Левицький Роман Володимирович
| Левицький Роман Володимирович | |
|---|---|
| Народився | 18 серпня 1908  Рогачин, Бережанський район, Тернопільська область, СРСР |
| Помер | 11 лютого 1999 (90 років) Равей, Юніон, Нью-Джерсі, США |
| Діяльність | диригент, бандурист, педагог, письменник, співак |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
| Заклад | Український Музичний Інститут в Америці |
| Членство | Капела бандуристів імені Тараса Шевченка |
Рома́н Волод́имирович Леви́цький (18 серпня 1908, с. Рогачин, Львівська область — †11 лютого 1999[1], Нью-Джерсі, США) — український бандурист.
Закінчив Ягеллонський університет в Кракові студії фізичного виховання та частково музичні студії в Краківській консерваторії. Учителював у Кракові, два навчальні роки (1934—1935, 1936—1937) викладав музику і спів у Яворівській гімназії товариства «Рідна школа». Далі вчителював у гімназії в Самборі, був інспектором шкіл на Лемківщині. У 1940 роках працював в учительській семінарії в Криниці на Лемківщині, де керував і хором.
Почав вивчати гру на бандурі в 1947 р. до Української Капели Бандуристів ім. Т. Г. Шевченка.. Користувався вказівками Г. Китастого, П. Потапенка, Г. Назаренка та П. Гончаренка.
Згодом перебрався до Словаччини, де у Братиславі співав в опері, а у подальшому до Австрії, де у Відні диригував церковним хором церкви Св. Варвари. Під час перебування у таборах втікачів у Німеччині керував церковними та світськими хорами.
В 1949 виїхав з дружиною Іриною та дітьми до США, де виступав в ансамблі бандуристів С. Ганушевського та з З. Штокалком. Створив школи гри на бандурі в Народному домі в Нью Джерзі, в Баунд-Брук та в Музичному Інституті в Нью-Йорку. В Нью-Йорку створив Капелу бандуристів ім. Г. Хоткевича. Записав дві платівки з піснями в супроводі бандури.
30 років диригував церковним хором в Перт-Ембою (1963—1993) Нью-Джерсі і 20 років церковним хором у Нью-Йорку і Елизабеті, Нью-Джерсі.
Роман Левицький також писав численні гуморески, оповідання, та фейлетони котрі появлялися у періодичних виданнях. У них він дещо згадував своє життя і переживання. Збірка цих оповідань і гумористичних анекдотів вийшла під назвою «Радість Ближньому: оповідання, гуморески, фейлетони» у 1976 році при видавництві «Говерля» у Нью-Йорку.
- Левицький Р. Еволюція бандури — ж. «Бандура», #7-8, 1984. С.26-30.
- Радість Ближньому: оповідання, гуморески, фейлетони (Нью-Йорк, Видавництво «Говерля», 1976, 112 с.) (Крізь вухо ігли, Хутро, Дві молитви професора Ицького, Пісня — моє життя, Репортаж, Музична заздрість, Горе з платівкою, Наука, Пересічна людина — гумореска, Чому не женяться?, Ніхто не знає, де згубить, а де знайде, Дідько — монолог, Перука, Лице, Інтервю із собою, Дотеп, Дума про правду, Прижмуреним оком: Радість ближньому, Сольо, Прижмуреним оком: «Гепі енд», «72», «Нова Ренеґація», Кмітливість, Вина і кара — оповідання, «Дідусю, чи ти віриш у св. Миколая?», Абітурієнти, Ще одно кохання, Коментар бабуні, Штукар, На одній нозі, Начальний лікар).
- Найстаріший сучасний бандурист — Роман Левицький — ж. «Бандура», #65-66, 1998
- Чорний М. Д. Інтерв'ю з бандуристом Романом Левицьким — ж. «Бандура», #7-8, 1984. С.24-25.
- Р. Савицький. Стихла бандура… Роман Левицький
- Енциклопедія Української Діяспори: [у 7 т.] / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 2009. — Т. 1 : Сполучені Штати Америки. Книга 2. С. 15.
- Левицький Роман Володимирович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 58.
- Левицький Роман [Архівовано 2 січня 2015 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- ↑ за іншими даними — 28.10.2000 — Енциклопедія Української Діяспори: [у 7 т.] / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 2009. — Т. 1 : Сполучені Штати Америки. Книга 2. С. 14.