Леонардо Вінчі
| Леонардо Вінчі | |
|---|---|
| італ. Leonardo Vinci | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1690[1][2][…] |
| Місце народження | Стронголі, Провінція Кротоне, Калабрія, Італія |
| Дата смерті | 27 травня 1730[1][2][…] |
| Місце смерті | Неаполь, Неаполітанське королівство[1][5] |
| Громадянство | Неаполітанське королівство |
| Професії | композитор, капельмейстер |
| Вчителі | Gaetano Grecod |
| Жанри | опера |
| Членство | Неаполітанська музична школа |
 Файли у Вікісховищі | |
Леонардо Вінчі (італ. Leonardo Vinci; близько 1690, Стронголі — 27 травня 1730, Неаполь)[6] — італійський композитор епохи бароко, видатний представник неаполітанської оперної школи.
Вивчав музику в неаполітанській консерваторії Повері-ді-Джезу-Крісто (Conservatorio dei Poveri di Gesù Cristo), де навчався у композитора Гаетано Греко. «Сліпий-удавальник» («Lo Cecato fauzo»; Неаполь, 1719) — перша опера на неаполітанському діалекті. Найбільш відома рання опера — комедія «Li zite 'n galera» (Неаполь, 1722; традиційно перекладається як «Дівчата на галері», проте вірніше буде перекласти назву як «Наречені на човні»)[7]. Одним з перших використовував тексти П'єтро Метастазіо для своїх опер. Всього написав понад 25 опер, у тому числі «Катон в Утиці» (Рим, 1728; з неї дотепер популярна арія «Confusa, smarrita») і «Упізнана Семіраміда»[8] («Semiramide riconosciuta»; Рим, 1729). Також залишив твори духовної музики (ораторії, кантати та ін.). «Артаксеркс» («Artaserse») — найбільш успішний твір композитора (особливо популярна звідти арія «Vo solcando» в кінці I дії), після написання якого, він раптовою помер. Обставини смерті Вінчі не з'ясовані. Сучасний дослідник К. Маркстром допускає, що композитор був отруєний чоловіком-рогоносцем, з дружиною якого Вінчі необачно вступив в любовний зв'язок[9].
Опера «Артаксеркс», відновлена в наші дні[10][11], вперше була представлена публіці 4 лютого 1730 року в «Teatro delle Dame» (до наших днів не зберігся) в Римі[12]. Примітний той факт, що після римської прем'єри «Артаксеркс» утримувався в репертуарі різних європейських театрів ще більше 10 років.
На противагу пануючому бароковому оперному стилю, який представляв Алессандро Скарлатті, Вінчі встановив цілий ряд нових особливостей (проста й витончена мелодія, тематичний контраст, значне зниження ролі поліфонії та ін.), характерних для передкласичного стилю. Ця тенденція була сприйнята композиторами-сучасниками, що прагнули оновити «стару» оперу.
Примітка. В дужках вказана дата прем'єри.
- Сліпий-удавальник (Lo cecato fauzo, 1719)
- Lo scagno (1720)
- Lo scassone (1720)
- Lo castiello sacchiato (1720)
- Барон з Троккі (Lo Barone di Trocchia, 1721)
- Дон Чіччо (Don Ciccio, 1721)
- Наречені на човні (Li zite 'n galera, 1722)
- Свято Вакха (La festa di Bacco, (1722)
- Лабіринт (Lo labborinto, 1723)
- Сулла-диктатор (Silla dittatore, 1723)[13]
- Фарнак (Farnace; 1-а ред., 1724; 2-а ред., 1729)
- Вірна дружина (La mogliera fedele, 1724)
- Геракл (Eraclea, 1724)
- Партенопа (Partenope; ін. назва La Rosmira fedele, 1725)
- Астіанакт (L'Astianatte, 1725)
- Покинута Дідона (Didone abbandonata, 1726)
- Сир, цар Персії (Siroe, Re di Persia, 1726)
- Ернелінда (Ernelinda, 1726; ін. назва: La fede tradita e vendiciata)
- Сигізмунд, цар Польщі (Gismondo, Re di Polonia, 1727; ін. назва: Il vincitor generoso)
- Падіння децемвірів (La caduta dei Decemviri, 1727)
- Катон в Утиці (Catone in Utica, 1728)
- Медей (Medo, 1728)
- Упізнана (викрита) Семіраміда (La Semiramide riconosciuta, 1729)
- Александр в Індії (Alessandro nell'Indie, 1729)
- Суперечка богів (La contesa de 'numi, 1729)
- Максиміан (Massimiano, 1729)
- Артаксеркс (Artaserse 1730)
- Публій Корнелій Сципіон (Publio Cornelio Scipione, 1722)
- Іфігенія в Тавриді (Ifigenia in Tauride, 1725)
- Тріумф Камілли (Il trionfo di Camilla, 1725)
- Флавій Аніцій Олібрій (Flavio Anicio Olibrio, 1 728)
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119448009 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ British Museum person-institution thesaurus
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ За іншими даними народився в селі Вінчі під Флоренцією{{подст:АИ}}.
- ↑ Синопсис і пояснення заголовка див. тут [Архівовано 6 лютого 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ Варіант перекладу: «Осоромлена Семіраміда».
- ↑ Markstrom K.S. The operas of Leonardo Vinci, Napoletano. Hillsdale, N.Y.: Pendragon Press, 2007, p.342-344.
- ↑ Анонс релізу «Артаксеркса» за участю Філіпа Жарусскі, Макса Емануеля Ценчіча, Франко Фаджолі і інших контратенор під керівництвом диригента Дієго Фазоліса. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 6 липня 2020.
- ↑ Kathleen Kuhlmann sings Vo Solcando Un Mar Crudele from Artaserse by Leonardo Vinci. Архів оригіналу за 7 грудня 2015. Процитовано 6 липня 2020.
- ↑ У зв'язку з папським указом, забороняли жінкам з'являтися на сценах Риму (діяв до 1798 роки), всі жіночі партії на прем'єрі виконували чоловіки.
- ↑ Markstrom K. S.. The operas of Leonardo Vinci, Napoletano. — Hillsdale, N.Y. : Pendragon Press, 2007. — ISBN 9781576470947.
- Markstrom KS The operas of Leonardo Vinci, Napoletano. Hillsdale, NY: Pendragon Press, 2007. ISBN 9781576470947.
- Вінчі, Леонардо // Музичний словник Гроува. Москва, 2007, с.196.
- Біографія (англ. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.])
- Лібрето опери «Artaserse» [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.] (італ.)
- Лібрето опери «Артаксеркс» російською мовою (еквірітміческій переклад) [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.]
