Лежень рифовий
Лежень рифовий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() | ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Esacus magnirostris (Vieillot, 1818) | ||||||||||||||||
![]() Мапа поширення виду (світло-зеленим) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Esacus neglectus Burhinus giganteus Wagler, 1829 Burhinus magnirostris | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Лежень рифовий[2] (Esacus magnirostris) — вид сивкоподібних птахів родини лежневих (Burhinidae).
Вид поширений на Андаманських островах, уздовж морського узбережжя на півдні М'янми і Таїланду, в Малайзії, Індонезії, на Філіппінах, Соломонових островах, Вануату, Новій Каледонії, на північному та східному узбережжі Австралії.
Найбільший представник родини. Птах сягає 55 см завдовжки та важить до 1 кг. Верхня частина тіла коричнева, нижня— сірувато-бежева, черево брудно-біле. Голова чорна, лише є надбрівна смуга та горло білі. Дзьоб довгий та міцний, до 7 см завдовжки.
Птах трапляється на морському узбережжі, в манграх і на коралових рифах. Активний вночі, вдень переховується у затінку. Живиться крабами, молюсками, хробаками, рибою та іншою дрібною живністю, які знаходить у припливній зоні. Гніздо облаштовує на піщаних пляжах. Воно має вигляд звичайної ямки. У кладці одне яйце.
- ↑ BirdLife International (2016). Esacus magnirostris: інформація на сайті МСОП (версія 2019.2) (англ.) 11 грудня 2019
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
![]() |
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |