Перейти до вмісту

Леві Володимир Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Леві.
Володимир Львович Леві
Леві Володимир
Ім'я при народженніКлячко Володимир
Народився18 листопада 1938(1938-11-18) (86 років)
Москва
ГромадянствоСРСР СРСР
Росія Росія
Ізраїль Ізраїль
Діяльністьлікар-психотерапевт, письменник
Сфера роботипсихологія[1], психотерапія[1], поезія[1] і музика[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПерший московський державний медичний університет імені І. М. Сеченова Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокпсихологія
Magnum opus«Мистецтво бути собою»
Сайт: levi.ru

Володимир Львович Леві (рос. Влади́мир Льво́вич Леви́, нар. 18 листопада 1938, м. Москва) — радянський та російський лікар-психотерапевт, психолог; письменник, художник і музикант. Автор наукових робіт і популярних книг з психології та медицини, художньої прози, віршів і пісень, оформлювач власних книг.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 18 листопада 1938 року в м. Москві (РРФСР, СРСР). У дитинстві займався музикою, захоплювався боксом, став кандидатом у майстри спорту[2].

Батько його — доктор технічних наук і професор Леві Лев Ізраїлевич[ru][3], котрий походив з єврейської землеробської колонії Новополтавки Херсонської губернії (Україна)[4].

Мати його — Олена Аркадіївна Клячко, уродженка Антверпена (з родини емігрантів), працювала інженером-хіміком (Володимир Леві до 16 років носив українське прізвище від матері — Клячко Володимир)[5].

Володимир Леві, доктор медичних і психологічних наук[6].

У 1961 р. закінчив Перший московський медичний інститут, і згодом аспірантуру при кафедрі психіатрії там же[7]; працював лікарем швидкої допомоги, працював координатором і лікарем-психіатром у лікарні імені П. П. Кащенко[ru] (Московська психіатрична лікарня № 1)[8][9], потім — психотерапевтом[10][11][12].

Працював науковим співробітником Інституту психіатрії[ru] (Всесоюзний науково-методичний суїцидологічний центр професора А. Г. Амбрумової) Міністерство охорони здоров'я РРФСР[13], де став одним із засновників нового напрямку психологічної медицини: суїцидології[en] — вивчення і профілактики самогубств, брав участь у створенні «телефону довіри[ru]» і кризового стаціонару[14][15][16].

Спільно з А. Г. Амбрумовою працював над дослідженням психологічних аспектів пресуїциду (1974), як «стану особистості з підвищеною ймовірністю скоєння суїцидального акту»[17]. Займався питаннями адиктивної поведінки, психології музичного сприйняття і музикотерапії[18][19][20]. В. Л. Леві і Л. З. Волков в 1970 році дали опис трьох типів патологічної сором'язливості підлітків: шизоїдно-інтровертований, псевдошизоїдний та психостенічний[21][22]

Працював в галузі наукової та практичної психології в Інститутах психології Російської Академії Наук і Академії освіти; займався проблемами виховання дітей, психотерапією дітей та підлітків, психологічною допомогою сім'ям, психотерапією екстремальних станів і криз особистості[23], психологією мистецтва[24][25][26]. Автор більш ніж 60 наукових праць, котрі перекладалися різними мовами.

Великої популярності серед радянської інтелігенції кінця 1960-х, 1970-ті роки набули психологічні практики та психотехніки, і особливо книги молодого Володимира Леві, які пережили декілька перевидань:

  • «Полювання за думкою: Нотатки психіатра» (1967, 1971)
  • «Я і Ми» (1969, 1973)
  • «Мистецтво бути собою» (с підзаголовком: індивідуальна психотехніка; 1973, 1977, 1990).

З 1974 р. член Спілки письменників. Один зі співзасновників Європейського Культурного Клубу. Співзасновник, разом з російськими психологами Свіяшем, Норбековим, Козловим, Ваґіним, Міжнародної асоціації професіоналів розвитку особистості.

