Перейти до вмісту

Лисенко Роман Анатолійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лисенко Роман Анатолійович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження27 березня 1985(1985-03-27)
Люботин, Харківська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть2 серпня 2023(2023-08-02) (38 років)
Кліщіївка, Бахмутська міська громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
(Загиблий у бою)
ПохованняЛюботин Редагувати інформацію у Вікіданих
Псевдо«Лука»
Військова служба
Роки служби2022—2023
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Медаль «Захиснику Вітчизни»

Рома́н Анато́лійович Лисе́нко (27 березня 1985, м. Люботин, Харківська область, УРСР — 2 серпня 2023, с. Кліщіївка, Бахмутський район Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Нагороджений Орденом за мужність III ступеня (посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]
Старший солдат Роман Лисенко з антидроновою_рушницею

Роман Лисенко народився у м. Люботин 27 березня 1985 року. З дитинства професійно займався боксом. Після смерті батьків жив разом зі своїм старшим братом Андрієм. Працював, займався бізнесом[1]. Був головою квартального комітета «Сонячний». В перші дні повномасштабного вторгнення російської армії в Україну Роман разом Андрієм пішли добровольцами у ряди Збройних сил[2].

25 лютого 2022 року на своїй сторінці в Фейсбук він написав:

"Всі дорослі, відповідальні, усвідомлені громадяни повинні взяти участь у збереженні незалежності та цілісності нашої країни. Хто як і чим зможе, а чоловіки повинні записуватися в тероборону. Та виконувати свій обов'язок, щоб потім не було соромно. Мені теж є багато чого втрачати. Разом ми сила!"[3] 

Служив у 92 окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка на посаді головного сержанта 2 взводу 9 роти 3 механізованого батальйону. У складі свого підрозділу брав участь у боях за Харків. Влітку 2023 року брав участь у наступі українських сил під Бахмутом в районі Кліщіївки. Роман геройськи загинув у бою 2 серпня 2023 року[2]. Чин за загиблим відбувся 11 серпня на Алеї слави на Новому кладовищі м. Люботин.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указами Президента України від 27 грудня 2023 року № 855/2023 та від 10 листопада 2023 року № 746/2023 «Про відзначення державними нагородами» за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку, нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня Лисенко Романа Анатолійовича (посмертно)[4][5].

Розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації від 26.07.2024 року № 514 "В", вулиця Глінки була перейменована на вулицю Романа Лисенка[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ФОП ЛИСЕНКО РОМАН АНАТОЛІЙОВИЧ Харківська область на сайті VKURSI.PRO. Vkursi (укр.). Процитовано 9 березня 2024.
  2. а б Под Бахмутом погиб главный сержант взвода из Харьковской области. DUMKA.MEDIA (рос.). Процитовано 9 березня 2024.
  3. Меньшикова, Єлизавета (11 серпня 2023). Житель Люботина на Харківщині поліг під час виконання бойового завдання на Донеччині.
  4. Нагорода знайшла Героїв, на жаль, посмертно. » Веб-портал міста Люботин. lubotin.kharkov.ua. Архів оригіналу за 9 березня 2024. Процитовано 9 березня 2024.
  5. Зеленський відзначив загиблих захисників із Харківської області. DUMKA.MEDIA (рос.). Процитовано 9 березня 2024.
  6. ТОПОНІМІЧНІ ЗМІНИ ХАРКІВЩИНИ ЯК ОДИН З НАПРЯМІВ МЕМОРІАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ ТА ОСНОВА НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ (PDF). Харків: ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕПАРТАМЕНТ НАУКИ І ОСВІТИ. 2024. с. 30. {{cite book}}: символ зміни рядка в |publisher= на позиції 42 (довідка); символ зміни рядка в |title= на позиції 48 (довідка)