Перейти до вмісту

Агутін Леонід Миколайович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Леонід Агутін)
Леонід Миколайович Агутін
рос. Леонид Николаевич Агутин
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'ярос. Леонид Николаевич Агутин
Дата народження16 липня 1968(1968-07-16) (56 років)
Місце народженняМосква, СРСР
Роки активності1991 — тепер. час
Громадянство Росія
 СРСР
Професіїспівак, композитор, поет-пісняр, режисер, гітарист, поет, аранжувальник, режисер-постановник, автор пісень
ОсвітаМосковський державний університет культури і мистецтв
Співацький голостенор
Інструментифортепіано, гітара і вокал[d][1]
ЖанриПоп-музика, Джаз, Боса-нова, Шансон, Кантрі
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація)
Заслужений артист Російської Федерації
БатькоМикола Агутінd
У шлюбі зАнжеліка Варум
Офіційний сайт
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

Леонід Миколайович Агутін (рос. Леонид Николаевич Агутин; нар. 16 липня 1968, Москва, РРФСР,СРСР) — радянський і російський співак, поет-пісняр, композитор, музикант, автор пісень, аранжувальник, режисер театрально-масових вистав. Заслужений артист Російської Федерації (2008)[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 16 липня 1968 року в родині музиканта Миколи Петровича та педагогині Людмили Леонідівни Агутіних (до шлюбу Школьникової).

Батько співав у ВІА «Блакитні гітари», був лауреатом конкурсу «Братиславська ліра», працював адміністратором в групах Стаса Наміна, в групах «Весёлые ребята», «Співаючі серця» і «Пісняри». Останнім часом — музичний критик[3].

Мати — викладачка початкових класів, Заслужений вчитель Російської Федерації, працювала в школі № 791 в Москві[3].

У віці шести років вступив до музичної школи. Потім, паралельно з навчанням у середній школі № 863 міста Москви, закінчив московську джазову школу при Будинку культури «Москворіччя» по класу фортепіано. З 1986 року по 1988 рік служив в радянських прикордонних військах на радянсько-фінському кордоні.

1992 року закінчив Московський державний інститут культури за спеціальністю «Режисер-постановник театрально-масових вистав»[4].

З 1989 року їздив по союзних республіках СРСР з гастролями у складі відомих російських колективів як «розігрівальний» артист. 1992 року стає лауреатом Міжнародного конкурсу молодих виконавців естрадної пісні «Ялта — 92» з піснею «Босоногий хлопчик», а 1993 року — лауреатом Міжнародного конкурсу молодих виконавців популярної музики «Юрмала — 93».

Особисте життя

[ред. | ред. код]
  • Перша дружина — Світлана Бєлих, з якою Леонід розлучився у 1993 році, проживши з нею близько п'яти років[5].
  • Фактичний шлюб — Марія Воробйова, балерина. Познайомилися у 1994 році в Парижі[6].
    • Дочка — Поліна Леонідівна Воробйова (народилася 1997), жила з мамою та прийомним батьком в Італії, а зараз її сім'я переїхала до Франції.
  • Друга дружина — Анжеліка Варум (нар. 26 травня 1969), радянська та російська естрадна співачка з українським корінням, акторка, Заслужена артистка Російської Федерації (2011). Пара разом з 1997 року. Шлюб подружжя уклало 14 липня[7] (за іншими даними 18 липня[8]) 2000 року Росії, а весілля зіграли у Венеції.
    • Дочка — Єлизавета Варум[9](н. 9 лютого 1999), з 2003 року живе в Маямі. Створила свою рок-групу «Without Gravity» («Без тяжіння»), з якою виступає на концертах в школах, пише для групи музику, грає на гітарі.
  • Сестра (по батькові) — Ксенія Миколаївна Агутіна (нар. 1 вересня 1980).
  • Сестра (по батькові) — Марія Миколаївна Агутіна (нар. 13 червня 1982).
  • Син (позашлюбний) — Андрій Агутін (нар. 22 квітня 1997).