У 1980-і роки займався педагогічною психологією[27][28]. Протягом багатьох років співпрацював з журналом і видавництвом «Сім'я і школа» (рос. Семья и школа)[29].

Українською мовою у 1991 р. вийшла книжка В. Леві «Нестандартна дитина» (рос. вид. — 1983).

Здійснює психотерапевтичну практику, займається науковою та літературною роботою. З 2005 року — автор і ведучий популярної радіопрограми «Музична аптека». В січні 2007 року записи передач «Музикальна аптека», а також книги «Самотній друг самотніх» і «Ліки від ліні», надсилались на Міжнародну космічну станцію[30][31].

Одружений, п'ятеро дітей.

Праці та твори

[ред. | ред. код]
  • (рос.)Охота за мыслью: Заметки психиатра. — М., «Молодая гвардия», 1967, 1971.
  • (рос.)Я и Мы. — М., «Молодая гвардия»,. — 1969, 1973.
  • (рос.)Искусство быть собой. — 1973, 1977, 1990. «In Touch & In Tune» (2010) «Искусство быть собой» в переводе на английский язык (переводчица доктор русской словесности Мишель Макгрэт) [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.];
  • (рос.)Искусство быть другим. — 1980, 1993.
  • (рос.)Разговор в письмах. — 1982, 1993.
  • (рос.)Нестандартный ребёнок. — 1983, 1988, 1996.
  • (рос.)Цвет судьбы. — 1988.
  • (рос.)Везёт же людям (1988)
  • (рос.)Исповедь гипнотизёра (в 3-х тт.) — М., «Семья и Школа», 1993.
  • (рос.)Как воспитывать родителей, или Новый нестандартный ребенок.
  • (рос.)Зачёркнутый профиль (2000)
  • (рос.)Приручение страха (2002)
  • (рос.)Вагон удачи (2002)
  • (рос.)Травматология любви (2003)
  • (рос.)Семейные войны (2003)
  • (рос.)Ближе к телу (2003)
  • (рос.)Новое «Искусство быть другим» (обновлённое дополненное издание, 2003)
  • (рос.)Ошибки здоровья. — М., изд-во «Торобоан», 2004.
  • (рос.)Куда жить? (2004)
  • (рос.)Ошибки здоровья (2004)
  • (рос.)Наёмный бог (2005)
  • (рос.)Лекарство от лени (2005)
  • (рос.)Одинокий друг одиноких (2006)
  • (рос.) Новый «Нестандартный Ребёнок» (обновлённое дополненное издание, 2006)
  • (рос.)Не только депрессия, охота за настроением (2007)
  • (рос.)Направляющая сила ума (2008)
  • (рос.)Кважды Ква (2008) — книга стихов, песен и сказок для детей
  • (рос.)Комическая атака (2009)
  • (рос.)Коротко о главном (2010)
  • (рос.)«Memento, Песнь уходящих [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.]» (2011)
  • (рос.)Куда жить (2012)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Леви Владимир (биография) [Архівовано 12 червня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
  3. ↑ Кафедра технологии литейных процессов (рос.)
  4. ↑ Выписки из истории автора [Архівовано 16 березня 2017 у Wayback Machine.].(рос.)
  5. ↑ Семья (Владик Клячко) [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ Леви, Владимир Львович [Архівовано 21 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ В. Л. Леви «Танец с тенью» [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Владимир Леви «Охота за мыслью: заметки психиатра» (1967) [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  9. ↑ Владимир Леви «Я и мы» (1969) [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  10. ↑ Предисловие: Владимир Леви. Искусство быть другим. М.: Молодая гвардия, 1980.(рос.)
  11. ↑ Владимир Леви «Охота за мыслью: заметки психиатра». Второе издание. М.: Молодая гвардия, 1971.(рос.)
  12. ↑ Сайт В. Л. Леви [Архівовано 14 червня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  13. ↑ А. Г. Амбрумова, В. Л. Леви. Личность и суицид. Сборник трудов // Московский научно-исследовательский институт психиатрии. 1974. — Т.19—20. — С.50—54.(рос.)
