Левін Євген Нісонович
Левін Євген Нісонович | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Народження | 1 квітня 1922 ![]() Харків, Українська СРР ![]() | |||
Смерть | 1 травня 1993 (71 рік) ![]() | |||
Харків, Україна ![]() | ||||
Країна | ![]() ![]() ![]() | |||
Жанр | історичний живопис, батальний жанр, портрет і натюрморт ![]() | |||
Навчання | Харківське державне художнє училище (1941) і Харківський художній інститут (1949) ![]() | |||
Вчитель | Шавикін Дмитро Миколайович ![]() | |||
Діяльність | художник, педагог ![]() | |||
Член | Спілка радянських художників України ![]() | |||
| ||||
Євген Нісонович Левін (1 квітня 1922, Харків — 1 травня 1993, Харків) — український живописець; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1950 року[1].
Народився 1 квітня 1922 року в місті Харкові (нині Україна). Протягом 1937—1941 років навчався у Харківському художньому училищі; у 1941 році та у 1944—1949 роках — у Харківському художньому інституті[1]. Був учнем Дмитра Шавикіна.
У 1949—1950 роках викладав у Ворошиловградському художньому училищі. Мешкав у Харкові в будинку на вулиці Культури, № 12[2]. Помер у Харкові 1 травня 1993 року.
Працював в галузі станкового живопису. У реалістичному стилі створював портрети, історичні і батальні картини, натюрморти. Серед робіт:
- «Квіти» (1950-ті; 1956);
- «Голос Миру» (1951, у співавторстві з Леонідом Шматьком);
- «Перемога під Корсунем» (1954);
- «Сорочинська трагедія. 1905 рік» (1955);
- «Знатний сталевар В. Щендригін» (1959);
- «Партизанське з’єднання Сидора Ковпака» (1959—1960);
- триптих «Ми наш, ми новий світ збудуємо…» (1963);
- «Доярка» (1965);
- «Тарас Шевченко у гостях у селян» (1966);
- «Герої праці» (1967);
- «Будови кличуть» (1968);
- «Володимир Ленін» (1968—1969);
- «Літо. Доярки» (1969);
- «До шефів» (1974);
- «У краю рідному» (1975);
- «Господиня ферми» (1975).
Брав участь у республіканських виставках з 1949 року, всесоюзних — з 1950 року, зарубіжних — з 1951 року.
У 2012 році в Харкові, з нагоди 90-річчя від дня народження художника, на фасаді будинку на вулиці Культури № 12, де протягом 1959—1993 років жив митець, встановлено гранітну меморіальну дошку[2].
- Левін Євген Нісонович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 257.;
- Левін Євген Нісонович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- В. І. Ковтун. Левін Євген Нісонович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
- Народились 1 квітня
- Народились 1922
- Уродженці Харкова
- Померли 1 травня
- Померли 1993
- Померли в Харкові
- Випускники Харківського художнього училища
- Випускники Харківського художнього інституту
- Члени Національної спілки художників України
- Українські живописці
- Радянські художники
- Художники Харкова
- Українські портретисти
- Радянські художники-портретисти
- Українські натюрмортисти
- Радянські натюрмортисти
- Українські художники історичного жанру
- Російські художники історичного жанру
- Українські баталісти
- Радянські художники-баталісти
- Радянські педагоги
- Викладачі Луганського художнього училища
- Художники-реалісти