Леопольд Мартин Карасінський
| Леопольд Мартин Карасінський | |
|---|---|
| Народження | 6 жовтня 1886 |
| Смерть | 27 вересня 1952 (65 років) |
| Країна (підданство) | .svg){kind=small} Республіка Польща |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | модерн, функціоналізм |
| Найважливіші споруди | Управління міських електричних закладів |
| Містобудівні проєкти | Професорська колонія |
| Членство | SARPd |
 Леопольд Мартин Карасінський у Вікісховищі | |
Леопо́льд Ма́ртин Карасі́нський (пол. Leopold Marcin Karasiński; 6 жовтня 1886, Лежайськ — 27 вересня 1952, Вроцлав) — львівський архітектор.
Народився 6 жовтня 1886 року у місті Лежайськ (нині Підкарпатського воєводства)[1]. Закінчив львівську Промислову школу (1902), Львівську політехніку (1907). Заснував у Львові власну архітектурну фірму (1909). До 1914 року споруджував переважно житлові будинки. Брав участь у військових діях Першої світової війни. У міжвоєнний період перейшов до стилістики функціоналізму. Створив спілку з архітектором Тадеушем Врубелем. Активно застосовував залізобетонні конструкції. У 1939 році обраний у VI окрузі заступником члена міської ради за списками Католицько-народного блоку[2]. Інженерно-архітектурне та будівельне бюро Леопольда Карасінського до початку другої світової війни містилося в кам'яниці на вул. Романовича, 6[3]. Помер у Вроцлаві.
- Львівські будівлі зведені за проєктами Карасінського
- Кам'яниці на нинішній вулиці Старосольських, 3, 5 (1909—1910)[4].
- 80-квартирний житловий будинок працівників гміни Львова на нинішній вулиці Жовківській. Проєкт 1931 року, співавтор Тадеуш Врубель. Керував спорудженням Максиміліан Кочур.[5].
- Палац спорту і критий басейн на площі Петрушевича, 4 (1932—1934)[6].
- Будівля нинішньої середньої школи № 28 на вулиці Архипенка, 28 (1932, друга адреса — Тютюнників, 2).
- Перебудова житлового будинку на вулиці Личаківській, 5 (1924).
- Будинок Управління міських електричних закладів Львова. Нині Обласне управління СБУ на вул. Вітовського, 55 (1935—1936). Проєкт розроблено у співавторстві з Тадеушем Врубелем, за участі Оттона Федака. Спорудженню передував конкурс, на якому проєкт не здобув призового місця, однак таки був прийнятий до реалізації[7].
- Колишній Будинок лікарів на вулиці Конопницької, 3 (1935—1937).
- Нинішній палац культури імені Гната Хоткевича на вулиці Кушевича, 1 (1933—1938).
- Комплекс відкритих басейнів «Залізна вода» (нині «Динамо») на вулиці Стуса. Збудований у 1934—1938 роках. Співавтор Адам Козакевич[6].
- Комплекс вілл «Професорська колонія» (1930-ті, співавтори Тадеуш Врубель, Максиміліан Кочур).
- Нереалізовані
- Конкурсний проєкт будівель Товариства взаємного страхування у Львові на вулиці Пекарській (1911, спільно із Леопольдом Райсом). За умовами конкурсу комплекс мав складатись із трьох будівель: готелю, адміністративного корпусу і прибуткового будинку. II місце[8].
- Проєкт костелу святої Анни у Львові, створений для конкурсу 1912 року. Здобув одне з трьох третіх місць.[9] Був вирішений у формах сильно зміненого необароко зі «свійськими» мотивами[10].
- Проєкт будівлі Гімнастичного товариства «Сокіл IV». Здобув II місце на конкурсі 1914 року.[11].
- Конкурсний проєкт учительської семінарії у Пщині (1925, спільно з Тадеушем Врубелем). II місце.[12].
- Два проєкти санаторію у Криниці-Здруй. Розроблені спільно з Тадеушем Врубелем для конкурсу 1926 року. Один здобув III місце, другий отримав відзнаку журі[13].