  14. ↑ И. А. Погодин «Суицидальное поведение: психологические аспекты» (ссылка на А. Г. Амбрумова, B. Л. Леви, 1975) [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  15. ↑ Амбрумова А. Г., Леви В. Л. Социальная дезадаптация и суицид в клинической практике и теории. // Вопросы психоневрологии. — Баку. — 1975. — с. 24—31 [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
  16. ↑ Г. В. Старшенбаум «Суицидология и кризисная психотерапия» (ссылка на Леви 1972, стр. 41)[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
  17. ↑ Взаимосвязь аутоагрессивного поведения и социально-психологической адаптации подростков (ссылка на Амбрумова А. Г., Леви В. Л. Типология пресуицидальных состояний) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]: Амбрумова А. Г., Леви В. Л. Типология пресуицидальных состояний // Клинико-психологические, социальные и правовые проблемы суицидального поведения. Московский НИИ психиатрии. Материалы симпозиума 21—23 октября 1974 года, г. Москва. М., 1974. — С.45—54.(рос.)
  18. ↑ Леви В. Л., Музыка и мозг // Знание—сила. 1964 — № 9; Леви В. Л., Вопросы психобиологии музыки // Советская музыка. 1966 — № 8 (перепечатано в сборнике «Музыкальная психология», М.: Московская государственная консерватория им. П. И. Чайковского, 1992; стр. 92—100); Леви В. Л., Музыкотерапия, или Хорошо забытое старое // Знание—сила. 1968 — № 10 — с.44—46.(рос.)
  19. ↑ Применение музыкотерапии в комплексном лечении лиц с аддиктивным поведением (ссылка на В. Л. Леви, 1978) [Архівовано 14 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  20. ↑ Социально-психологическая профилактика и реабилитация гендерной аддиктивности в подростково-молодежной среде (стр. 4) [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  21. ↑ И. П. Ильин «Патология и эмоции» Глава 17.5 Патологическая застенчивость, стр.429—430.[недоступне посилання](рос.)
  22. ↑ В. Н. Куницына «Трудности межличностного общения» [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.].(рос.)
  23. ↑ Т. В. Голушко. Особенности страхов детей, связанных с проживанием в регионах, пострадавших в результате аварии на Чернобыльской АЭС [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] (автореферат диссертации): ссылка на работу В. Л. Леви «Постэкстремальная психотерапия» в сборнике «Чернобыльский след. Медико-психологические последствия радиационного воздействия» — М., 1992. — С.202—206.(рос.)
  24. ↑ М. Польский «Заметки на полях осени [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]»(рос.)
  25. ↑ Елизаров А. Н., «К вопросу об обучении оказанию психологической консультативной помощи в ситуации неразделенной любви [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.]» // Материалы второй Всероссийской научной конференции «Психологические проблемы современной российской семьи». В 3-х частях. — М.: Гос. НИИ семьи и воспитания РАО и др., 2004.(рос.)
  26. ↑ Феномен коммуникативного мира личности в психологии (стр. 1): 1967.(рос.)
  27. ↑ Леви В. Л., Откуда я взялся? // Семья и школа — 1984. — № 5. — С.28—31; Леви В. Л., Неписаные законы // Семья и школа — 1984.- № 6—7. — С.21—23; Леви В. Л., Страусова защита // Семья и школа — 1984. — № 3. — С.32—35.(рос.)
  28. ↑ Т. А. Чеботникова «Социальная роль и речевое поведение личности: инвариант и варианты» (стр. 5—6 и др.) [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  29. ↑ Леви В. Л., Особо агрессивные дети — чего ожидать, как обращаться // Семья и школа. — 2010. — № 1 — С.12—14; Леви В. Л., Идея Принцевна Авангардова // Семья и школа. — 2010. — № 5. — С.10—11.(рос.)
  30. ↑ Леви на МКС [Архівовано 27 січня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  31. ↑ Книги Владимира Леви на МКС [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]


Зигмунд Фрейд Це незавершена стаття про психолога.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Леві_Володимир_Львович