Лещата
Ле́ща́та[1] (прасл. *leščatь, від *leskati — «ударяти», «розщепляти»; за іншими версіями, назва пов'язана з пол. kleszcze чи нім. Leiste — «брусок»)[2] — затискальний інструмент, переважно з гвинтовим механізмом, для встановлення та закріплення матеріалів і виробів для обробки. Складається із корпусу та двох лещатових губ, одна губа з яких зазвичай нерухома і виконана єдиною з корпусом, а інша рухома притискається до деталі, що закріплюється за допомогою гвинтового механізму.
Прообразом лещат були ковальські кліщі (у діалектах їх можуть називати «лещатами»[1]), на які для постійного утримування надягали сталеве кільце (шпандир). Необхідність постійного затискання оброблюваної деталі привела до винайдення лещат з гвинтом. Перші гвинти для лещат за відсутності верстатів робили вручну, рубали зубилом та допилювали напилками.
Розрізняють лещата:
- ручні[3] (шарнірні, з конічним кріпленням і пружинні), котрі при застосуванні утримуються в руках;
- слюсарні (настільні)[4], що закріплюється до слюсарного верстака;
- верстатні з ручним чи механізованим (пневматичним або гідравлічним) затискним механізмом[5], та встановлюються як слюсарних верстаках так і на металообробних верстатах (свердлильних, фрезерних тощо);
- столярні (передні та задні — як частина столярного верстака).
Ручні, слюсарні та верстатні лещата виготовляють металевими (корпусні деталі з чавуну СЧ20 або сталей 45, 45Л, ходові гвинти із сталі 45Х, гайки з чавуну СЧ30 або бронзи БрО5Ц5С5, накладки притискних губок з інструментальної сталі У7, У8) столярні лещата — дерев'яними.
- ↑ а б Лещата // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ ГОСТ 28241-89 Тиски ручные. Технические условия.
- ↑ ГОСТ 4045-75 Тиски слесарные с ручным приводом. Технические условия.
- ↑ ГОСТ 16518-96 Тиски станочные с ручным и механизированным приводами. Общие технические условия.
- Копелевич В. Г., Спиридонов І. Г., Буфетов Г. П. Слюсарна справа. — К.: Освіта, 1997. — 206 с. — ISBN 966-04-0068-3
- Макієнко М. І. Загальний курс слюсарної справи. — К.: Вища школа, 1994. −311 с. — ISBN 5-11-004084-2
- Кропивницький М. М. Загальний курс слюсарної справи. — К.: Техніка, 1970. — 344 с.
- Кірик М. Д. Механічне оброблення деревини та деревних матеріалів: підручник для вищих навч. закл. / М. Д. Кірик ; Національний лісотехнічний ун-т України. — Л. : КН, 2006 . — 412 с.: рис. — Бібліогр.: с. 403 .
- «Лещата» [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] в Академічному тлумачному словнику української мови в 11 томах. Т. 4, С. 481.
- Н. А. Щемелев. Тиски // Большая Советская Энциклопедия [Архівовано 13 квітня 2010 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про металообробку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |