Лизогуб Яків Кіндратович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Лизогуб
Яків Кобиза (Кобизенко)
Ім'я при народженніЯків Лизогуб
Народився1620(1620)
Гельмязів
Помер9 серпня 1689(1689-08-09)
Чернігів
ПохованняЄлецький монастир
Країна Гетьманщина
Національністьукраїнець
Місце проживанняГетьманщина
Alma materКиєво-Могилянська академія
Посаданаказний гетьман
Військове званняполковник канівський, полковник чернігівський
Конфесіяправославний
РідЛизогуби
БатькоKondraty Ivanovich Lyzohubd
У шлюбі зAgafia Barand
ДітиЮхим Лизогуб
Герб
Герб

Яків Кіндратович Лизогуб (*1620[1], Гельмязів — †9 серпня[2] 1698, Чернігів) — український військовий і політичний діяч, полковник канівський (16661669), чернігівський (16871698).

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Народився Яків Кобиза (Кобизенко) Лизогуб у містечку Гельмязів, у родині козака Гельмязівської сотні.

В 1667 році Яків Лизогуб брав участь у посольстві Івана Брюховецького до московського царя. В період гетьманства Петра Дорошенка призначався генеральним осавулом (1669-74) і наказним гетьманом (1670, 1673). Брав участь у вербування калмицької кінноти в армію Гетьманщини. У Лизогубівському літописі зазначено, що 1665 р. лівобережний гетьман «посилав Якова Лизогуба, асаула генерального», запросити калмиків для допомоги у війні з поляками. Той успішно впорався із завданням і у 1665 році калмицька кіннота успішно воювала на боці Гетьманщини, зокрема у битві під Білою Церквою.[3]

У 1674 році перейшов на службу до гетьмана Івана Самойловича. Мешкав у Конотопі.

У 1687 році був одним з претендентів на гетьманську булаву. В 1687-98 роках — чернігівський полковник, учасник Чигиринських походів 1677 і 1678 та Кримських походів 1687 і 1689. Під час здобуття Азова в 1696 році був наказним гетьманом (див. Азовські походи 1695-96).

Помер у Чернігові, був похований в усипальниці Успенського собору Єлецького монастиря.

Був одружений з Агаф'єю Баран, у шлюбі мав 6 дітей — 5 дочок Євдокію (у шлюбі Гамалія), Гафію (у шлюбі Манджос), Марію († 1737), Домникію (у шлюбі Кандиба, † 1749), Пелагію (у шлюбі Томара) та єдиного сина Юхима.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Чухліб Т. В. Козацьке коріння Миколи Гоголя. — К.: Наш час, 2009. — С.35-48.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 25 травня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Як голодні козаки Азов у 1696 році взяли. www.golos.com.ua (укр.). Процитовано 6 вересня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]