Лисичанська канатна дорога
Повітряні канатні дороги (ПКД)
[ред. | ред. код]
Надто круті схили Лисичанської гори не давали змоги підвести залізницю до шахт. Тому, зважаючи на великі обсяги вугілля, для його транспортування вниз, до залізниці, будували повітряні канатні дороги (ПКД). Починаючи з 1892 і закінчуючи 2012 роком, на території Лисичанська діяло 16 повітряно-канатних доріг згальною довжиною близько 50 км :
Шахта «Дагмара» - Донецький содовий завод товариства Любимов, Сольве і К°, 1892 рік, 4 версти.
[ред. | ред. код]Дорадянська назва - Привольнянскія каменноугольныя копи Николо-Михайловскаго 0бщества стекольной и каменноугольной промышленности.
Отъ шахты № 3 до шахты № 4 уголь доставляется механической откаткой, на разстояніи 365 саж., а отъ шахты № 4 съ обѣихъ шахтъ до поста Володино доставляется по проволочной подвѣсной желѣзной дорогѣ системы Эйхнера и Блейхерта, на разстояніи 4 ½ верстъ. Въ движеніе приводится паровой машиной, въ 45 л. с., занято 120 вагонетокъ, вмѣстимостью по 16 пудовъ.
Шахта №1-2 Д.Ф. Мельникова (рудник Шмаевих, Рубежная) - залізниця, гирло балки Поганий Лог на Дінці, 2 версти.
[ред. | ред. код]Ця дорога була найкоротшою, довжиною у декілька сотень метрів. А побудували її щоб подолати перешкоду у вигляді залізниці. Але досить швидко кар'єр наблизився до житлових будинків і 1925 році будують наступну ПКД до Секменівки. А сегмент перетину залізниці та вузол розвантаження будуть завжди залишатимуться незміним.
Працювала з 1925 по 1951 роки. Наступну ПКД у 1954 р. побудують до Білогорівки.
-
транспортування шламу через Дінець -
Секменівська ПКД, 1928-1951 -
ПКД шахти «К.Скальковский»,1900р
48°55′10″ пн. ш. 38°15′11″ сх. д. / 48.919515° пн. ш. 38.253102° сх. д.
У 2013 р. повністю демонтована остання повітряно-канатна дорога "Білогоровська", яка призначалася для доставки сировини (крейди) з Білогорівського крейдяного кар'єру до Лисичанського содового заводу. Вважається, що дорога була збудована у 1954 році, проте, за іншими джерелами, дана дорога вже була позначена на топографічних мапах 1943 року[1]. Кар'єр відкрили після того, як закінчилась крейда у попередньому Секменівському кар'єрі. З 1951 по 1954, доки не побудували ПКД, крейду везли залізницею. Довжина дороги складала 16 563 метра. Швидкість руху вагонеток: 9 км/год. Основу дороги складали 147 металевих опор. Сама дорога складалась з двох ділянок, що з'єднувалися на станції «Кутова» під кутом 20° одна до одної. Для обслуговування дороги був передбачений штат з більш ніж 100 людей у двох бригадах: лисичанській та білогорівській.
Варто відзначити, що декілька кілометрів канатної дороги проходило через житловий район Лисичанська. За деякими джерелами[2], при будівництві дороги була передбачена 35-ти метрова зона відчуження, яка в подальшому була самовільно заселена. За спогадами місцевих жителів, дорогу вели прямо через подвір'я, а їх власникам содовий завод деякий час виплачував компенсацію.
Після зупинки у 2010 році Лисичанського содового заводу, канатна дорога також припинила функціонування. Наразі, канатна дорога повністю знищена.[3]
-
-
перетин залізниці -
станція натяжіння -
станція завантаження -
2000 р. -
Станція приймання крейди 2000 р. -
Вид з опори канатної дороги 1990
1.jpg)
.jpg)
Скоріш за все перші дороги були придбані у німецької фірми «Adolf Bleichert & Co.», яка мала представництво у Харкові.
Науковий співробітник ЛМКМ Микола Ломако, 2018 р
- 24.09р.2013 На Луганщині 10-тонна металева опора розтрощила приватне подвір'я
- 21.10. 2013 Опасность с воздуха
- Канатная дорога, которой уже нет в Лисичанске
За допомогою бремсберга здійснювався спуск вугілля до залізниці. Усі 5 бремсбергів позначені на картах 1020-1930-х років. Але знайти жодної світлини досі не вдалось. Поодинокі згадки зустрічаються у гірничій газеті 1920-х років.
"Возле шахты расположились мастерские: кузнечная, механическая и столярная. Невдалеке стоят жилые помещения. То и дело дергается сигнальная проволока,давая знать, что нужно вытащить па поверхность черное золото. При помощи электричества бесконечный канат тянет вагончики на бремсберг, а оттуда направляется транспортной частью к заводу. 0т старой шахты полуразрушенной, полузатопленной и помину не осталось. С Донсоды подается электричество, которое используется как подъемная сила. Не видно лошадей, крутивших барабаны, и коногонов, погонявших их. Все заменило электричество. Свет проведен во все рабочие квартиры па руднике. Ночью, при электричестве, жизнь на бреймсберге бьет ключом. На руднике имеется 402 рабочих".
Газета Всероссийская кочегарка №114 від 21.05.1924, сторінка 4
Мешканці, вулиці Змагань разповідають, що бремсберг, який проходив повз їхню садибу, складався з декількох ваганеток, які рухались вниз під власною вагою, а підіймались за допомогою троса. Працював він до 1941 року.
- ↑ «Воздушная грузовая канатная дорога» [Архівовано 8 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ В. Кихтенко, «Легенды Лисичанска» (ISBN 978-966-8061-49-3)
- ↑ Багатотонні стовпи можуть розчавити житловий масив //24 вер. 2013 р
Список використаної літератури:
1. Лопатин Н. Город наш Кадиевка — М.: Профиздат, 1964. – 309 с.
2. По Екатерининской железной дороге. Выпуск II-й. Издание Управления Екатерининской железной дороги. — Екатеринослав: Типо-Литография Екатерининской железной дороги, 1912. – 344 с.
3. Мефферт Б.Ф. Геологический очерк Лисичанского района Донецкого бассейна — Ленинград: тип. им. Гутенберга, 1924. – 63 с. – (Геологический комитет. Материалы по общей и прикладной геологии. Вып. 65)
- Воздушно-канатные дороги Донецкого угольного бассейна. Шахты и рудники Донбасса. 16.03.2018. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 6 квітня 2020.(рос.)
- Энциклопедия узкоколейных железных дорог бывшего СССР. Архів оригіналу за 31 січня 2013. Процитовано 24 листопада 2016.
- М.Кулишов. Канатні дороги. Шахты и рудники Донбасса. https://www.donmining.info. Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 6 квітня 2020.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|publisher= - Відео.Самая длинная в Украине подвесная дорога едва не убила людей. ФАКТИ. ICTV. 25.09.2013.(рос.)
- На Луганщине расследуют причины падения крупнейшей в Европе канатной дороги. Интернет-обозрение Главное™. 25.09.2013. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 25 квітня 2020.(рос.)