Лисенко Іван Ілліч
| Лисенко Іван Ілліч | |
 | |
| Народження: |
1871  Маріупольський повіт, Російська імперія |
|---|---|
| Смерть: |
1933 |
| Країна: |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Релігія: |
православ'я |
| Партія: |
Трудова група |
| Автограф: | 
|
Іван Ілліч Лисенко (1871—1933) — селянин, депутат Державної думи I скликання від Катеринославської губернії.
Українець за національністю. Селянин з посада Олександрівський Покровської волості Маріупольського повіту Катеринославської губернії. Закінчив 4 класи Прилуцької гімназії. Служив конторником на тютюновій фабриці Стілоті в Києві[1], пізніше був учителем парафіяльної школи. Відбував військову повинність у Варшаві. Надалі займався сільським господарством на 4 десятинах казенної землі в Маріупольському повіті Катеринославської губернії. Свого наділу у Лисенка не було. Лисенко не був членом будь-якої партії, але повністю він був прихильником формули «Земля і Воля»[2].
14 квітня 1906 обраний до Державної думи I скликання від з'їзду уповноважених від волостей Катеринославської губернії. Увійшов у Трудову групу. 1 травня 1906 року увійшов в Українську громаду[3]. Член Аграрної комісії. Підписав заяву про утворення Комісії з розслідування злочинів посадових осіб.
10 липня 1906 року в Виборзі підписав «Виборзьку відозву» і за це був засуджений за ст. 129, ч. 1, п. п. 51 і 3 Кримінального Уложення[2] (до 3 місяців в'язниці та позбавлений права балотуватися на будь-які виборні посади).
22 (09) вересня 1906 року газета «Биржевые ведомости» повідомляла з села Дядькове, що там затриманий колишній член Державної думи від Катеринославської губернії Лисенко в стані сильного збудження. Хворий бігав з криком: «Мене переслідують озброєні, рятуйте». Як повідомила газета «Прийнятий за злодія, Лисенко був побитий міліціонерами мальцевського заводу»[4].
12 грудня 1906 року повідомлялося, що І. І. Лисенко перебував у Маріупольській в'язниці та був там судовим слідчим[5] .
У січні 1907 року був висланий з південного гірничозаводського району на час воєнного стану. Після зняття воєнного стану повернувся додому, але через п'ять днів справник оголосив Лисенку розпорядження губернатора про продовження висилки на час дії положення про надзвичайну охорону та необхідність виїхати протягом 24 годин[6].
Помер у 1933 році. Похований на Горському кладовищі у Ленінградській області.
Прадід єпископа Каскеленського Геннадія (Гоголева).
- Государственная дума Российской империи: 1906—1917. Б. Ю. Иванов, А. А. Комзолова, И. С. Ряховская. Москва. РОССПЭН. 2008. С. 336. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Боиович М. М. Члены Государственной думы (Портреты и биографии). Первый созыв. М.: Тип. Товарищества И. Д. Сытина. 1906 С. 101. [Архівовано 10 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Первая Государственная Дума. Алфавитный список и подробные биографии и характеристики членов Государственной Думы. [Архівовано 20 грудня 2012 у Wayback Machine.] — М.: Тип. Товарищества И. Д. Сытина, 1906. — 175 с.
- Государственная Дума первого призыва. Портреты, краткие биографии и характеристики депутатов. — Москва: «Возрождение», 1906. C. 112.
- Российский государственный исторический архив. Фонд 1278. Опись 1 (1-й созыв). Дело 80. Лист 5; Фонд 1327, Опись 1. 1905 год. Дело 141. Лист 69 оборот; Дело 143. Лист 44 оборот.
- ↑ Боиович М. М. Члены Государственной думы (Портреты и биографии). Первый созыв. М.: Тип. Товарищества И. Д. Сытина. 1906 С. 101. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
- ↑ а б Хронос. Лысенко Иван Ильич. Архів оригіналу за 19 січня 2020. Процитовано 10 квітня 2022.
- ↑ Коник А. А. Украинские крестьяне на выборах в I Государственную Думу. // Отечественная история. — 2006. — № 3. — С. 103—114. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2022.
- ↑ Сумасшествие бывшего депутата // Биржевые Ведомости вечер, 22.09.1906. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 10 квітня 2022.
- ↑ Вестник Мариуполя, № 3 от 12-го декабря 1906 г., вторник. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
- ↑ Выборгский процесс. Иллюстрированное издание. СПб.: Типогр. т-ва «Общественная польза». 1908. С. 255.