- Проєкт Ремісничо-промислової школи в Познані. Був придбаний журі на конкурсі 1927 року. Співавтор Тадеуш Врубель[14].
- Конкурсний проєкт корпусів механічного і електротехнічного факультетів Львівської політехніки (1937, спільно з Тадеушем Врубелем, при співпраці Вітольда Раковського і Юліана Бжуховського). III місце[15]
-
Житловий будинок (вул. Архипенка, 28) -
Палац культури імені Гната Хоткевича -
Колишній будинок управління Міських електричних закладів -
Колишній Будинок лікарів
- ↑ Cielątkowska R. Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej. — Gdańsk: Art-Styl, 1998. — S. 307. — ISBN 83-905682-7-6. (пол.)
- ↑ Wykaz mandatów w wyborach do Rady miejskiej we Lwowie // Gazeta Lwowska. — 3 czerwca 1939. — № 123. — S. 2.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa ze spisem miejscowości wojew. lwowskiego na rok 1939. — S. 28. (пол.)
- ↑ Мельник І. В. Головна вулиця Нового світу // Львівський Новий Світ та південні околиці Королівського столичного міста Галичини від Святого Юра до Наварії. — Львів : Центр Європи, 2014. — С. 72. — 1000 прим. — ISBN 978-966-702282-2.
- ↑ Poświęcenie kamienia węgielnego pod dom robotników gminy m. Lwowa // Słowo Polskie. — 26 października 1931. — № 294. — S. 7. (пол.)
- ↑ а б Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 542. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- ↑ Rozstrzygnięcie konkursu na gmach Miejskich Zakładów Elektrycznych we Lwowie // Architektura i Budownictwo. — 1934. — № 9. — S. 296; Konkurs na gmach Miejskich Zakładów Elektrycznych we Lwowie // Kurjer Powszechny. — 23 czerwca 1934. — № 169. — S. 6.
- ↑ Konkurs Towarzystwa wzajemnych ubezpieczeń urzędników prywatnych we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 10. — S. 148—154; Nowy hotel «krakowski» we Lwowie // Gazeta Lwowska. — 18 października 1911. — № 237. — S. 3. (пол.)
- ↑ Rozstrzygnięcie konkursu na szkice kościoła Św. Anny we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 59; Wyciąg z protokołu sądu konkursowego // Czasopismo Techniczne. — 1912. — № 18. — S. 238, tabl. XXIV.
- ↑ Blaschke K. Kościół parafialny p. w. Św. Anny i dawny klasztor OO. Augustynianów // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego. — Kraków: Antykwa, 2011. — Т. 19. — S. 58, 71, 74. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-89273-92-5. (пол.)
- ↑ Kronika lwowska // Nowa Reforma. — 20 lipca 1914. — № 288. — S. 2. (пол.)
- ↑ Kronika // Architekt. — 1925. — № 8. — S. 32; Protokół z posiedzenia sądu konkursowego nad planami gmachu seminarjum nauczycielskiego w Pszczynie // Architekt. — 1925. — № 9. — S. 7—9. (пол.)
- ↑ Protokół // Architekt. — 1926. — № 6—7. — S. 18-19, 31, 41. (пол.)
- ↑ Różne // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 10. — S. 337. (пол.)
- ↑ Rozstrzygnięcie konkursu powszechnego na projekt gmachów Wydziału Mechanicznego i Elektrotechnicznego Politechniki Lwowskiej // Architektura i Budownictwo. — 1937. — № 10. — S. 390; Wynik konkursu na gmach Wydziału Mechanicznego i Elektrycznego Politechniki // Gazeta Lwowska. — 30 grudnia 1937. — № 295. — S. 2. (пол.)
- Бірюльов Ю. О. Карасінський Леопольд Марцин // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 102—103. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- Ю. О. Бірюльов Карасінський Леопольд // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — С. 299. — ISBN 978-966-02-6472-4.