Перейти до вмісту

Леонідов Леонід Миронович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леонідов Леонід Миронович
Народився22 травня (3 червня) 1873[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 серпня 1941(1941-08-06)[1][2][…] (68 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, РРФСР, СРСР[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНоводівичий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьтеатральний режисер, кінорежисер, актор театру, кіноактор, актор, театральний педагог, педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьтеатр[4], акторське мистецтво[4], постановкаd[4] і педагогіка[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВище театральне училище імені М. С. Щепкіна і Рішельєвський ліцей Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор мистецтвознавства[d]
Знання мовросійська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМосковский Художественный театр
Роки активностіз 1896
ДітиЛеонідов Юрій Леонідович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
IMDbID 0503068 Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вольфензон.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Леонідов.

Леонід Миронович Леонідов (справжнє прізвище — Вольфензо́н, по батькові Меєрович; нар. 22 травня (3 червня) 1873, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія — пом. 6 серпня 1941, Москва, РРФСР, СРСР) — російський, радянський актор, режисер, педагог. Народний артист СРСР (1936). Кавалер ордена Леніна (1937). Доктор мистецтвознавства (1939).

Біографія

[ред. | ред. код]

Сім'я, дитинство

[ред. | ред. код]
Леонідів у ролі Лопахіна («Вишневий сад»). Фото Карла Фішера

Леонід Вольфензон народився 1873 року в Одесі у забезпеченій єврейській сім'ї[5]. Батько — Меєр Веніамінович Вольфензон (1838—1911), був в Одесі маклером. Його дружина, уроджена Софія Максиміліановна Ексельбірт (народилася на початку 1850-х, померла 1910 року), доводилася йому племінницею. Таким чином, мати майбутнього артиста була йому одночасно і двоюрідною сестрою. Такий близькоспоріднений шлюб спричинив відомі наслідки: два старші брати Леоніда мали вроджені дефекти і виховувалися у спеціальній медустанові. Як пише сам Леонідов: «Їх навчили говорити. Щоправда, їхня розмова справляла важке враження на тих, хто їх чув уперше. Звук гортанний, що виходить із горла з якимось скрипом. Розуміли вони інших за рухом губ… Так що доброї дикції я навчився спілкування зі своїми глухонімими братами»[5].

Молодший брат Леонідова, Яків Меєрович, сценічне прізвище Волков, став згодом заслуженим артистом Російської РФСР; в 1946 році — в Московському театрі сатири святкувалося 45-річчя його творчої діяльності[6]. У зв'язку з цим їх мати іронізувала: «Яке нещастя: два сини глухонімих і два актори»[5].

Творчість

[ред. | ред. код]

Під час навчання в Рішельєвській гімназії (1883—1889, не закінчив) захопився аматорським театром. Був актором аматорських труп Товариства образотворчих мистецтв при Одеській міській думі (1889—1892) та Міській народній аудиторії (режисер Григорій Матковський) (1894—1895), яка грала переважно для робітників[7]. У цей час прийняв псевдонім Леонідів.

У 1892-1894 роках відбував військову повинність як вільнопризначений 8-ї роти 14-го стрілецького полку в Одесі.[8]

У 1895 році, після невдалої спроби вступити до трупи Миколи Соловцова, поїхав до Москви вступати до Імператорського театрального училища (нині — Вищого театрального училища імені М. С. Щепкіна). Під час навчання брав участь у ранках Малого театру, грав у випускній виставі училища «Ліс» Олександра Островського (Мілонов), проте через рік покинув училище і повернувся до Одеси. Тут служив у трупі Соловцова, яка виступала в Києві та Одесі (1896—1901), зіграв, зокрема, Солоного у «Трьох сестрах» — одній із найкращих постановок п'єси Антона Чехова[9].

У 1901 році перейшов до Московського театру Ф. Корша (режисер Микола Синельников), а через два роки на запрошення Володимира Немировича-Данченка — до Московського художнього театру, де прослужив 38 років (до кінця життя). Костянтин Станіславський вважав актора «єдиним російським трагічним актором».

Займався режисурою.

Обіймав відповідальні посади в Художньому театрі: був завідувачем трупи та репертуаром у 1921—1922 роках, заступником директора театру у 1927—1928, перебував у Раді (1932, разом з Василем Качаловим та Іваном Москвіним), керував за відсутності керівників, з 1939 року входив до Художньої ради МХАТу під головуванням Володимира Немировича-Данченка.

