Перейти до вмісту

Леухін Ніканор Андрійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леухін Ніканор Андрійович
Народження22 липня 1918(1918-07-22)
с. Нижня Ненінка, зараз Солтонського району Алтайського краю [1] (за іншими даними с. Антоново[2] або с. Антонівка[3] Масканурської сільради Новотор'яльского району Марийской АССР (зараз Респу́бліка Марій Ел)
Смерть18 червня 1944(1944-06-18) (25 років)
с. Язвин[3] Паричського (зараз Світлогорського) району Гомельської області, Білорусь (за іншими даними біля с.Паричі Гомельської області бів тяжко поранений, помер в медсанбаті[4])
ПохованняПаричі
КраїнаСРСР СРСР
Рід військартилерія
Роки служби1939–1944
Званнягвардії сержант
Командуваннякомандир 76-мм гармати артбатареї 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битвиРадянсько-німецька війна
Битва на Курській дузі
Битва за Дніпро
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоної Зірки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Леухін.

Леухін Ніканор Андрійович (22.07.1918 — 18.06.1944) — учасник Радянсько-німецької війни, командир 76-мм гармати артбатареї 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту. Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії сержант[5].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 4 липня 1918 року в с. Нижня Ненінка, зараз Солтонського району Алтайського краю[1] (за іншими даними с. Антоново[2] або с. Антонівка[3] Масканурської сільради Новотор'яльского району Марийской АССР (зараз Респу́бліка Марій Ел). Жмв у селі Верхня Неня, працював у колгоспі, потім на хлібозаводі у Кемеровській області РФ.

Призваний до Червоної Армії в жовтні 1939 року. На фронті з березня 1943 року на посаді командира 76-мм гармати артбатареї 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Учасник Курської битви в районі Понирі-Ольховатка. За зразкове виконання бойових завдань і проявлені мужність і героїзм нагороджений орденом Червоної Зірки[6].

Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро на північ від Києва у вересні 1943 року, в боях при захваті і утриманні плацдарму в районі сіл Глібівка і Ясногородка (Вишгородський район Київської області) на правому березі Дніпра. В нагородному листі командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М. П. написав, що вночі з 23 на 24.09.1943 року Леухін в числі перших переправився з гарматою на правий берег Дніпра, викотив гармату на відкриту позицію і прямою наводкою підбив танк і самохідну гармату противника, знищив до роти піхоти[7].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії сержанту Леухіну Ніканору Андрійовиччу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[8].

Леухін Н. А. бере участь у подальшому звільненні України, а потім Білорусі. 18 червня 1944 року,під час боїв за визволення с. Язвин[3] Паричського (зараз Світлогорського району) Гомельської області гвардії сержант Леухин помер від отруєння протиіпритною рідиною (згідно з інформацією зі списку втрат 75 ГвСД https://cdn.obd-memorial.ru/html/imagelink?path=c250398a-b2c5-4738-8083-9a1b1799fc62 ) з[9]а іншими даними — при форсуванні ріки Березина біля с. Паричі бів тяжко поранений і помер в медсанбаті[10]).

Похований у братській могилі в смт. Паричі Гомельської області[11].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
  2. ↑ а б Герои Советского Союза Лебедев Бастраков Громов Загайнов Леухин (рос.)
  3. ↑ а б в г ЛЕУХИН Никанор Андреевич [Архівовано 2014-12-24 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Герои фронта, герои тыла [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  6. ↑ Приказ 75-й гвардейской стрелковой дивизии № 16-н от 15.7.1943 года (рос.)
  7. ↑ ЦАМО Фонд 33. — Оп.793756, д.27, запись 150018798, стр.508 {{ref-ru}
  8. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2015-10-09 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп.682525, д.48, запись 12057300 (рос.)
  9. ↑ https://cdn.obd-memorial.ru/html/imagelink?path=c250398a-b2c5-4738-8083-9a1b1799fc62
  10. ↑ Герои фронта, герои тыла [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ Паричи. Справочно-информационный портал г.п. Паричи [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ Реферат по Истории Алтайского края [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ AMIC.RU :: Информационное агентство «АМИТЕЛ» [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 (рос.)
  • Навечно в сердце народном. 3-е изд., дополненное и исправленное. — Минск: Гл.ред. Белорус.сов.энцикл., 1984 (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Леухін_Ніканор_Андрійович&oldid=43821625