Перейти до вмісту

Лиманська школа українського народного церковного будівництва другої половини 18 століття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Лиманська школа українського народного церковного будівництва другої половини 18 століття. Сформувалася на основі традицій народного храмового будівництва Слобожанщини. Виділяється яскравою оригінальністю архітектурних форм, особливістю конструктивних рішень у дереві. Храми цього типу зосереджувалися довкола села Лиман, що й дало назву школі. Характерні риси церковних будівель цієї школи зафіксував (у 1920—30-х рр.) С. Таранушенко. Жодна з пам'яток лиманської школи не збереглася. Усі будівлі мали подібне планування: хрещаті, у центрі споруди ставилися зруби у формі квадрата з обтятими кутами (неправильного 8-кутника), до квадрата з 4 боків прилягали гранчасті рамена (рукави, бічні верхи) менших розмірів. Верхи храмів були дуже високими, мали 4—5 заломів. Найвідомішими пам'ятками цієї школи були: Свято-Троїцька церква (1751) в селі Черкаський Бишкин, Введенська церква (1761, будівничий Яким Погрібняк) в Благодатному, Свято-Михайлівська церква (1798) і Воздвиженська церква (1805) в селі Лиман, Свято-Покровська церква (1771) в селі Олешні, Свято-Михайлівська церква (1789) в с. Осинове, Свято-Успенська церква (1797) в с. Воронівка та ін. Стилістично близькими до цих споруд були також Свято-Троїцький собор (1778, будівничий Яким Погрібняк) у місті Новоселиці та Свято-Миколаївський собор (1795) Медведівського монастиря на Чигиринщині.

Згідно з урядовою програмою відтворення визначних пам'яток історії та культури України, ухваленою 1999 року, передбачено відбудову кількох пам'яток, що належать до лиманської школи, — Свято-Михайлівської церкви в с. Осинове та Свято-Михайлівської церкви в с. Верхній Бишкин.

Література

[ред. | ред. код]
  • Таранушенко С. А. Монументальна дерев'яна архітектура Лівобережної України. — К., 1976.
  • Тарас Я. М. Українська сакральна дерев'яна архітектура: Словник-довідник. — Львів, 2006.

Джерела

[ред. | ред. код]