеранської кірхи був табір військовополонених.

У 1956—91 рр. Лахденпохья — місто у складі Карельської АРСР. Лютеранську церкву використовували як гуртожиток, та був склад міськторгу. У 1977 р. церква згоріла.

Пострадянський період[ред. | ред. код]

На початку 1990-х років до руїн кірхи було повернуто два гранітні блоки пам'ятника місцевим фінським воїнам, які загинули 1918 р., встановлено пам'ятний хрест.

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Всесоюзная перепись населения 1959 года. Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  2. Всесоюзная перепись населения 1970 года Численность городского населения РСФСР, ее территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  3. Всесоюзная перепись населения 1979 года Численность городского населения РСФСР, ее территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 25 вересня 2013.
  4. Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения РСФСР, ее территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2011.
  5. а б в г д е ж и к Народная энциклопедия «Мой город». Лахденпохья
  6. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более (рос.). Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
  7. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года (рос.). Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 2 січня 2014.
  8. Перепись населения 2010. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений (рос.). Федеральная служба государственной статистики. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. Процитовано 2013.
  9. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года (рос.). Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 31 травня 2014.
  10. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года (рос.). М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат. 2013. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 16 листопада 2013. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  11. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года (рос.). Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  12. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года (рос.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  13. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2016 года (рос.). 5 жовтня 2018. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
  14. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2017 года (рос.). 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  15. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  16. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 31 липня 2019.
  17. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 17 жовтня 2020.
  18. Таблица 5. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, городских округов, муниципальных районов, муниципальных округов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов с населением 3000 человек и более (XLSX) (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 1 вересня 2022. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  19. Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2023 года (с учётом итогов Всероссийской переписи населения 2020 г.) (рос.). 18 серпня 2023. Процитовано 23 серпня 2023. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |subtitle= (довідка)
  20. Lahdenpohja. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 22 березня 2010.

Література[ред. | ред. код]

  • Нейкен Л. Л. Лахденпох'я. - Петрозаводськ: "Карелія", 1989 - 96 с.: Іл. - (Міста та райони Карелії).
  • Лахденпохья: Рік. указ. літ. / Держ. Публ. б-ка КАСР; Стан: Л. Л. Нейкен, Л. С. Баранович. - Петрозаводськ: Би. і., 1991. - 35 с. - (Міста Карелії).

Посилання[ред. | ред. код]