Ла-Рюш (резиденція)
| Ла-Рюш | |
 | |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[1] |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | XV округ Парижа[1] |
| Розташовано на вулиці | passage de Dantzigd |
| Архітектор | Альфред Бушеd |
| Архітектурний стиль | модерн |
| Статус спадщини | пам'ятка історії зареєстрованаd[1], monument selected by the Mission d'Identification du Patrimoine Immobilier en Péril (2019)d[2] і Cultural heritage monuments in Île-de-Franced[3] |
| Роботи в колекції | Міський музей (Амстердам)[4] |
 | |
| Офіційний сайт(фр.) | |
 Ла-Рюш у Вікісховищі | |
Координати: 48°49′57″ пн. ш. 2°17′49″ сх. д. / 48.83250000002777824° пн. ш. 2.29694444447217760° сх. д.
Ла-Рюш (La Ruche, досл.: «Вулик») — резиденція художників у паризькому районі Монпарнас. Зараз тут працюють близько п'ятдесяти художників та проводять художні виставки, відкриті для публіки.[5]
Ла-Рюш розташований у пасажі Данціг, у XV окрузі Парижа. Це стара триповерхова кругла споруда, яка отримала свою назву тому, що більше нагадувала великий вулик, ніж житло для людей. Спочатку це була тимчасова будівля, яку спроєктував Гюстав Ейфель, щоб використати як винну ротонду на Великій виставці 1900 року. Згодом Альфред Буше (1850—1934) споруду розібрав та перебудував на недорогі студії для художників. Альфред Буше був скульптором, який хотів допомогти молодим художникам, надавши їм спільні моделі та виставковий простір, відкритий для всіх мешканців. Невдовзі Ла-Рюш став домом для безлічі п'яниць, невдах, волоцюг і людей, яким просто потрібно було місце, щоб зупинитися.[6][7]
Як і Монмартр, мало яке місце коли-небудь давало притулок стільком мистецьким талантам, як Ла-Рюш. У перші роки XX століття тут у різний час мешкали Гійом Аполлінер, Олександр Архипенко, Йозеф Чакі, Гюстав Міклош, Осип Цадкін, Мойз Кіслінг, Марк Шагал, Макс Пехштайн, Ніна Гамнетт, Ісаак Френкель Френель, Фернан Леже, Жак Ліпшиц, Пінхус Кремень, Макс Жакоб, Блез Сандрар, Хаїм Сутін, Робер Делоне, Амедео Модільяні, Костянтин Бранкузі, Майкл Фаррелл, Амші Нюренберг, Дієго Рівера, Маревна, Луїджі Ґвардільї, Міклош Бокор, Мішель Сіма, Марек Шварц, Хосе Бальмес, Ґрасія Барріос, Вацлав Завадовський, Казімеж Брандель, Всі вони називали це місце своїм домом або часто відвідували його. Сьогодні роботи деяких із цих тоді таких бідних мешканців та їхніх близьких друзів добре продаються, навіть за мільйони доларів.[8]
La Ruche занепав під час Другої світової війни; під час буму нерухомості 1968 року будинок опинився під загрозою знесення забудовниками. Однак за підтримки таких відомих митців, як Жан-Поль Сартр, Александр Колдер, Жан Ренуар та Рене Шар нова адміністрація будинку перетворила його у 1971 році на комплекс діючих студій.
Його інтер'єр не відкритий для широкої публіки, хоча багато хто вважає, що один лише зовнішній вигляд Ла-Рюш вартий відвідування.
- Бато-Лавуар, Монмартр, Париж.
- Паризька школа (художній напрям)
- ↑ а б в base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
- ↑ Mission Patrimoine en péril : annonce de la sélection 2019 — 2019. — 20 с.
- ↑ https://www.iledefrance.fr/les-sites-labellises-patrimoine-dinteret-regional-en-ile-de-france
- ↑ Jean Dubuffet
- ↑ Montparnasse. History. Facts. Paris Digest. 2018. Процитовано 14 жовтня 2018.
- ↑ Jeanine Warnod, Les Artistes de Montparnasse: La Ruche, Paris et Saint-Ouen, Van Wilder, 1988, ISBN 2-85299-005-9
- ↑ Dominique Paulvé, François Goudier, La Ruche: Un siècle d'art à Paris, Paris, Gründ, 2002, ISBN 2-7000-3062-1
- ↑ La Ruche, video, Institut National de l'Audiovisuel (INA), interview Louis Morel
- Офіційний сайт
- «Another Wild-Goose Chase — No Sign of the 'Beehive'» (Travel diary with photographs)
- Guillaume, «Françoise and Modigliani at La Ruche — Adventures In Montparnasse» (Travel diary with photographs)
|
