Італійський хорт
| Італійський хорт | |
|---|---|
| |
| Стандарти породи | |
| AKC | [Toy стандарт] |
| Пес свійський (Canis lupus familiaris) | |
Італійський хорт — елегантний та витончений собака невеликих розмірів декоративної породи.
.jpg)
Маленький італійський хорт походить від грейхаундів, які жили ще в Стародавньому Єгипті поряд із фараонами. Віднайдення численних зображень цих собак на вазах і чашах підтверджують, що італійські хорти пройшли шлях через Лаконію (Греція) й на початку V століття до нашої ери дісталися Італії.
У Стародавньому Римі порода здобула чималу популярність: собак купали, душили парфумами, надавали їм окреме місце на шовкових подушках.
Зображення маленьких хортів також було віднайдено в Помпеях.
Найбільшої популярності порода досягла в епоху Відродження в будинках багатих італійців, наприклад при Медічі. Витончених італійських хортів часто можна побачити на полотнах великих майстрів живопису. Згодом порода стала популярною при королівських дворах: британської королеви Вікторії, російської імператриці Катерини II. Крім того, італійський хорт увесь час супроводжував прусського короля Фрідріха Великого. Існує навіть історія, в якій розповідається про те, як Фрідріх в роки Семирічної війни ховався під мостом зі своїм собакою, коли над його головою проходили ворожі війська. Якби пес пискнув, то їх знайшли б і вбили. Але він змовчав. Коли через кілька років улюбленець помер, Фрідріх висловив свою подяку, особисто поховавши його недалеко від свого палацу в Берліні, на місці поховання королівських осіб.
Тип класичного італійського хорта, відомого у наші дні, був створений тільки у 20-30 роки XX століття. Цьому сприяла стабілізація породи за допомогою схрещування з чужою кров'ю (з випетом для збереження типу хорта і карликовим пінчером для надання малого зросту). Це зробили з метою зберегти породу левреток, яка через надмірне рафінування та інбридинг піддалася дегенерації.
У витонченій левретці з красивим вигином шиї й високим кроком, поза сумнівом, прослідковується схожість з великими хортами.
За вагою розрізняють італійських хортів до 3,5 кг і понад 3,5 кг.
Висота в загривку 33-38 см.
Довга, вузька, з плоским черепом.
Напіввисячі, верхній кінець не закриває раковину, відведені убік, тонкі, ніжні на дотик, не повинні стояти, посаджені максимально далеко від мочки носа.
Досить великі, блискучі, уважні.
Шерсть тонка, щільно прилегла.
Чорне, біле, червоне, блакитне, оленяче, палеве, тигрове або будь-яке з цих забарвлень у поєднанні з білим.