Лисенко Сергій Петрович
| Лисенко Сергій Петрович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Полковник (посмертно) | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 10 вересня 1977.svg){kind=small} Коломия, Івано-Франківська область | |||
| Смерть | 29 липня 2014 (36 років) Латишеве, Донецька область | |||
| Alma Mater | ОІСВ | |||
| Військова служба | ||||
| Роки служби | 1999—2014 | |||
| Приналежність | Україна | |||
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |||
| Рід військ | Війська спецпризначення | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | ||||
| Командування | ||||
| Заступник командира 1-го загону по роботі з особовим складом | ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
.svg){kind=small}
Сергі́й Петро́вич Лисенко (10 вересня 1977, м. Коломия, Івано-Франківська область, Українська РСР — 29 липня 2014, с. Латишеве, Шахтарський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, спецпризначенець, полковник (посмертно) Збройних сил України.
Народився 1977 року в місті Коломия. З дитинства мріяв стати військовим. Два роки навчався в Коломийській школі № 10, з 1987 по 1992 — в загальноосвітній школі № 4. По закінченні 9 класів школи продовжив навчання у 14-му ліцеї м. Коломия. 1999 року закінчив Одеський інститут Сухопутних військ та був розподілений до 1-го полку спеціального призначення у м. Старий Крим (з 2000 перейменований на 3-й ОПСпП). 2003 року частину з Криму перевели у Кропивницький (на той час Кіровоград). Займався військово-прикладними видами спорту. Збирав колекцію моделей танків.
Заступник командира 1-го загону по роботі з особовим складом 3-го окремого полку спецпризначення, в/ч А0680, м. Кропивницький.
Одразу після Революції Гідності був направлений з підрозділом у Крим, де російські окупанти готували псевдореферендум для легітимації анексії півострова.
У зоні бойових дій на Сході провів тривалий час, виконуючи спеціальні завдання. Загін Лисенка взяв під контроль аеродром у Краматорську, брав участь у бойових діях із визволення Слов'янська від терористів. Разом з іншими вояками забезпечив евакуацію тіла загиблого генерала Кульчицького, захистивши територію падіння вертольоту від російських бойовиків[1].
23 липня 2014 в ході виконання бойових вильотів на прикриття українських військ у районі кордону два українські штурмовики Су-25 збила російська ППО, і 3-му полку спецпризначення поставили завдання послати дві групи в район падіння і знайти льотчиків.[2]
28 липня під час вдалої спецоперації підполковник Лисенко разом зі ще чотирма побратимами врятували одного з пілотів СУ-25 і продовжили пошук другого, за що Президент доручив міністру оборони представити всіх бійців і пілота до нагороди.
Надвечір 28 липня спецпризначенці під загальним командуванням Сергія Лисенка (18 чоловік — дві розвідгрупи по 8 бійців під командуванням капітанів Кирила Андреєнка і Тараса Карпи та двоє водіїв «Уралів») вийшли до занедбаної ферми на околицях села Латишеве.[2] Місцевий житель, 61-річний Микола Бутрименко, власник ферми і активний член «Партії регіонів», тепло зустрів українських бійців і запевнив, що жодних банд терористів поряд немає. Він запропонував заночувати в його ангарі[3], а сам під приводом потреби провідати дружину в лікарні поїхав до Сніжного, де повідомив командування терористів про розташування українських бійців.[3] Проти бійців спецназу була висунута потужна мобільна група під прикриттям одного танку та двох БТРів.[2]
Зранку 29 липня бойова охорона помітила колонну бойовиків, але на бронетехніці були нанесені розпізнавальні знаки ЗСУ, тому командир групи не відреагував належним чином, а бойовики мали змогу оточити ферму. Терористи висунули ультиматум. Після наради вирішили, що капітан Тарас Карпа здасться в полон, щоб врятувати життя — у нього в березні 2014 року народився син. Він вийшов з піднятими руками, але не пройшов і 50 метрів як був розстріляний чергою з кулемета. Після цього українські спецпризначенці вирішили йти на прорив. Один з «Уралів», вибивши ворота, помчав у поле. А другий повернув направо й просувався вздовж огорожі. Перший підбили і він вибухнув, а другий розстріляли. В результаті бою з переважаючими силами противника у кіровоградських спецпризначенців було 8 убитих: підполковник Сергій Лисенко, капітан Кирило Андреєнко, старшина Олексій Глобенко, старшина Андрій Шершень, сержант Анатолій Бузуляк, старші солдати Лев Панков, Ярослав Шимчик та Роман Рикалов (вважався зниклим безвісти). 7 поранених потрапили в полон, двоє з них були тяжко поранені (капітан Карпа і водій «Уралу» старший солдат Сергій Гришин) та померли згодом. Четверо чатових із боєм вийшли до своїх.[2]
7 серпня з підполковником прощались у Кропивницькому[4][5]. 8 серпня похований на Алеї слави кладовища Коломиї[6].