Дочки Леоніда, Поліна та Єлизавета Агутіна, вперше побачилися влітку 2012 року, в Парижі, до цього спілкувалися по скайпу[10][11].

Творчість

[ред. | ред. код]

1994 року вийшов перший сольний альбом співака — «Босоногий хлопчик», який навесні того ж року стає хітовим та піднімає на саму вершину музичного шоу-бізнесу. 1994 року стає номінантом та перемагає в трьох номінаціях: «Співак року», «Пісня року» та «Альбом року» з хітовими піснями: «Хоп хей, ла ла лей» і «Голос високої трави». У квітні 1995 року здійснює чергове досягнення в російському шоу-бізнесі, зібравши два аншлагових концерту в спортивно-концертному комплексі «Олімпійський». У грудні 1995 року співак випускає другий сольний альбом — «Декамерон». Поряд з такими артистами, як Філіп Кіркоров, Валерій Меладзе та група «Любе», є одним з рекордсменів за кількістю отриманих ним премій «Золотий грамофон».

Живе і працює в Москві.

У 2005 та легендарний американський джазовий гітарист Ел Ді Меола, лауреат багатьох музичних нагород, в тому числі і «Греммі», записали спільний студійний альбом «Cosmopolitan Life». Диск вийшов у продаж в Росії, Великої Британії, Німеччині, Австрії, Канаді і в США. Загальна продаж диска перевищила 900.000 копій за перші 6 місяців. Альбом впевнено тримався кілька місяців у «гарячих джазових десятках» Європи та Америки і був названий «музичним мостом між культурами».[джерело?] Але в Росії цей джазовий альбом не був оцінений по достоїнству, про що говорить сам артист:

«Звичайно, мені було прикро, що платівку з Ел Ді Меола, з якою за кордоном ми півроку трималися в списку 12 топ-артистів, не оцінили на батьківщині. Все-таки музика робиться для людей, а не лише для окремих фахівців, але я не ображений увагою аудиторії, тому в мене не було істерик, що я невизнаний геній»[12].

Пізніше, 3 лютого 2008 року в Європі вийшов у продаж DVD-фільм «COSMOPOLITAN LIVE. Al Di Meola and Leonid Agutin». На диску — дві глави. Перша глава «Портрет» — документальний фільм про світове турне Агутіна та Меоли на підтримку альбому «Cosmopolitan Life» та відеокліпи на пісні з альбому. У другому розділі — запис концерту «Montreux Jazz Festival» на джазовому фестивалі в Монтре (Швейцарія). DVD одразу потрапив у ТОР-20 музичних чартів джазових відео Європи та Америки[13].

29 грудня 2008 Леонід Агутін Указом Президента Російської Федерації Дмитра Медведєва було присвоєно почесне звання «Заслужений артист Росії»[14].

У 2009 Леонід Агутін випустив першу книгу своїх віршів та пісень «Нотатки 69», написаних ним протягом останніх десяти років, про які сам Леонід відгукується так:

«Мої вірші — це мій світогляд, моє кредо і моя життєва позиція… Я впевнений, що щиро і ненадуманих народжені рядки, можуть змусити прислухатися, посміятися або поплакати»[15].

У 2011 Леонід Агутін в парі з актрисою Тетяною Лазаревої брав участь в українському шоу «Зірка + Зірка», а в 2012 разом з Федором Добронравовим став переможцем музичного телепроєкту"Дві зірки" на Першому каналі.

В жовтні 2012 Агутін став членом журі і наставником в музичному телепроєкті Першого каналу «Голос». Як і решті суддям проекту «Голос», йому було зроблено офіційну пропозицію про участь в вересні 2013 у другому сезоні проекту. Леонід Агутін відповів позитивно, за умови, що склад суддів змінюватися не буде (в першому сезоні «Голосу» разом з Леонідом Агутіним членами журі були Олександр Градський, Пелагея та Діма Білан).

