Левенець Михайло
Зовнішній вигляд
Михайло Левенець | |
---|---|
отець Михайло | |
Народився | 29 вересня 1911 Броди, Львівська область |
Помер | 12 лютого 1991 (79 років) Париж |
Громадянство | Австро-Угорщина, УНР, Франція |
Діяльність | священник |
Титул | шамбелян |
Військове звання | капелан, унтерштурмфюрер 14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина» |
Конфесія | УГКЦ |
Нагороди | |
Ми́хайло Ле́венець, отець Михайло Левенець (26 вересня 1911, Броди, Львівська область — 12 лютого 1991, Париж)[1] — священник УГКЦ, капелан[2], дивізійний духовник[3] (головний капелан дивізії «Галичина»[4] після о. Василя Лаби[5]); єдиний капелан у дивізії «Галичина», хто був нагороджений Залізним хрестом II класу.[5]
- Народився у м. Броди Австро-Угорської імперії.
- Від 1933 року вивчав теологію[1].
- У 1938 році став священиком УГКЦ (хіротонія від митрополита Андрія Шептицького); отримав посаду настоятеля Малої духовної семінарії у м. Львові[1].
- У 1939–1941 роках був на посаді секретаря архієпископа Йосифа Сліпого[1].
- У 1943 році був серед перших 12 священників Львівської архієпархії УГКЦ, спрямованих у табори вишколу добровольців 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина». У липні 1943 року був призначений до 29-го полку дивізії «Галичина». За дорученням капелана Василя Лаби він склав статутні вказівки для польових духовників дивізії.[6] Ці вказівки зобов'язували капеланів щонайменше двічі на тиждень проводити з дивізійними вояками бесіди, що виробляли б серед них характер, підтримували дух, виховували чесноти побратимського спільного життя, готовність жертвувати власним життям на благо інших, бути охайними й зберігати військову таємницю, застерігати від саботування обов'язків й утримувати від невиконання наказів їхніх старшин тощо.
- 23 червня 1944 року приїхав у розташування 29-го полку дивізії «Галичина» в селі Ясенів. У німецьких документах, датованих 28 червня 1943 року, значиться, що М. Левенець у ранзі ваффен-унтерштурмфюрера (хорунжого) служить при штабі 29 полку цієї дивізії.
- 16 липня 1944 року рушає на нове місце дислокації підрозділу до села Жарків. Узимку 1944–1945 років у німецьких документах штабу зазначеної дивізії про капелана М. Левенця зазначено, що він входить до складу VI відділу (займався психологічною службою) штабу дивізії з посадою капелана, і у 29-му полку як капелан зазначений також капелан Нагаєвський Ісидор.
- 25 квітня 1945 року був серед вояків Першої української дивізії, що приймали нову присягу. Після капітуляції Німеччини у Другій світовій війні був спочатку інтернований до табору військовополонених у м. Ріміні (Італія)[1], а згодом до Австрії.
- Служив на посаді канцлера Апостольської візитатутури УГКЦ у м. Мюнхені (ФРН); а від 1952 року був на посаді канцлера Апостольського екзархату УГКЦ у м. Парижі (Франція)[1].
- У травні 1955 року очолив засновану у м. Левені (Бельгія) суспільно-релігійну організацію «Український християнський рух»[1].
- У 1962–1984 роках служив парохом катедри «святого Володимира Великого» у м. Парижі[1].
- У 1963 році Папа Римський Павло VI нагородив його званням «шамбелян»[1].
- Помер у м. Парижі, Франція.
- Залізний хрест 2-го класу — за відвагу в боях під Бродами.
- ↑ а б в г д е ж и к о. А. Баб'як Левенець Михайло [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України
- ↑ Колісник Р. «Військова Управа та українська дивізія Галичина». — Торонто, 1990.
- ↑ Крохмалюк Р. Заграва на Сході [Архівовано 30 травня 2018 у Wayback Machine.]. — Головна Управа (Братство колишніх вояків 1-ї Української Дивізії УНА) — Торонто-Нью-Йорк, 1978. — Т. 1. — С. 249—250. (документ ч. 35)
- ↑ Забзалюк Д. Душпастирська служба українських військових формацій першої половини ХХ століття [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]. Монографія. — Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. — 188 с. — С. 131—132, 134, 139, 141. — ISBN 978-611-511-089-6.
- ↑ а б 14-я гренадерская дивизия СС «Галиция» [Архівовано 16 травня 2018 у Wayback Machine.] — 164 с. (рос.)
- ↑ Пилипів І., Делятинський Р. До питання про ставлення греко-католицького духовенства до дивізії «Галичина» (1943—1945 років) [Архівовано 23 червня 2018 у Wayback Machine.] // Галичина: Всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. До 100-річчя від дня народження Степана Бандери / Відп. ред. О. В. Марущенко. — Івано-Франківськ: Інститут історії та політології, 2009. — Ч. 15-16. — С. 373—388.
- Боляновський А. Дивізія Галичина. Історія. — Львів : Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, 2000. — 528 с. — ISBN 966-02-1635-1.
- Боляновський А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939—1945). — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, Канадський інститут українських студій Альбертського університету, 2003. — 686 с. — ISBN 966-613-219-2.
- Забзалюк Д. Душпастирська служба українських військових формацій першої половини ХХ століття. Монографія. — Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. — С. 131-132, 134, 139, 141. — ISBN 978-611-511-089-6.
- Концур-Карабінович Н. Діяльність УГКЦ у період гітлерівської окупації // Греко-католицька церква. Початки підпілля. Монографія. — Івано-Франківськ : Нова зоря, 2011. — 220 с. — ISBN 966-613-219-2.
- Левенець М., о. Під Бродами. ч. 1–4 / М. Левенець. — Лондон : Сурмач, 1984. — 686 с. — ISBN 966-613-219-2.
- о. Михайло Левенець — капелан 29-го полку [Архівовано 25 грудня 2018 у Wayback Machine.];
- Спогади о. Михайла Левенця про липневі події 1944 року («Бродівський котел», прорив з оточення) [Архівовано 25 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- о. Михайло Левенець, капелян 29-го полку. «Спогади». Звіт. [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.]
- Баб'як А. Левенець Михайло [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України
- Стоцький Я. Капелани та духовна опіка в Українській Дивізії військ СС «Галичина» [Архівовано 4 червня 2018 у Wayback Machine.], 25.11.2010. Українська правда, Історична правда.
- Украинцы дивизии СС «Галичина» награжденные германскими наградами[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)