Лепіота червонопластинчаста

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Гриби (Fungi)
Підцарство:	Вищі гриби (Dikarya)
Тип:	Базидієві (Basidiomycota)
Підтип:	Agaricomycotina
Клас:	Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Підклас:	Agaricomycetidae
Порядок:	Агарикальні (Agaricales)
Родина:	Печерицеві (Agaricaceae)
Рід:	Білопечериця (Leucoagaricus)
Вид:	Лепіота червонопластинчаста

Біноміальна назва

Leucoagaricus leucothites
(Vittad.) Wasser, 1977

Синоніми

Hypophyllum scissum Paulet, ^[1]

Agaricus naucinus Fr., ^[2]
Leucoagaricus naucinus (Fr.) Singer, ^[3]
Agaricus holosericeus J.J. Planer, ^[4]
Agaricus leucothites Vittad., ^[5]
Lepiota densifolia Gillet, ^[6]
Lepiota carneifolia Gillet, ^[7]
Lepiota olgae Velen., ^[8]
Leucoagaricus subcretaceus Bon, ^[9]
Leucoagaricus subcretaceus Bon, ^[10]

Посилання

Вікісховище:	Leucoagaricus leucothites
EOL:	195732
MB:	355733
IF:	355733

Лепіота червонопластинчаста (Leucoagaricus leucothites (Vittad.) Wasser) — гриб з родини печерицевих. Місцеві назви: парасолька гладка, ковпак рожевопластинчастий.

Будова

Шапка 3-10 см у діаметрі, товстом'ясиста, дзвоноподібна, потім опуклорозпростерта, кремово-біла, іноді у центрі жовтувата, гола, шовковисто-матова, зрідка тонкоповстиста. Пластинки білі, широкі, з віком рожевуваті. Спорова маса рожевувата. Спори 7-9,5 Х 4,5-6 мкм, безбарвні, еліпсоподібні. Ніжка висотою 5-10 см та 1-1,5(2) см в діаметрі, в основі потовщена, булавоподібна, біла, гола, шовковиста, з пухою серцевиною, з вузьким нестійким кільцем. М'якуш білий, зі слабким приємним грибним смаком та запахом.

Життєвий цикл

Росте у липні — серпні.

Поширення та середовище існування

Зустрічається по всій Україні. Росте у мішаних лісах, на галявинах, узліссях, у садах, парках, на полях, луках, пасовищах. Надає перевагу багатим гумусом ґрунтам.

Практичне використання

Добрий їстівний гриб (форма жовтіюча — неїстівна). Використовують свіжим.

Див. також

Список видів роду лепіота.

Примітки

↑ Traité sur les Champignons Comestibles: tab. 150: 1-2, t. 150:1-2 (1793)
↑ Epicrisis Systematis Mycologici: 16 (1838)
↑ Lilloa 22: 418 (1951)
↑ Indici Plantarum Erffurtensium Fungos et Plantas quasdam nuper collectas. Addit. III: 17 (1788)
↑ Descr. Funghi mang. Italia: 310 (1835)
↑ Les Hyménomycètes ou Description de tous les Champignons qui Croissent en France 1: 68 (1874)
↑ Les Hyménomycètes ou Description de tous les Champignons qui Croissent en France 1: 65 (1874)
↑ Ceske Houby 2: 210 (1920)
↑ Documents Mycologiques 11 (43): 64 (1981)
↑ Documents Mycologiques 13 (49): 49 (1983)

Джерела

Lepiota naucina // Mycobank.org, — CBS-KNAW Fungal Biodiversity Center Utrecht, 2016. — URL [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
Kummer, P. 1871. Der Führer in die Pilzkunde. :1-146
Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 102—103.

[1] Traité sur les Champignons Comestibles: tab. 150: 1-2, t. 150:1-2 (1793)

[2] Epicrisis Systematis Mycologici: 16 (1838)

[3] Lilloa 22: 418 (1951)

[4] Indici Plantarum Erffurtensium Fungos et Plantas quasdam nuper collectas. Addit. III: 17 (1788)

[5] Descr. Funghi mang. Italia: 310 (1835)

[6] Les Hyménomycètes ou Description de tous les Champignons qui Croissent en France 1: 68 (1874)

[7] Les Hyménomycètes ou Description de tous les Champignons qui Croissent en France 1: 65 (1874)

[8] Ceske Houby 2: 210 (1920)

[9] Documents Mycologiques 11 (43): 64 (1981)

[10] Documents Mycologiques 13 (49): 49 (1983)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]