Залишилися батьки Теодора і Петро Лисенки, сестра Тетяна та син 2005 р.н., який після розлучення батьків мешкає з матір'ю в Криму[7].
Наказом Міністра оборони України № 714 від 24 вересня 2015 року Сергію Лисенку посмертно присвоєне військове звання полковника[8].
27 червня 2016 року затримано зрадника Бутрименка, який навів російських терористів на місце розташування українського підрозділу[9].
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (29.09.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[10].
- Медаль «10 років Збройним Силам України»
- Медаль «За жертовність і любов до України» УПЦ КП (червень 2016, посмертно)[11].
14 серпня 2014 року рішенням Коломийської міської ради № 1827-44/2014 — за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті України, жертовне служіння народові України, — Сергію Лисенку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коломиї» (посмертно)[12][13].
На сороковий день по смерті, 10 вересня 2014, в Коломиї, у загальноосвітній школі І—ІІІ ст. № 4, де вчився Сергій Лисенко, відкрито пам'ятну дошку на його честь. Школа носить ім'я Сергія Лисенка[14].
У 2015 році в місті Коломия одну з нових вулиць названо на честь Сергія Лисенка[15].
- ↑ Сергій Лисенко з Коломиї перед смертю віддав рідним свою військову форму // «Вікна», 18 серпня 2014
- ↑ а б в г Латишеве: смертельний капкан для спецназу – ЧЕline. ЧЕline (ru-RU) . 14 листопада 2016. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 11 лютого 2017.
- ↑ а б Начался суд над предателем, захваченным силами спецопераций ВСУ | СЛЕД.net.ua. www.sled.net.ua. Архів оригіналу за 10 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017.
- ↑ У Кіровограді попрощались ще з трьома героями АТО. Фото, відео // «Акула», 7 серпня 2014. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
- ↑ Кіровоград знову прощався з героями // Перша, 7 серпня 2017. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 17 вересня 2017.
- ↑ Коломия попрощалася із підполковником Сергієм Лисенком (відео) // ТСН, 8 серпня 2014. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
- ↑ У родини загиблого військового з Франківщини забрали службову квартиру // Бліц-Інфо, 18 червня 2015. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
- ↑ Героєві АТО Сергієві Лисенку посмертно присвоїли звання «Полковник» // «Дзеркало Коломиї», 18 лютого 2017
- ↑ За клопотанням прокуратури Донеччини заарештовано учасника терористичної організації «ДНР», через дії якого загинуло 10 військовослужбовців ЗСУ // Генеральна прокуратура України, 2 липня 2016. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 29 вересня 2014 року № 747/2014 «Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України»»
- ↑ У Кіровограді героїв посмертно нагородять медаллю «За жертовність і любов до України» // Гречка, 10 червня 2016[недоступне посилання]
- ↑ У Коломиї четверо військових отримали посмертно звання «Почесного громадянина міста» // «Коломийські вісті», 14 серпня 2014. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
- ↑ Почесні громадяни м. Коломия // Сайт Коломийської міської ради. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
- ↑ В Коломиї відкрили меморіальну дошку на честь загиблого під час АТО героя-розвідника // Сайт Головного управління розвідки МОУ, 10 вересня 2014. Архів оригіналу за 4 жовтня 2014. Процитовано 28 грудня 2014.
- ↑ Коломийські вулиці носитимуть імена загиблих в АТО героїв-земляків // Дзеркало Коломиї, 24 липня 2014. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 9 вересня 2017.
- Лисенко Сергій Петрович [Архівовано 28 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Лисенко Сергій Петрович [Архівовано 9 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Небесна Гвардія.
- Михайло Жирохов. Латишеве: смертельний капкан для спецназу [Архівовано 29 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «ЧЕline», 14 листопада 2016.
- Наталя Мостова. Солдат-привид [Архівовано 9 вересня 2017 у Wayback Machine.] // «Галицький кореспондент», 13 травня 2017.
- Полковники (Україна)
- Народились 10 вересня
- Народились 1977
- Померли 29 липня
- Померли 2014
- Військовики 3-го окремого полку спецпризначення
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені медаллю «10 років Збройним Силам України»
- Нагороджені медаллю «За жертовність і любов до України»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Коломиї
- Випускники Одеської військової академії
- Померли в Шахтарському районі
- Поховані в Коломиї
- Почесні громадяни Коломиї
- Люди, на честь яких названо вулиці