Перейти до вмісту

Леїн Вольдемар Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леїн Вольдемар Петрович
Народився7 липня 1920(1920-07-07)[1]
станція Бугриш Казанської залізниці, тепер Удмуртія, Російська Федерація
Помер27 червня 1987(1987-06-27) (66 років)
Москва, СРСР
ПохованняТроєкуровське кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьлатиш
Діяльністьполітик
Alma materДВНЗ ДонНТУ
Знання мовросійська
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Слави III. ступеня медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Вольдемар Петрович Леїн (7 липня 1920(19200707), станція Бугриш Казанської залізниці, тепер Удмуртія, Російська Федерація — 27 червня 1987, місто Москва) — радянський державний діяч, міністр харчової промисловості СРСР, секретар ЦК КП Латвії. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1971—1976 роках. Член ЦК КПРС у 1976—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині залізничного майстра. З 1930 року разом із родиною проживав у місті Сталіно (Донецьку).

У 1938—1942 роках — студент електротехнічного факультету Донецького індустріального інституту.

У 1942—1943 роках — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Демобілізований за станом здоров'я.

У 1943—1945 роках — студент Московського технологічного інституту легкої промисловості.

У 1945—1948 роках — начальник виробничо-технічного відділу, головний механік Ризької кондитерської фабрики «Лайма».

Член ВКП(б) з 1946 року.

У 1948—1949 роках — секретар комітету КП(б) Латвії Ризької кондитерської фабрики «Лайма».

У 1949—1950 роках — інструктор, заступник завідувача відділу Ризького міського комітету КП(б) Латвії.

У 1950—1952 роках — голова виконавчого комітету Красноармійської районної ради депутатів трудящих міста Риги.

У 1952—1956 роках — голова виконавчого комітету Лієпайської міської ради депутатів трудящих Латвійської РСР.

У 1956—1958 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК КПРС.

У 1958—1960 роках — начальник Управління промисловості продовольчих товарів Ради народного господарства (раднаргоспу) Латвійського економічного адміністративного району

У 1960—1961 роках — 2-й секретар Ризького міського комітету КП Латвії.

30 березня 1961 — 19 січня 1970 року — секретар ЦК КП Латвії з питань промисловості.

Одночасно 7 грудня 1962 — 1 грудня 1964 року — голова Бюро ЦК КП Латвії із керівництва промисловістю і будівництвом.

15 січня 1970 — 22 листопада 1985 року — міністр харчової промисловості СРСР.

З листопада 1985 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 27 червня 1987 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Нагороди і звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]