Куліджанов Лев Олександрович

Куліджанов Лев Олександрович
рос. Лев Александрович Кулиджанов
Дата народження	19 березня 1924(1924-03-19)[…]
Місце народження	Тифліс, Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, СРСР
Дата смерті	17 лютого 2002(2002-02-17) (77 років)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Кунцевський цвинтар
Громадянство	СРСР— Росія
Національність	вірменин
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1955) і Тбіліський державний університет
Професія	кінорежисер, сценарист, актор, політик, педагог
Заклад	Кіностудія імені Горького, Всеросійський державний інститут кінематографії і Вищі курси сценаристів і режисерівd
Членство	СК СРСР
Нагороди
IMDb	ID 0474528

Лев Олександрович Куліджанов (19 березня 1924(19240319), місто Тифліс, тепер Тбілісі, Грузія — 17 лютого 2002, місто Москва) — радянський і російський кінорежисер, сценарист, педагог, 1-й секретар правління Спілки кінематографістів СРСР. Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1966—1976 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1976—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7—11-го скликань. Народний артист СРСР, професор. Герой Соціалістичної Праці (16.03.1984).

Життєпис

Народився в родині службовців. Батько, партійний діяч, Олександр Куліджанов (Куліджанян) був репресований в 1937 році. Мати, Катерина Дмитрівна Куліджанова, в грудні 1937 року також була репресована: її засудили і заслали на п'ять років в Акмолінський виправно-трудовий табір. Весь цей час Лев жив з бабусею Тамарою Миколаївною.

З 1941 року завідував бібліотекою в госпіталі міста Тбілісі. У 1942 році закінчив школу і вступив до Тбіліського державного університету на вечірнє відділення, одночасно з 1942 по 1943 рік працював слюсарем Тбіліського інструментального заводу.

Влітку 1944 року поїхав до Москви і поступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії. Однак напівголодне існування в неопалюваному гуртожитку і відсутність матеріальної підтримки серйозно підірвали його здоров'я, змусили кинути навчання і виїхати до Тбілісі, куди після заслання вже повернулася його мати.

У 1946—1948 роках — методист туристично-екскурсійного управління ВЦРПС у Тбілісі, десятник геологічного загону.

У 1948 році знову став студентом режисерського факультету Всесоюзного державного інституту кінематографії, який закінчив у 1955 році. Навчався в майстерні Сергія Герасимова.

З 1955 року — режисер Центральної кіностудії дитячих і юнацьких фільмів імені Максима Горького в Москві. Тоді ж дебютував короткометражним фільмом «Дами» (спільно з Г. Оганісяном, за оповіданням А. Чехова). Перші стрічки «Це починалося так...» (1956) і «Дім, в якому я живу» (1957) знімав разом з Я. Сегелем. В останньому Куліджанов зіграв також одну з ролей.

Продовживши вже свою самостійну режисерську діяльність, він домігся в «Батьківському домі» (1959) і, перш за все, в безсумнівно кращій своїй картині «Коли дерева були великими» (1961) рідкісної душевності, ліризму, щирості, теплоти та людяності в розповідях про тих, кого називають «маленькими людьми».

Член КПРС з 1962 року.

У 1963—1964 роках — начальник Головного управління художньої кінематографії Державного комітету РМ СРСР із кінематографії (Держкіно СРСР).

У 1964—1965 роках — голова Організаційного комітету Спілки кінематографістів СРСР.

У 1965—1986 роках — 1-й секретар правління Спілки кінематографістів СРСР.

Величезним успіхом режисера стала екранізація роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара» (1969). У 1979 році на телебаченні режисер поставив багатосерійну картину «Карл Маркс. Молоді роки», за яку був удостоєний в 1982 році Ленінської премії.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 березня 1984 року за великий внесок в розвиток радянської кіномистецтва, плідну громадську діяльність і в зв'язку з 60-річчям Куліджанову Леву Олександровичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У 1986 році після 5-го з'їзду кінематографістів вийшов зі складу Спілки кінематографістів СРСР.

З 1986 року — режисер-постановник Центральної кіностудії дитячих і юнацьких фільмів імені Максима Горького в Москві. До 1989 року також працював художнім керівником кіноепопеї «ХХ століття». Викладав у Всесоюзному державному інституті кінематографії.

Два останні фільми Куліджанова — «Помирати не страшно» (1991) і «Незабудки» (1994) — знаменують для режисера повернення до своєї творчої манери 1950-х років, тільки більш драматизованої, що не обходить увагою згубні злами сталінської епохи.

Помер 17 лютого 2002 року в Москві. Похований на Кунцевському цвинтарі.

Могила Л. Куліджанова

Нагороди і звання

• Герой Соціалістичної Праці (16.03.1984)
• два ордени Леніна (16.03.1984,)
• орден Трудового Червоного Прапора (18.03.1974)
• орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІІ ст. (Російська Федерація) (19.03.1999)
• медалі
• Ленінська премія (1982)
• Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1971)
• Заслужений діяч мистецтв РРФСР (12.06.1964)
• Народний артист РРФСР (29.09.1969)
• Народний артист СРСР (29.12.1976)

Фільмографія

Режисер-постановник:

• «Дами» (1954, к/м, у співавт.)
• «Це починалось так...» (1956, у співавт.)
• «Дім, в якому я живу» (1957, у співавт.)
• «Батьківський дім» (1959)
• «Втрачена фотографія» (1959)
• «Коли дерева були великими» (1962)
• «Синій зошит» (1964)
• «Злочин і кара» (1969)
• «Зоряна хвилина» (1974, документальний)
• «Карл Маркс. Молоді роки» (1980, т/с)
• «Помирати не страшно» (1991)
• «Незабудки»» (1994) та ін.

Сценарист:

• «Дами» (1954, к/м, у співавт.)
• «Синій зошит» (1964)
• «Злочин і кара» (1969, у співавт.)
• «Зоряна хвилина» (1974, документальний)
• «Карл Маркс. Молоді роки» (1980, т/с, у співавт.)
• «Ризик» (1987, документальний) та ін.

Джерела

• Кулиджанов Лев Александрович [Архівовано 18 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)