Дейч Лев Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лев Дейч)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дейч Лев Григорович
Народився26 вересня 1855(1855-09-26)[2][3]
Тульчин, Брацлавський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер4 серпня 1941(1941-08-04)[1][2] (85 років)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьжурналіст, політик
Alma materПерша київська гімназія
Знання мовросійська[2]
ЧленствоПівденні Бунтарі
ПартіяКПРС
ДітиQ60831288?

Дейч Лев Григорович (26 вересня 1855(1855-09-26), Тульчин, Подільська губернія — 4 серпня 1941(1941-08-04), Москва) — відомий діяч міжнародного соціалістичного руху, один із засновників марксистської групи «Визволення праці», затим один із лідерів РСДРП. Історик.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у місті Тульчині (тепер Вінницької області) у єврейській купецькій родині [4].

Від трьох років жив у Києві [5]. Навчався у Першій, а згодом у Другій київських гімназіях.

1874 року брав участь у «ходінні в народ» [6].

В Україні, а, згодом, у Санкт-Петербурзі навчався, товаришував і співпрацював у справах революційного руху з відомими революціонерами Гергієм Плехановим, Іваном Фесенком, Федором Щеколдіним, Павлом Аксельродом та Левом Мечниковим, а також українським громадським діячем і меценатом, знайомим і товаришем Михайла Коцюбинського, Євгена Чикаленка і Павлом Бохановським.

1876 року був заарештований, але втік і перейшов на нелегальне становище. В 1877 — один з організаторів так званої Чигиринської змови — виступу селян Чигиринського повіту, спровокованого підробною царською грамотою. Знову заарештований, у травні 1878 втік з київської в'язниці до Швейцарії. В 1879 приїхав до Санкт-Петербурга, де став членом революційної організації «Земля і воля», а після її розколу — організації «Чорний переділ». У 1880 емігрував. Разом із Г. Плехановим, П. Аксельродом брав участь у створенні першої російської марксистської групи «Визволення праці» (Швейцарія 1883). З 1884 по 1901 перебував на каторзі. З 1903 — один із лідерів меншовиків. У 1907–1917 — в еміграції. Після Лютневої революції повернувся до Росії. До Жовтневої революції поставився негативно, від політичної діяльності відійшов, працював над виданням літературної спадщини Плеханова. Опублікував спогади «За півстоліття», монографію «Роль євреїв в російському революційному русі». З 1928 — персональний пенсіонер.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Дейч Лев Григорьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ (англ.) Ukrainian Jews [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.], Bible Discovered
  5. ↑ Иовчук М. Т., Курбатова И. Н. Плеханов.— М.: Молодая гвардия, 1977.— С. 82.
  6. ↑ Рух студентскої молоді та революціонерів-народників у 1860—1870 роках, що мав за мету освіту народу та революційну агітацію безпосередньо серед селян

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дейч.


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дейч_Лев_Григорович&oldid=41971126