Лисий Микола Степанович
| Микола Лисий | |
|---|---|
| Микола Степанович Лисий | |
 | |
| Народився | 9 травня 1941 Росохач, Чортківський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 22 січня 2007 (65 років) Росохач, Чортківський район, Тернопільська область, Україна |
| Громадянство |  УРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | робітник |
| Нагороди |  |
Микола Степанович Лисий (9 травня 1941, с. Росохач, нині Україна — 22 січня 2007, с. Росохач, Україна) — український учасник національно-визвольних змагань, політв'язень, правозахисник. Орден «За мужність» I ступеня (2006)[1].
Закінчив 8 класів школи в родинному селі. До арешту більшовиками 11 квітня 1973 року працював робітником.
Член підпільної патріотичної Росохацької групи, яка в ніч з 21 на 22 січня 1973 року розвісила в м. Чорткові українські національні прапори і розклеїла антирадянські листівки на честь 55-ї річниці проголошення незалежності УНР.[2] На суді над членами групи у вересні 1973 року проходив як свідок, однак за окремою ухвалою Тернопільського обласного суду рік провів у слідчому ізоляторі.
Після звільнення проживав у родинному селі.
Активний учасник руху за незалежність України. Був членом «Меморіалу», Української Гельсинської спілки, Української республіканської партії, Республіканської християнської партії.
Про членів Росохацької підпільної організації Харківською правозахисною групою видана книжка «Юнаки з огненної печі»[3], відзнято документальні фільми «Прапори» (2018)[4] та «Росохацька група» (2023).[5]
26 січня 2012 року на фасаді Чортківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу імені Олександра Барвінського відкрито меморіальну таблицю з написом: «На цьому будинку Чортківського педагогічного училища в ніч з 21 на 22 січня 1973 року члени Росохацької патріотичної організації (Вітів П.І., Винничук П.М., Кравець А.М., Лисий М.С., Мармус М.В., Сапеляк С.Є., Слободян М.В.) під керівництвом Володимира Мармуса встановили національний прапор України і політичні прокламації до 55-х роковин проголошення незалежності УНР та в протест проти репресій комуністичної диктатури. Слава Україні! Героям Слава!».[6]
- ↑ Указ Президента України від 18 серпня 2006 року № 693/2006 «Про нагородження орденом «За мужність»»
- ↑ Нагороджені 9 українців, які підняли прапор в 1973. Права людини в Україні. Процитовано 26 березня 2024.
- ↑ Юнаки з огненної печі, 2003.
- ↑ Тизер документального фільму 'Прапори' (укр.), процитовано 22 січня 2023
- ↑ Документальний фільм до 50-річчя Росохацької групи (укр.), процитовано 23 січня 2023
- ↑ ovsienko (29 січня 2012). Правда стає історією. сайт Майдан (укр.). Процитовано 29 березня 2024.
- В. В. Овсієнко. Лисий Микола Степанович [Архівовано 30 липня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Сучасної України.
- Лисий Микола Степанович // Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Терно-граф, 2018. — Кн. 5. — С. 445. — ISBN 978-966-457-338-9.
- Горяча, Н. Чортків у постатях. Микола Лисий // У круговерті часу (Сторінками історії Чорткова (1918—1991 рр.). Книга третя / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. — С. 85. — ISBN 978-966-07-4050-1.
- Лисий Микола Степанович [Архівовано 30 липня 2021 у Wayback Machine.] // Дисидентський рух в Україні.
- Лисий Микола Степанович 2 [Архівовано 30 липня 2021 у Wayback Machine.] // Дисидентський рух в Україні.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Документальний фільм до 50-річчя Росохацької групи на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2023. — 23 січня. |
|
|
В ГУЛАГ за українські прапори. «Росохацька група» на YouTube // Обличчя Незалежності. — 2021. |