Ілько Лемко
| Ілько Лемко | |
|---|---|
| Народився | 9 липня 1951 (73 роки) Львів, Українська РСР, СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | журналіст, письменник, публіцист, редактор, етнограф, рок-музикант, поет-пісняр |
| Галузь | творче та професійне письмоd[1], публіцистика[1], регіональна історія[1], слова пісніd[1] і рок-музика[1] |
| Alma mater | Ліцей № 8 Львівської міської ради (1968) і Історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
| Знання мов | українська[1] |
| |
Ілько Ле́мко (справжнє Ілля Васильович Семенов; нар. 9 липня 1951, Львів) — музикант, письменник, публіцист, дослідник історії Львова.
Народився у Львові.
Батько походив з Києва, був учасником Другої світової війни, поранений на Курській дузі. До Львова прибув після закінчення війни, працював керівником одного з львівських підприємств.
За переказами, їхнє родинне коріння тягнеться з-піді Львова, звідки походив дід, вояк цісарсько-королівської армії, який після Першої світової війни залишився на Великій Україні, одружився з дівчиною з околиць Холодного Яру й осів у Києві. Тоді його прізвище було Семенів, але в сталінські часи його русифіковано. У 1924 народився син Василь (1924—2015). До Львова Василь Семенов прибув разом з матір'ю, оселившись на вул. Лисенка,10.
Ілля закінчив Львівську школу № 8 (1968) та Львівський державний університет ім. І. Франка за спеціальністю історія (1978). Працював на заводі «Електрон» (1968—1973) робітником, учителем історії у львівській СШ № 80 (1978), потім знову на заводі «Електрон» (до початку 1990-х).
Протягом 1968—1982 — Президент Республіки Святого Саду, культової львівської неформальної тусовки, пов'язаної з рухом хіппі. П'ять разів був притягнутий до відповідальності за антисоціальну діяльність.
Учасник львівських рок-гуртів «Супер Вуйки» (1975—1981; художній керівник, соло-гітара, музика, тексти), «Рух» (1982—1984; соло-гітара).
1995—2007 — програмний директор (редактор ефіру) на радіостанції «Радіо Люкс FM».
Публікації з 1991 року (альманах «ФІРА», з 1998, з 1998 — в газеті Поступ. Автор телепрограми «Легенди старого Львова» (2002), за яку нагороджений Національною премією «Телетріумф» за 2004 рік (номінант цієї ж премії у 2005 і 2006 роках (2–3 місце)), і книги «Львів понад усе» 2003, яка стала культовою.
У 2007—2012 роках — завідувач сектору зовнішньої промоції Львівської міськради.[2]
На презентації альманаху Хіппі у Львові 11 жовтня 2011 оголосив, що рок-гурт Супер Вуйки збирається відновити музичну діяльність. Виступ групи відбувся 4 грудня 2011 у Львові в клубі «Пікассо».
Із 2012 року співпрацює з компанією «Чудо-тур» як автор і гід екскурсійних турів.[3][4]
Нині займає посаду головного редактора у видавництві «Апріорі».
- Львів понад усе. — Львів: ЛА «Піраміда» 2003. — 184 с.
- Афоризми про кохання. — Львів: Апріорі, 2007. — 208 с.
- Розкол України. — Львів, 2008.
- Легенди старого Львова. — Львів: Апріорі, 2008. — 176 с. — ISBN 978-966-8256-91-2
- Історія львівської ратуші. — Львів: Апріорі, 2008. — 128 с.
- Кохання і смерть [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (Львів. 1594 р.). — Львів: Апріорі, 2009. — 128 с.
- Львів повсякденний (1939—2009); у співавт. з Володимиром Михаликом). — Львів: Апріорі, 2009. — 240 с.
- 1243 вулиці Львова (1939—2009); у співавт. з Володимиром Михаликом і Георгієм Бегляровим). — Львів: Апріорі, 2009. — 528 с.
- Сни у Святому саду [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Львів: Апріорі, 2010. — 368 с.
- Три легенди про кохання. — Львів: Апріорі, 2010. — 112 с.
- Цікавинки з історії Львова. — Львів: Апріорі, 2011. — 128 с.
- Доля України. — Львів: Апріорі, 2012. — 272 с.
- Дітям про музику. — Львів: Апріорі, 2013. — 24 с.
- Дітям про безпеку. — Львів: Апріорі, 2013. — 24 с.
- Львів і європейськість. — Львів: Апріорі, 2013. — 136 с.
- Львів. Місто кохання. — Львів: Апріорі, 2013. — 240 с.
- Цікавинки укрмови. — Львів: Апріорі, 2016. — 180 с.
- Топ 25 архітектурних шедеврів Львова: Ілюстрований путівник. — Львів: Апріорі, 2018. — 272 с.
- Львівська минувшина. — Львів: Простір-М, 2020. — 288 с. — ISBN 978-617-7746-77-4
- Омела і Ксенофоб. — Львів: Простір-М, 2024. — 244 с.
- 02.12.2009. Інститут міста. Історичний екскурс. Ілько Лемко (львовознавець, управління інформаційної політики та зовнішніх відносин ЛМР): ч. 1 на YouTube, ч. 2 на YouTube
- Ілько Лемко. Стратегії міста Львова в історичній ретроспективі [Архівовано 6 червня 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Структура підрозділів Львівської міської ради. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
- ↑ Авторські екскурсії Ілька Лемка. chudotour.com.ua. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
- ↑ Екскурсії з Ільком Лемком. chudotour.com.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 17 травня 2020.
- І. В. Мельник Лемко Ілько [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Життєпис на неофіційній сторінці «Дзиґи» [Архівовано 27 травня 2010 у Wayback Machine.]
- Писатель Илько Лемко: «В молодости я выпивал бутылку „Московской“ с горла за 14 секунд» (рос.)
- Високий Замок. Ілько Лемко «розколов Україну»
- Високий Замок. Навіщо в алфавіті літера «м», якщо немає молока, масла, м'яса, муки?
- Радіо Свобода. Історія Львова на хлопський розум [Архівовано 24 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- ZAXID.NET. Запах мочи веет с Востока… (рос.)
- ZAXID.NET. Блог Ілька Лемка
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | FAST: 1595663 · GND: 1028465114 · GKG: /g/122pwszp · ISNI: 0000000117935660 · LCCN: nb2004304067 · MAK: 9810640734205606 · NKC: js2017961731 · NTA: 315995769 · NUKAT: n2010233557 · SUDOC: 16592893X · VIAF: 163363995 |