26 липня 2013 на сцені концертного залу «Дзинтарі» в Юрмалі в рамках Міжнародного конкурсу молодих виконавців популярної музики"Нова хвиля"відбувся творчий вечір Леоніда Агутіна, присвячений його 45-річчя та 20-річчю артистичної діяльності. Ведучими вечора були Анжеліка Варум та Валерій Сюткін. У грандіозному музичному поданні взяли участь більше сорока зірок російської та зарубіжної естради, які виконали в «живому» звуці хіти, написані композитором Леонідом Агутіним, у супроводі його музичного оркестру «Есперанто»[16].

Перемога в телешоу «Дві зірки»

[ред. | ред. код]

2012 — Леонід Агутін переміг у проекті «Дві зірки» на Першому каналі (IV сезон), в дуеті з Федором Добронравовим, набравши 436 балів і 28 % у голосуванні телеглядачів. Протягом усього сезону дует виконав такі музичні композиції:

  1. «Вечір на рейді» — 40 балів.
  2. «Іноді» (створивши дует «Співаючі погони») — 40 балів.
  3. «Таємниця склеєних сторінок» — 40 балів (оплески стоячи).
  4. «Жінці, яку люблю» — 39 балів.
  5. «Прощальна» — 40 балів.
  6. «Нічна розмова» — 40 балів.
  7. «Ля-ля-фа» — 40 балів.
  8. «Oops!» («Співаючі погони») — 40 балів.
  9. «Antonio sOng» — 40 балів.
  10. «Чудо-острів» разом з ансамблем «Суліко» — 37 балів (оплески стоячи).
  11. «Поворот» — 40 балів та перемога.

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України[17].

В лютому 2022 року висловився проти російського вторгнення в Україну[18].

Альбоми

[ред. | ред. код]
  • 1994 — «Босоногий хлопчик»
  • 1995 — «Декамерон»
  • 1998 — «Літній дощ»
  • 1998 — «Найкращий»
  • 2000 — «Службовий роман»
  • 2000 — «Леонід Агутін»
  • 2003 — «Дежа вю»
  • 2004 — «Нова колекція»
  • 2004 — «Найкращі пісні»
  • 2005 — «Cosmopolitan Life» (спільний проект з Елом ді Меола)
  • 2007 — «Любов. Дорога. Смуток та Радість»
  • 2012 — «Бути частиною твого»
  • 2012 — «Романси»
  • 2012 — «Час останніх романтиків»
  • 2013 — «Таємниця склеєних сторінок»

Книга

[ред. | ред. код]
  • 2009 — «Нотатки 69» —перша книга віршів та пісень Леоніда Агутіна, написаних ним протягом останніх десяти років[15].
  • 2014 — «Поезія звичайних днів [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.]» — подарункове видання з найкращими віршами, піснями та нотами, авторськими нотатками, витягами з інтерв'ю, фотографіями.

Участь у документальних фільмах

[ред. | ред. код]

Визнання

[ред. | ред. код]

Державні нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Громадські нагороди та премії

[ред. | ред. код]

Дипломи фестивалю «Пісня року»

[ред. | ред. код]
  • 1994 — диплом фестивалю «Пісня року».
  • 2011 — диплом фестивалю «Пісня року».

Премії «Золотий грамофон»

