Перейти до вмісту

Лисиціан Павло Герасимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лисиціан Павло Герасимович
Основна інформація
Дата народження24 жовтня (6 листопада) 1911[1][2]
Місце народженняВладикавказ, Російська імперія[3][1]
Дата смерті6 липня 2004(2004-07-06)[4][5] (92 роки)
Місце смертіМосква, Росія[6]
ПохованняВірменське кладовище (Москва)
Громадянство Російська імперія
 СРСР
 Росія
Національністьвірмени[1]
Професіїспівак, викладач музики
ОсвітаQ86684623?, Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова (1932)[1], Санкт-Петербурзьке музичне училище імені Миколи Римського-Корсаковаd (1935) і Єреванська державна консерваторія імені Комітаса (1960)[1]
Співацький голосбаритон[1][2]
Інструментивокал[d]
ПартіяВКП(б)[1]
ЗакладБалтійський завод, Великий драматичний театр імені Георгія Товстоногова, Михайлівський театр[1], Вірменський театр опери і балету імені Спендіаряна[1], Большой театр[1], Єреванська державна консерваторія імені Комітаса[1] і Московська філармонія
Нагороди
Вчене званняпрофесор[d][1][2]
ДітиGerasim Lisitsyand, Ruzanna Lisitsiand і Лисиціан Карина Павлівна
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лисиціан.

Павло Герасимович Лісициан (вірм. Պավել Գերասիմի Լիսիցյան; 6 листопада 1911, Владикавказ, Російська імперія — 6 липня 2004, Москва, Росія) — російський та вірменський оперний та камерний співак (баритон), педагог. Народний артист СРСР (1956).

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив Музичну школу імені М.А.Римського-Корсакова в Ленінграді.

В 1930 — 1932 навчався в Ленінградської консерваторії. Працював статистом у Великому драматичному театрі. Брав уроки співу у М.М. Левицької.

В 1932 — 1935 навчався в Ленінградському музичному училищі (клас З.С. Дольської), паралельно працював на Балтійському заводі.

1960 року закінчив екстерном Єреванську консерваторію.

З 1933 року — соліст концертно-театрального бюро Ленгосактеатрів. Працював у Першому молодіжному оперному театрі, де дебютував у 1933 р. у партії Фіорелло в «Севільському цирульнику» Дж. Россіні.

В 1935 — 1937 — соліст Ленінградського Малого оперного театру, (нині — Михайлівський театр), в 1937 — 1940 — Вірменського театру опери та балету.

У роки Великої Вітчизняної війни з липня по жовтень 1941 Павло Лісициан разом з бригадою виїжджав за завданням Голов ПУРСЧА для виступів у частинах Червоної Армії, госпіталях, евакопунктах на вокзалах. За самовіддану працю на фронті був відзначений подякою Політичного управління Західного фронту, командуванням діючої армії, а також особистою зброєю від генерала Доватора. На фронтах і в тилу він дав більше п'ятисот концертів і мав бойові нагороди — медалі «За відвагу», «За оборону Кавказу».

З 1940 по 1966 роки був солістом Большого театру, на сцені якого дав 1800 спектаклів. 1960 року він першим з радянських співаків виступив у Нью-Йоркській Метрополітен-опера в «Аїді» Дж.Вкрді.[7]

Займався викладацькою діяльністю. В 1967 — 1973 роках викладав в Єреванській консерваторії (з 1969 — завідувач кафедри, з 1970 — професор), пізніше — в Московської державної філармонії. У Великому театрі Лісициан консультував молодих співаків.[8]. Разом з Зарой Долуханова очолював Міжнародну школу співу при СТД СРСР.

Помер 6 липня 2004, (за іншими джерелами — 5 липня[9]). Похований на вірменському кладовищі в Москві.[10]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина — Дагмара Олександрівна (р. 1916) — сестра народної артистки СРСР Зари Долуханова[11].

Троє дітей Павла Лисиціана професійно займалися співом, стали лауреатами міжнародних конкурсів, мають звання народних артистів Вірменії, заслужених артистів Росії. Старший син Герасим став відомим актором.

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Дискографія

[ред. | ред. код]

Крім того, 1963 року у фільмі-опері «Іоланта» виконав вокальну партію Роберта.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

2005 року Карина Рузанна та Рубен Лісициан створили благодійний фонд імені Павла Лисиціан,[15] в рамках діяльності якого організовуються численні концерти, майстер-класи, творчі семінари.[16]

У 2008 р. в Москві пройшов I Міжнародний конкурс баритонів імені П. Лисиціан[17].

Ліература

[ред. | ред. код]
  • О. Черников. Эпиталама Виндексу, Елецкому, Жермону // «Музыка и время». — 2002. — №5.
  • О.Черников. Рояль и голоса великих. Ростов-на-Дону, Феникс, 2011., 224 с. ISBN 978-5-222-17864-5

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  2. ↑ а б в Հայկական համառոտ հանրագիտարան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 2. — С. 443.
  3. ↑ Лисициан Павел Герасимович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. ↑ Find a Grave — 1996.
  5. ↑ Discogs — 2000.
  6. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119450011 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. ↑ Умер певец Павел Лисициан
  8. ↑ adagio.ru: Павло Герасимович Лисиціан. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 6 травня 2014.
  9. ↑ Лисиціан Павло Герасимович, біографія Лисиціан Павло Герасимович — персоналії на Join.ua. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 6 травня 2014.
  10. ↑ Лисициан Павел Герасимович (1911-2004). Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 6 травня 2014.
  11. ↑ Монолог по телефону[недоступне посилання з квітня 2019]
  12. ↑ Профиль Герасима Лисициана на сайте Kino-teatr.ru. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 6 травня 2014.
  13. ↑ Хакассия услышит «молодые голоса»
  14. ↑ Фотогалерея.Опера-Л. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 6 травня 2014.
  15. ↑ Фонд семьи Лисициан. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 6 травня 2014.
  16. ↑ Карина и Рузанна Лисициан на сайте фонда Ирины Архиповой. Архів оригіналу за 31 травня 2018. Процитовано 6 травня 2014.
  17. ↑ Павло Лісициан. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 6 травня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лисиціан_Павло_Герасимович