З 1918 року знімався у кіно. Працював на радіо.

Файл:Леонидов Леонид Миронович.jpg
Могила Леоніда Леонідова на Новодівичому цвинтарі Москви.

У 1920-х роках викладав у Драматичній студії ім. Ф. І. Шаляпіна. Працював із молоддю в Оперно-драматичній студії К. С. Станіславського (нині — Електротеатр Станіславський). В останні роки життя викладав у Державному інституті театрального мистецтва ім. А. В. Луначарського (ГІТІС) акторська майстерність; з 1935 був деканом акторського факультету, з 1939 — художнім керівником інституту; доктор мистецтвознавства (1939), професор (1939). Серед його учнів Євген Полосін.

Автор статей з теорії театрального мистецтва.

Жив у Москві на вулиці Кузнецький Міст у прибутковому будинку Хомякова. Помер 6 серпня 1941 року у Москві. Похований на Новодівичому цвинтарі.

Родина

[ред. | ред. код]

Звання та нагороди

[ред. | ред. код]

Творчість

[ред. | ред. код]

Театральні роботи

[ред. | ред. код]

Акторські

[ред. | ред. код]
Театр Соловцова
Театр Коршу
Московський Художній театр
1-а студія МХТ
  • 1917 — «Калхас» А. П. Чехова — Калхас
  • 1918 — «Росмерсхольм» Г. Ібсена — Ульрік Брендель (1-я студія МХТ)

Режисерські

[ред. | ред. код]
Московський Художній театр

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Акторські роботи

[ред. | ред. код]

Режисерські

[ред. | ред. код]

Афоризми та висловлювання Леонідова (або приписувані йому)[11]

[ред. | ред. код]
  • Автори п'єс часто не відіграють жодної ролі.
  • Близькі люди завжди здаються недалекими.
  • У суперечках вироджуються істини.
  • Все не тільки не так просто, але й просто не так.
  • Згадуючи, він забувався.
  • Якщо подобається, вважайте, що вийшло.
  • Якщо вам не подобається ваш начальник, поставте себе його місце.
  • Кому він потрібний — таке немовля, вустами якого говорить істина?
  • Кінці з кінцями можна зводити без кінця.
  • На всякого мудреця простоти не напасешся.
  • Не витрачайте нерви на те, на що ви можете витратити гроші.
  • Ніщо не обходиться так дешево, як те, без чого можна обійтися.
  • Погоду робить той, хто знає, звідки дме вітер.
  • Троянди гарні, поки свіжі шипи.
  • Так любив футбол, що дивився лише хокей.

Література

[ред. | ред. код]
  • Енциклопедичний словник. Т. 2. — М. «Велика Радянська енциклопедія», 1954. — С. 250.

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Пам'яті Сергія Єсеніна (Троцький)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б в г Леонидов Леонид Миронович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ а б в Прошлое и настоящее (воспоминания) // Леонид Мироновоч Леонидов. Воспоминания, статьи, беседы, переписка, записные книжки / В. Я. Виленкин. — М. : Искусство, 1960. — С. 41-142.
  6. ↑ Комментарии // Леонид Мироновоч Леонидов. Воспоминания, статьи, беседы, переписка, записные книжки / В. Я. Виленкин. — М. : Искусство, 1960. — С. 683—731.
  7. ↑ МХТ им. А. П. Чехова: Леонид Леонидов. Архів оригіналу за 10 березня 2019. Процитовано 18 січня 2022.
  8. ↑ Леонидов Леонид Миронович — Киносозвездие — авторский проект Сергея Николаева. Архів оригіналу за 27 листопада 2013. Процитовано 18 січня 2022.
  9. ↑ Твердохлебов И. Ю. Три сестры // Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т. / АН СССР. Институт мировой лит. им. А. М. Горького. — М. : Наука, 1978. — Т. 13. Пьесы. 1895—1904 (30 січня). — С. 446. Архівовано з джерела 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
  10. ↑ Sem40 — Центральный Еврейский Ресурс. Архів оригіналу за 22 вересня 2013. Процитовано 8 червня 2012.
  11. ↑ Личности и афоризмы [Архівовано 19 січня 2022 у Wayback Machine.], на сайте неправильно указано отчество
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Леонідов_Леонід_Миронович&oldid=44448619