[ред. | ред. код]
  • 1996 — лауреат премії за пісню «Двері в небеса» (I церемонія).
  • 1997 — лауреат премії в дуеті з Анжелікою Варум за пісню «Королева» (II церемонія).
  • 1998 — лауреат премії в дуеті з Анжелікою Варум за пісню «Лютий» (III церемонія).
  • 1999 — лауреат премії в дуеті з Анжелікою Варум за пісню «Все в твоїх руках» (IV церемонія).
  • 2002 — лауреат премії в дуеті з Анжелікою Варум за пісню «Якщо ти коли-небудь мене пробачиш» (VII церемонія).
  • 2003 — лауреат премії в дуеті з гуртом «Відчайдушні шахраї» за пісню"Кордон" (VIII церемонія).
  • 2006 — лауреат премії в дуеті з Володимиром Пресняковим за пісню «Аеропорти» (XI церемонія).
  • 2007 — лауреат премії в дуеті з Анжелікою Варум за пісню «Дві дороги, два шляхи» (XII церемонія).
  • 2008 — лауреат премії за пісню «Не йди далеко» (XIII церемонія).
  • 2012 — лауреат премії в дуеті з Анжелікою Варум за пісню « Як не думати про тебе ' '» (XVII церемонія)[20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Montreux Jazz Festival Database
  2. ↑ а б Указ Президента Российской Федерации Д. Медведева от 29 декабря 2008 года № 1875 «О присвоении почётного звания „Заслуженный артист Российской Федерации“ Агутину Л. Н.» // graph.document.kremlin.ru. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 3 січня 2015.
  3. ↑ а б Биография Леонида Агутина // c-cafe.ru. Архів оригіналу за 8 квітня 2011. Процитовано 3 січня 2015.
  4. ↑ Официальный сайт Леонида Агутина // agutin.com. Архів оригіналу за 20 грудня 2008. Процитовано 3 січня 2015.
  5. ↑ Леонид Николаевич Агутин — биография // to-name.ru. Архів оригіналу за 18 жовтня 2011. Процитовано 3 січня 2015.
  6. ↑ Биография Леонида Агутина // paparazzi.ru. Архів оригіналу за 17 жовтня 2011. Процитовано 3 січня 2015.
  7. ↑ Леонид Агутин и Анжелика Варум отметили оловянную свадьбу // kp.by (15 июля 2010 года)[недоступне посилання]
  8. ↑ Леонид Агутин и Анжелика Варум. О боязни стадионов, о том, кто из них кому служит и почему их дочка живёт отдельно, пара впервые рассказала ОК! // ok-magazine.ru (18 ноября 2008 года). Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 3 січня 2015. [Архівовано 2015-01-03 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Почему дочери Леонида Агутина не носят его фамилию? // eg.ru (15 июля 2013 года). Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 3 січня 2015.
  10. ↑ Леонид Агутин: «Анжелика до сих пор вдохновляет меня на стихи!». Сегодня «босоногому мальчику» исполняется 45 лет (16 июля 2013 года) // kp.ru. Архів оригіналу за 3 березня 2015. Процитовано 3 січня 2015.
  11. ↑ Леонид Агутин: «Когда мои дочки, наконец, познакомились, я улыбался от счастья, как дурак» // 7days.ru (июль 2013 года). Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 3 січня 2015.
  12. ↑ Леонид Агутин: «У меня не было истерик, что я непризнанный гений» // mk.ru (12 июля 2013 года). Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 3 січня 2015.
  13. ↑ ВИДЕО. Анонс. Вышел фильм на DVD «Cosmopolitan Live» (AL DI MEOLA & LEONID AGUTIN) // agutin.com (3 февраля 2008 года). Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 3 січня 2015. [Архівовано 2013-10-14 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Награждённые государственными наградами Российской Федерации // kremlin.ru (дата проведения церемонии награждения — 5 марта 2009 года). Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 3 січня 2015.
  15. ↑ а б Книга стихов и песен Леонида Агутина «Записная книжка 69» // agutin.com. Архів оригіналу за 12 січня 2013. Процитовано 3 січня 2015.
  16. ↑ ВИДЕО. Творческий вечер Леонида Агутина к его 45-летнему юбилею — «Новая волна» (2013) // youtube.com (26 июля 2013 года). Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 3 січня 2015.
  17. ↑ Агутін Леонід Миколайович [Архівовано 2 червня 2017 у Wayback Machine.] // «Миротворець»
  18. ↑ «Стыдно и больно». Как звезды отреагировали на события на Украине. РБК Стиль. Процитовано 13 липня 2023.
  19. ↑ Биографический документальный фильм «Леонид Агутин. „Капля сожаления“» // 1tv.ru (21 июля 2013 года). Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 3 січня 2015.
  20. ↑ XVII церемония вручения народной музыкальной премии «Золотой Граммофон» за 2012 год // rusradio.ru (1 декабря 2012 года). Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 3 січня 2015. [Архівовано 2013-11-03 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Агутін_Леонід_Миколайович&oldid=44059464