Лисиціан Степан Данилович

Лисиціан Степан Данилович
Лисиціан Степан Данилович
Народився	22 вересня 1865 або 23 вересня 1865 ; Тифліс, Російська імперія
Помер	4 січня 1947 (81 рік) ; Єреван, Вірменська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія; СРСР
Національність	вірмени
Діяльність	етнограф, історик, географ, філолог, викладач, громадський діяч
Alma mater	Перша тифліська чоловіча гімназіяd (1884); Варшавський університет (1889)
Галузь	етнографія, географія і філологія
Заклад	Геворкянська теологічна семінарія; Нерсісянська школа; Q16388115?; Єреванський державний університет; Національний історичний музей Вірменії; Вірменський державний педагогічний університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор географічних наук
Батько	Daniel Lisitsyand
Брати, сестри	Sahak Lisitsyand
Діти	Srbui Lisitsiand; Levon Lisitsyand; Q4263124?
Нагороди	;
	Лисиціан Степан Данилович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лисиціан.

Степан Данилович Лисиціан (вірм. Ստեփան Լիսիցյան; 22 вересня (4 жовтня) 1865, Тифліс, — 4 січня 1947, Єреван) — відомий російський і радянський педагог, учений, етнограф, філолог, географ, засновник і перший голова Вірменського географічного товариства. Заслужений діяч науки Вірменської РСР (1945), доктор географічних наук, професор (1941).

Біографія

Степан Лисиціан народився 4 жовтня 1865 року в Тифлісі в родині генерала медичної служби Данила Христофоровича Лисиціана. У 1889 році закінчив історико-філологічний факультет Варшавського університету, після чого займався викладацькою діяльністю в духовних семінаріях Геворкян і Нерсісян. У 1898 році разом зі своєю дружиною Катаріні Лисиціан (Ахашян) відкрив в Тифлісі вірменську початкову школу, згодом перетворену в гімназію. Спільно з Ованесом Туманяном і Левоном Шантом склав і видав підручник вірменської мови «Лусабер», що став на той момент головним посібником з вірменської мови в Закавказзі і використовувався у вірменських школах різних країн світу аж до 1960-х років.^[4]

У 1924 році Степан Лисиціан переїхав до Єревана, де продовжив свою викладацьку діяльність в Єреванському державному університеті. Одночасно він займався дослідження географії і етнографії Вірменії, видав ряд наукових праць у цій області. З 1928 року і аж до своєї смерті в 1947 році Степан Лисиціан завідував етнографічним відділом Державного історичного музею Вірменії, нині носить його ім'я.

Родина

Всі троє дітей Степана Лисиціана стали відомими вченими.

Лисиціан Левон Степанович (1891-1921) — історик, філолог, мистецтвознавець^[5]
Лисиціан Србуї Степанівна (1893-1979) — мистецтвознавець, доктор історичних наук
Лисиціан Назелі Степанівна (1906-2005) — економіст, доктор економічних наук

Нагороди

Заслужений діяч науки Вірменської РСР (7.04.1945)^[6].
Орден Трудового Червоного Прапора (24.11.1945).

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р Հայկական սովետական հանրագիտարան / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
d:Track:Q164396 d:Track:Q124405912 d:Track:Q6429958 d:Track:Q2657718
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Հայկական համառոտ հանրագիտարան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 2.
d:Track:Q124405912 d:Track:Q13053618
↑ ^а ^б ^в Лисициан Степан Данилович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
d:Track:Q649 d:Track:Q17378135
↑ Школа «Лусабера». Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 17 червня 2018.
↑ Неистовый исследователь и патриот^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
↑ Хронография Еревана = Երևանի տարեգրությունը. — Ер.: Музей истории города Еревана, 2009. — С. 97. — 240 с.

Посилання

Лисициан Степан Данилович — стаття з Великої радянської енциклопедії.
Декілька сторінок з історії родини Лисиціан^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Кусикьян И., С. Д. Лисициан. Некролог [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // "Советская этнография". — 1947. — № 2. — С. 232-234.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1239328"_data-entity-id="Q2657718">[[:hy:s:Հայկական_սովետական_հանրագիտարան|Հայկական_սովետական_հանրագիտարան]]<span_class="wef_low_priority_links">_/_за_ред._[[:Амбарцумян_Віктор_Амазаспович|Վ.&nbsp;Համբարձումյան]],_[[:hy:Կոստանդին_Խուդավերդյան|Կ.&nbsp;Խուդավերդյան]]_—_[[:d:Q124405912|Հայկական_հանրագիտարան_հրատարակչություն]],_1974.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q164396]][[d:Track:Q124405912]][[d:Track:Q6429958]][[d:Track:Q2657718]]</div>-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р Հայկական սովետական հանրագիտարան / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
d:Track:Q164396 d:Track:Q124405912 d:Track:Q6429958 d:Track:Q2657718

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1525071_citetype_Q1239328"_data-entity-id="Q13053618">[[:hy:Հայկական_համառոտ_հանրագիտարան|Հայկական_համառոտ_հանրագիտարան]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:d:Q124405912|Հայկական_հանրագիտարան_հրատարակչություն]],_1990._—_Т.&nbsp;2.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q124405912]][[d:Track:Q13053618]]</div>-2] а ^б ^в ^г ^д Հայկական համառոտ հանրագիտարան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 2.
d:Track:Q124405912 d:Track:Q13053618

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q17378135">Лисициан_Степан_Данилович_//_[[:ru:Большая_советская_энциклопедия_(третье_издание)|Большая_советская_энциклопедия]]:_[в_30_т.]<span_class="wef_low_priority_links">_/_под_ред._[[:Прохоров_Олександр_Михайлович|А.&nbsp;М.&nbsp;Прохорова]]_—_3-е_изд._—_[[:Москва|Москва]]:_[[:Велика_російська_енциклопедія_(видавництво)|Советская_энциклопедия]],_1969.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]</div>-3] а ^б ^в Лисициан Степан Данилович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
d:Track:Q649 d:Track:Q17378135

[4] Школа «Лусабера». Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 17 червня 2018.

[5] Неистовый исследователь и патриот^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[6] Хронография Еревана = Երևանի տարեգրությունը. — Ер.: Музей истории города Еревана, 2009. — С. 97. — 240 с.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]